Талант, народжений на благословенній Зачепилівщині

Опис документу:
Про письменника Антона Хижняка

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ТАЛАНТ, НАРОДЖЕНИЙ НА БАГАТОСЛОВЕННІЙ ЗАЧЕПИЛІВЩИНІ

Хижняк Антон Федорович народився 8 грудня 1907 року в с. Зачепилівка Харківської області в родині селянина-бідняка.

Батьки письменника в минулому були наймитами і людьми неписьменними. Але свого сина хотіли бачити грамотною людиною. І восени 1914 року Антон Карпович одвів свого онука в перший клас земської школи. (В селі була ще церковно-приходська школа). Дідусь сказав: «Учися, внучку, бо я так і виріс, ні однієї букви тієї не знаю. А з тебе, може, й люди вийдуть, розбирайся в тому, що ото у газетах та книгах надруковано». Це стало першим кроком у грамоту.

Перша світова війна вимагала все більше людських ресурсів, залишаючи в російських селах в основному жінок, підлітків, стариків. Як людини письменна – все ж таки навчався у школі! – Антон часто писав листи на фронт чоловікам від імені неписьменних солдаток. Хлопець ніколи не відмовлявся від подібних прохань, та й мама просила: «Зробити людям приємне!» Цю діяльність А. Хижняк вважав своїм «Літературним університетом», і він прагнув «модернізувати» стиль тогочасних селянських листів з їхніми поклонами і привітами від половини села (з обов’язковим переліком всіх осіб), прагнув, щоб при читанні на солдата повіяло домашнім теплом. Переказували, що йому це вдавалося зробити, хоча й було цьому «письменнику» тільки девять років.

Важко приходилось Хижнякам. Щоб якось покращити становище, старший брат Григорій пішов найминувати до економії герцогів Мкленбург-Стрілецьких. Та це мало допомагало, сім’я жила в злиднях.

Жовтень 1917-го… Можна по різному ставитися до цього факту нашої історії, але не треба закривати очі на ті події, які сталися в суспільному житті колишньої Російської імперії в перші роки після Жовтневого повстання в Петрограді. Такого бажання жити і зміцнювати життя на краще не переживатиме, мабуть, жодне покоління.

На початку січня 1920 року мати привела Антона до голови сільревкому Сергійовича Колесника. «Оце Никифоре, до тебе прийшла. Чоловік ще з німецького полону не вернувся. Вісімнадцятирічний Грицько воює в Червоній Армії. Давай роботу молодшому синові», - звернулась вона до голови. «Яку ж роботу? Йому ще іграшками бавитися!» - зареготав голова. Але мати не здавалась. «Давай синові роботу! Я пішла в найми з восьми років, а йому тринадцятий!»

Голова довго мовчав, потім скрутив цигарку, попросив тютюну у секретаря сільревкому Івана Павловича Мірошниченка, викресав вогню, затягнувся і звернувся до секретаря: «Може, Іване, в ревком візьмемо твоїм помічником?»

Так А. Хижняк став працівником ревкому.

У 1924 році з ініціативи п’яти сімнадцятирічних юнаків народилась перша в районі комсомольська організація. Тоді, на початку двадцятих років, молодь побоювалася вступати до комсомолу, бо вороги розпускали про комсомольців всілякі нісенітниці. До комсомольської організації входив і Антон Хижняк.

Якось на одних із зборів хтось запропонував посадити парк на пустирі. Так і вирішили – в перший день Пасхи вийти на недільник і закласти комсомольський парк.

Легко сказати – влаштувати недільник. А як це здійснити, адже Великодень вважався найбільшим святом, його відзначали всі без винятку. Це було багато столітньою традицією. Кожен ще змалку чув : працювати в таке свято – величезний гріх.

Та комсомольці кинули виклик цій традиції.

Комсомольський задум не зустрів опору в родині письменника. Тато й мама , колишні наймити в поміщицьких та куркульських маєтках, на собі відчули «принади» наймитського поневіряння. Хазяї примушували їх працювати й у свята, і в неділю. Тато тільки попередив, що є лихі люди в світі. А мама сказала: «Роби, як знаєш. Якщо це для добра – нехай тобі щастить. Ви ж по – новому хочете жити».

У цьому ж році в Полтавській губернській газеті «Голос труда» вийшов перший друкований «твір» Антона Хижняка – двадцятирядковий допис «Утворіть червоний куток». Згодом майбутній письменник друкував свої дописи не тільки в республіканській газеті «Червоний юнак» , а й в московському журналі, органі ЦК РКП(б) « Деревенский коммунист» , а згодом – у полтавській газеті «Червоне село», в республіканській – «Комсомолець України», в журналі «Огонек».

Антон Хижняк продовжував подавати кореспонденції в періодичну пресу і без відриву від виробництва закінчив курси підготовки до вступу у вуз. На початку вересня (тоді навчальний рік починався з першого жовтня) одержав повідомлення про зарахування на перший курс Київського сільськогосподарського інституту в Голосієві.

Але поїхати на навчання не вдалося. Молодого письменника викликали в райком партії (а Зачепилівка тоді входила до Красноградського району) і на засіданні бюро затвердили секретарем редакції новостворюваної в ті дні районної газети «Соціалістична перебудова». Він відмовився, посилався на серйозні причини – адже не мав жодного уявлення, як робиться газета. Але перший секретар райкому партії А. П. Кривошеєва сказав, що, по-перше, не боги горшки ліплять, по-друге, нагадав про заяву про вступ у кандидати партії, яку додав Антон Хижняк, і сказав, що ця робота в газеті буде першим партійним дорученням.

Отак і опинився в редакції наш земляк. Почав сам вивчати журналістську справу, адже закінчувати факультет не було можливості. Через деякий час секретар районної газети мав уже деякий досвід журналістської роботи.

У 1938 році обком партії призначив його на посаду відповідального секретаря редакції вже обласної газети «Соціалістична Харківщина».

Перед самою війною Хижняка затвердили відповідальним редактором обласної газети «Придунайская правда» (Ізмаїльська область).

У 1941 році Антон Федорович закінчив Харківський педінститут, в якому навчався заочно.

У роки Великої Вітчизняної війни письменник працював редактором газети «Соціалістична Харківщина», а потім редактором львівської газети «Вільна Україна».

З 1950-го року по 1961 рік Антон Хижняк працює головним редактором «Літературної газети».

Він говорив: «Як письменник, я виріс з газети, звідси коріння моїх творів-романів, повістей, оповідань, п’єс, публіцистики. У моїй письменницькій біографії газета відіграла вирішальну роль».

Навідувався письменник на батьківщину, де пройшла його юність. Останній раз він приїжджав в рідні краї в жовтні 1978 року. Тоді він відгукнувся на запрошення учнів і педагогів Зачепилівської середньої школи, які організували зустріч трьох поколінь. У актовому залі зібралися комсомольці 20-х років (серед них і А. Ф. Хижняк), ті, на чию молодість припали події Великої Вітчизняної війни, і школярі. Того разу Антон Федорович побував також в Руновщинській середній школі. Привітання, бесіди, автографи… Швидко сплинули ті кілька днів.

На жаль, роки почали брати своє, здоровя погіршало. Все рідше він став залишати свою київську квартиру на вулиці Червоноармійській. Але земляки його не забували. В 1986 році колгоспники артілі імені Ілліча села Домівка назвали його лауреатом премії імені Якова Покуса, образ якого письменник відтворив в романі «Крізь століття». І ця нагорода важлива для Антона Федоровича не менше, ніж міжнародна премія імені Гамаль-Абдель Нас ера, якої він був удостоєний за повість «Нільська легенда» у 1973 році.

Були плани, хотілося ще працювати…

Помер український письменник Антон Федорович Хижняк у жовтні 1993 року, залишивши нам у спадок такі твори, як «Львівські оповідання», «Килимок», «Краса життя», п’єсу «На велику землю», повісті «Тамара», «Невгамовна», «Онуки спитають», «Нільська легенда», «Київська прелюдія», книжки нарисів «Шведські враження», «Київська унікальна», «Іменем Леніна Єдині», «Слово сучасника», «Крізь століття» та інші.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ХІМІЇ залишилося:
0
4
міс.
2
7
дн.
2
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!