До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
5
міс.
2
6
дн.
1
9
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Таблиця "Князі Київської Русі-України"

Опис документу:
У таблиці узугальнені матеріали правління князів Київської Русі-України

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Виникнення та становлення Давньоруської держави (кінець ІХ—Х ст.)

Князь

Характеристика діяльності

Аскольд і Дір

(?—882рр.)

  • Розширення кордонів (владу Києва визнали племена деревлян,частина сіверян і дреговичів).

  • Невдала спроба приєднати полочан і кривичів.

  • Організація перших великих походів на Візантію (860 і 866 р.), політичним наслідком яких було укладення угоди, за якою Візантія сплачувала щорічну данину Києву, а Русь

  • зобов’язувалася надавати їй військову допомогу.

  • Зростання могутності Київської держави.

  • Перетворення Києва на велике торговельне місто та центр наддніпрянської держави

Олег

(882—912рр.)

  • Регент при малолітньому сині Рюрика Ігорі.

  • Захоплення Києва після вбивства Аскольда і Діра, наслідком чого стало об’єднання Північної та Південної Русі, що створило основу для загальноруської державності.

  • Розширення кордонів держави шляхом приєднання сіверян, радимичів, деревлян, а також неслов’янських племен меря, чудь і весь.

  • Звільнення підкорених племен від данини Хозарському каганату; боротьба з хозарами.

  • Сприяння централізації Русі.

  • Боровся з угорським племенам, що проходили з Уралу в Подунав’я.

  • Будівництво нових міст і фортець.

  • Здійснення вдалих походів проти Візантії (907 і 911 р.), наслідком яких став вигідний торговельний договір, згідно з яким руські купці торгували без мита та проживали в Константинополі за рахунок імператора.

Ігор

(912—945рр.)

  • Відновлення влади над повсталими деревлянами й уличами.

  • Продовження об’єднання слов’янських племен.

  • Жорстке укріплення центральної влади.

  • Дав відсіч печенігам, що з’явилися біля кордонів Київської Русі, і навіть найняв їх у військо.

  • Походи на Візантію (941 і 943 р.), але менш удалі, ніж в Олега.

  • Був убитий деревлянами під час спроби зібрати повторну данину

Ольга

(945—964рр.)

  • Помста деревлянам за вбивство свого чоловіка Ігоря (спалення древлянського міста Іскоростеня).

  • Упорядкування збору данини: установлення уставів — порядку збору данини та погостів — місць для збору данини (полюддя).

  • Розподіл податків на власне князівські та державні

  • Здійснення візиту до Константинополя, де прийняла хрещення під ім’ям Олени.

  • Укладення договору з Візантією, за яким Київська Русь допомагала імперії в боротьбі з болгарами, норманами й арабами в обмін на данину.

  • Відновлення привілеїв для руських купців у Візантії.

  • Спроба встановити дипломатичні контакти з Німецькою імперією.

  • Сприяння створенню єдиної держави.

  • Надання переваги в зовнішній політиці дипломатії перед військовою силою.

Святослав

(964—972рр.)

  • Призначення своїх синів намісниками в Києві, Овручі й Новгороді.

  • Прибічник язичництва, руйнував християнські храми.

  • Приєднання племен в’ятичів (межиріччя Оки та Волги).

  • Розгром Волзької Булгарії та Хозарського каганату, що відкрило шлях кочовикам, які завдавали великої шкоди Київській Русі.

  • Здійснення двох походів на Дунайську Болгарію.

  • Мав план перенесення столиці до болгарського міста Переяславця.

  • Знесилення Русі численними війнами.

  • Загинув від рук печенігів, найнятих Візантією.

  • Більшість завойованих територій після смерті Святослава були втрачені

Розквіт Київської Русі

Князь

Характеристика діяльності

Володимир Великий

(980—1015рр.)

  • Після смерті Святослава між його синами почалася міжусобна війна, у якій переміг наймолодший Володимир.

  • Завершення формування території К.Р., приєднавши племена білих хорватів, дулібів, в’ятичів, радимичів (територія К.Р. простягалася від Чудського, Ладозького, Онезького озер на півночі до Південного Бугу на півдні, від Карпат на заході до межиріччя Оки та Волги на сході).

  • Адміністративна реформа: передача земель, якими раніше правили місцеві правителі, своїм синам, вірним великокнязівським посадникам і найближчим боярам;

  • Військова реформа: формуванні боєздатного війська з дружинників-слов’ян, а не з варягів; (це дає змогу укріпити князівську владу)

  • Релігійна реформа: близько 980 р. — невдала спроба модернізувати язичництво з метою об’єднання племен навколо Києва, визнавши головним богом Перуна; 988 р. — прийняття Володимиром хрещення за православним обрядом і запровадження християнства на Русі; хрещення Русі зрівняло її з провідними європейськими державами.

  • Оборона Київської Русі від печенігів, для чого були побудовані застави з військовими гарнізонами на кордонах держави.

  • Сприяння розвитку освіти (відкриття перших шкіл).

  • Розбудова Києва як столиці держави: укріплена фортеця —«місто Володимира», церква Пресвятої Богородиці (Десятинна), князівські палаци тощо.

  • Початок карбування золотих і срібних монет (срібники і златники),

  • Зміцнення дипломатичних зв’язків із Польщею, Угорщиною, Чехією, Норвегією, Швецією шляхом укладення династичних шлюбів

Ярослав Мудрий

(1019-1054рр.)

  • Захоплення престолу в Києві після смерті Володимира в 1015 р. Святополком, який убив своїх зведених братів Бориса, Гліба та Святослава; Ярослав двічі воював зі Святополком і в 1019 р. сів князювати в Києві.

  • Мав співправителя брата Мстислава до 1036 р.: Правобережжя Дніпра належало Ярославу, Лівобережжя — Мстиславу.

  • Сприяння відновленню сильної князівської влади; посилення централізації Русі.

  • Створення першого рукописного зведення законів — «Руської правди».

  • Опікування будівництвом нових міст і розвитком уже існуючих.

  • Будівництво в Києві Софійського собору, церков Св. Георгія та Св. Ірини, Печерського монастиря (майбутньої Києво-Печерської лаври); місто оточили валами з трьома брамами, одна з яких — «Золоті ворота» — була парадним в’їздом.

  • Обрання першого руського митрополита Іларіона (1051 р.).

  • Розвиток освіти й культури (відкриття шкіл, у тому числі для дівчат; започаткування літописання; заснування при Софійському соборі бібліотеки, де були зібрані твори античних авторів, тощо).

  • Розгром печенігів, які припинили напади на Русь.

  • Похід на Візантію, унаслідок якого було укладено договір про службу руських дружин у Константинополі, а дочка візантійського імператора стала дружиною сина Ярослава

  • Всеволода.

  • Розширення території Русі за рахунок угро-фінських племен.

  • Дружні відносини із країнами Західної та Центральної Європи шляхом укладення династичних шлюбів (сам був одружений із дочкою шведського короля Інгігердою, одружив своїх дочок: Анну — із королем Франції, Єлизавету — із норвезьким королевичем, Анастасію — з угорським королем; сини взяли шлюби з німецькими принцесами).

Правління Ярославичів

1054 р.

Розподіл Святославом перед смертю Русі між своїми синами (старші сини отримали головні міста: Ізяслав — Київ, Святослав — Чернігів, Всеволод — Переяслав). Ярослав наказував своїм синам жити в мирі та берегти державу

1054—1073рр.

Співправління старших синів Ярослава — Ізяслава, Святослава

та Всеволода (тріумвірат)

1068 р.

Битва на річці Альті, у якій половці (кочові племена) розгромили Ярославичів, що викликало повстання киян. Установити лад у Києві Ізяславу вдалося тільки за допомогою польського війська

1073—1078рр.

Початок міжусобних війн між Ярославичами, які насамперед були спричинені відсутністю єдиної системи престолонаслідування

1078—1093рр.

Правління останнього сина Ярослава Мудрого — Всеволода (його влада не поширювалася на західні й північно-східні землі; воювати він не любив, конфлікти розв’язував дипломатичним шляхом; після його смерті в Києві посів Святополк Ізяславич, останній онук Ярослава Мудрого)

1097 р.

Любецький з’їзд князів, який прийняв рішення про припинення міжусобиць, щоб не послаблювати країну, і про наслідування князями своїх вотчин; таким чином, з’їзд закріпив поділ Русі на удільні князівства, які стали власністю окремих родин —нащадків Ярослава

Правління Володимира Мономаха та Мстислава Володимировича

Князь

Характеристика діяльності

Володимир Мономах

(1113-1125рр.)

  • Онук візантійського імператора Константина Мономаха та Ярослава Мудрого.

  • Після смерті батька Всеволода Ярославича поступився київським престолом Святополку Ізяславичу, а сам повернувся до Чернігова, а згодом — до Переяслава.

  • Був запрошений киянами на князювання (1113 р.).

  • Відновив централізовану одноосібну владу на Русі.

  • Припинив князівські міжусобиці.

  • Загальмував процес розпаду держави.

  • Знизив податки залежних верств населення.

  • Зменшив відсотки за позиками лихварів.

  • Автор «Повчання дітям» про любов до рідної землі, батьків, ближніх; змалював образ ідеального правителя, який має зберігати єдність і могутність Русі, запобігати князівським чварам і захищати країну від нападників.

  • Опікувався розбудовою Києва, освітою

  • Був організатором усіх переможних походів проти половців.

  • Забезпечив обороноздатність країни.

  • Відновив міжнародний авторитет Київської Русі

Мстислав

Володимирович

(1125-1132рр.)

  • Старший син Володимира Мономаха, який став його наступником.

  • Зберігав єдність Київської Русі.

  • Успішно відбивав напади половців.

  • Здійснив переможний похід проти литовських племен.

  • Підтримував династичні зв’язки з Норвегією, Данією, Візантією. Угорщиною.

  • Останній одноосібний правитель Київської Русі

Становлення та розквіт Галицько-Волинської держави

Роман Мстиславич

(1199—1205 рр.)

  • 1199 р. — створення великої централізованої держави —Галицько-Волинського князівства, яке стало наступником Київської Русі;

  • Придушення галицького боярства (завдяки підтримці середнього та дрібного боярства).

  • 1202 р. — завершення боротьби за Київ.

  • Успішна боротьба проти половців.

  • Приєднання до князівства балтського племені ятвягів.

  • Підтримання дружніх відносин із Візантією, Угорщиною; утручання в європейські справи.

  • Відмова князя прийняти корону з рук Папи Римського Інокентія ІІІ.

  • Виступ із планом «дотримання доброго порядку на Русі», згідно з яким слід було уладнати між князівські чвари, обрати центральну владу, зорганізуватися для спільної

  • боротьби з половцями.

  • 1205 р. — загибель Романа Мстиславича неподалік від польського міста Завихвоста під час походу проти польського князя Лешка Краківського

Часи боярської смути

(1205—1238 рр.)

  • Виступ боярства після загибелі Романа Мстиславича проти його спадкоємців — регентші княгині Анни та малолітніх княжичів — чотирирічного Данила та дворічного Василька.

  • Утвердження боярських ставлеників у князівстві; у Галичині — кількаразове правління угорського королевича).

  • Початок боротьби Данила з досягненням повноліття за повернення батьківської

  • спадщини (перший успіх — відвоювання у поляків Берестейської та Забузької земель).

  • Продовження Данилом справи збирання «волинської вотчини» — приєднання Луцької, Пересопницької та Белзької земель.

  • 1238 р. — здобуття Галичі князем Данилом і відновлення єдності держави

Данила

Галицького

(1238—1264 рр.)

  • Співправління Данила (у Галичині) і Василька (у Волині)

  • 1240 р. — оволодіння Києвом, доручення управляти містом воєводі Дмитру, якому довелося керувати обороною столиці від монгольської навали.

  • Зміцнення державної та князівської влади.

  • Укріплення старих міст, будівництво нових (Львів, Холм).

  • Зміцнення православної церкви та сприяння розвитку культури.

  • 1241 р. — вторгнення в князівство монголо-татар, під ударами яких упали міста Галич, Володимир, Кам’янець, Данилів та ін.

  • 1245 р. — Ярославська битва, у якій Данило Галицький переміг об’єднані сили поляків, угорців і галицьких бояр, що прагнули повернути Галичину.

  • Візит Данила Галицького до Золотої Орди з метою отримання ярлика на управління, згідно з яким князь мав періодично надавати свої дружини татарам для їхніх походів на Польщу, Литву, Угорщину, сплачувати щорічну данину, віддавати певну шану ханові; натомість Галицько-Волинське князівство фактично зберігало незалежність у внутрішній і зовнішній політиці.

  • Антимонгольська політика князя (союз з угорським королем і Папою Римським, який обіцяв організувати хрестовий похід проти монголо-татар)

  • 1254 р. — військовий похід Данила Галицького проти монголо-татар, у результаті якого хан Куремса зазнав поразки.

  • 1259 р. — коронація Данила Галицького Папою Римським (але очікувана допомога від нього так і не надійшла).

  • Хан Бурундай змусив Данила визнати зверхність Золотої Орди (таким чином, анти монгольська політика Данила зазнала краху).

  • 1264 р. — смерть Данила Галицького

Лев Данилович

(1264—1301 рр.)

  • Правив у Галичині.

  • Приєднав Закарпатську Русь і люблінські землі.

  • Підтримував дипломатичні відносини з Німецьким орденом, Угорщиною, Чехією, Польщею, Литвою.

  • Переніс столицю з Холма до Львова.

  • Зберігав васальну залежність від Золотої Орди

Володимир

Василькович

(1271—1289 рр.)

  • Правив у Волині.

  • Приділяв увагу будівництву міст, замків, церков.

  • Опікувався розвитком культури

Юрій І

(1301—1308 рр.)

  • Прийняв титул «короля Русі».

  • Відмовився від завоювань, віддаючи перевагу дипломатії.

  • Утратив люблінські землі й частину Закарпаття.

  • Переніс столицю до Володимира.

  • Дістав згоду на заснування Галицької митрополії (1303 р.)

Андрій і Лев

(1308—1323 рр.)

  • Були співправителями князівства.

  • Продовжували створення анти ординського союзу, установивши зв’язок із Тевтонським орденом і Польщею; існує припущення, що вони загинули саме в боротьбі з ординцями.

  • Із їхньою смертю припинилася династія Романовичів

Юрій ІІ

Болеслав

(1325—1340 рр.)

  • Намагався вийти з-під боярського впливу.

  • Проводив мирну зовнішню політику.

  • Сприяв переселенню німців і поляків в українські землі.

  • Лояльно ставився до католицтва та його поширення в Україні.

  • Невдоволені бояри отруїли князя, і князівство перейшло до його литовського зятя Любарта

Кревська унія (1385 р.)

Суть

Укладення угоди про державно-політичний союз між Великим князівством Литовським і Польським королівством

Причини

Наступ Тевтонського ордену на землі Литви й Польщі.

Претензії Московського князівства на руські землі.

Необхідність протистояти нападам татар.

Прагнення польських феодалів отримати українські землі, литовських— здобуття економічних і політичних привілеїв, які мали польські магнати

Зміст

Великий князь литовський Яґайло одружувався з польською королевою Ядвіґою та отримував титул польського короля.

Польща й Литва об’єднувалися в одну державу, хоча Литва зберігала формальну незалежність. У Литві поширюється католицтво

Наслідки

Розгром Тевтонського ордену в Ґрюнвальдській битві (15 липня 1410 р.).

Роздача українських земель польським феодалам.

Поширення католицизму в Литві та Україні.

Опір частини литовської, української та білоруської шляхти

Городельська унія (1413 р.)

Зміст

  • Скасування Кревської унії, підтвердження існування Великого князівства Литовського як незалежної держави.

  • Широкі довічні повноваження Вітовта як великого князя литовського.

  • Постійна автономія Литви у відносинах із Польщею.

  • Державний устрій Великого князівства Литовського мав реформуватися за польським зразком.

  • Литовці-католики урівнювалися в правах із поляками-католиками та ставали повними власниками своїх земель (православні мали землі в умовній власності).

  • Польща і Велике князівство Литовське в майбутньому мали створити єдину державу

Наслідки

  • Незадоволення православної частини населення.

  • Обмеження прав української православної знаті, її окатоличення та втрата української національності

Люблінська унія (1 липня 1569 р.)

Передумови

об’єднання

  • Ослаблення Литви внаслідок московсько-литовських війн кінця ХV — початку ХVІ ст.

  • Прагнення Польщі отримати українські землі та залежних селян.

  • Прагнення українських, білоруських, литовських шляхтичів мати рівні права з польськими землевласниками.

  • Необхідність організації спільного ефективного захисту від турецько-татарських набігів

Зміст

  • Польща та Литва об’єдналися в єдину державу.

  • Державу очолив єдиний правитель — король, що обирався польсько-литовським сеймом.

  • Створені єдині органи державного управління.

  • Запроваджувалася єдина монета.

  • Польська шляхта отримала право на землеволодіння в Литві, а литовці — у Польщі.

  • Польща та Литва проводили спільну зовнішню політику.

  • Українські землі переходили під владу Польщі

Державний

устрій

  • Вищий орган державного управління — сейм, що розв’язував усі державні питання.

  • Сейм поділявся на дві палати — сенат та ізба.

  • Обов’язковий принцип одностайності при прийнятті рішень сеймом.

  • У період між сеймами державою керував король.

  • Діяльність короля контролювалася сеймом.

  • Король був зобов’язаний виконувати рішення сейму.

  • Шляхта мала право не тільки не підпорядковуватися владі короля, а й чинити збройний опір

Наслідки

Унії для України

  • Майже всі українські землі об’єдналися в одній державі.

  • Об’єднання сприяло інтенсивному розвитку економіки та посиленню експлуатації селянства.

  • Міста перетворилися на магнатсько-шляхетські резиденції, центри розвитку ремесел і торгівлі

  • Українські землі почали активно залучатися до міжнародної торгівлі, передусім через Балтійське море.

  • Відбувається зміцнення політичного та економічного впливу польської

  • шляхти в державі.

  • Починається формування фільварків — багатогалузевих господарських

  • комплексів, що ґрунтувалися на постійній щотижневій панщині кріпаків і були орієнтовані на товарно-грошові відносини та ринок.

  • Українські землі остаточно втратили власний адміністративний поділ і поділені на воєводства.

  • Поширюється католицизм, почався наступ на православ’я

Берестейська унія ( жовтень 1596 р.)

Причини

Католицька церква прагнула розширити свій вплив.

Річ Посполита розцінювала унію як перехідний етап до католицизму.

Православні духівництво та знать намагалися позбавитися нерівноправності з католиками

Зміст

Православна й католицька церкви об’єдналися в греко-католицьку (уніатську).

Уніатська церква зберігала обряди, церковнослов’янську мову, право на митрополичу та єпископські кафедри, право на одруження нижчого духівництва.

Уніатська церква визнавала зверхність Папи Римського та

вчення католицької церкви.

Уніатське духівництво зрівнялося в правах із католицьким.

Шляхта та міщани, які прийняли унію, зрівнялися в правах із католиками

Наслідки

Утворилася Українська греко-католицька церква, яка відстоювала національну ідентичність українців і чинила опір окатоличенню.

Почалася боротьба православних із греко-католиками, в українському суспільстві загострилися релігійні протиріччя.

Не відбулося обіцяного зрівняння уніатів із католиками

Першим митрополитом уніатської церкви був – Михайло Рогоза, другим – Іпатій Потій

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Особливі діти в закладі освіти: характеристика нозологій, педагогічні підходи»
Мельничук Вікторія Олексіївна
30 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.