Таблиця множення — таблиця, де рядки та стовпчики озаглавлені множниками, а на перетині рядків та стовпчиків таблиці стоять добутки цих множників. Таблиця застосовується для вивчення множення.
Найдавніша відома таблиця множення використовувалася вавілонянами приблизно 4000 років тому[1]. Однак вони користувалися 60-тирічною системою чисел[1]. Найстарішою відомою таблицею множення десяткових чисел є китайська[en] Бамбукова таблиця Цінхуа, що датована приблизно 305 р. до н. е. Вона існувала під час періоду Чжаньго[1].
«Таблиця Піфагора» на Палочках Непера[2]
Таблицю множення іноді пов'язують із давньогрецьким математиком Піфагором (570—495 до н. е.). У багатьох мовах світу її називають таблицею Піфагора (наприклад, у французькій, італійський і у нас)[3]. Греко-римський математик Нікомахус[en] (60—120 н. е.), що був послідовником Неопіфагореїзму, розмістив таблицю множення у своїй роботі «Вступ до арифметики», але найстарішою давньогрецькою таблицею множення, що збереглася, є глиняна табличка, яка датується 1-м століттям н. е. Зараз вона зберігається у Британському музеї[4].
