Система освіти будь – якої країни на сучасному етапі розвитку, має більш менш сформовану структуру, яка опирається на традиції, культуру, технічний прогрес, погляди у майбутнє, тощо. Основні зміни, на мій погляд, продиктовані промисловою революцією і запущеними нею низки процесів, які впливали на формування нації і держави в новій якості, можна сказати в якомусь сенсі близькому до нашого сучасного уявлення про ці суспільні явища. Обмежуючись Європейськими країнами і шляхом, який пройшли кожна з них, ми можемо говорити, про взаємопов’язаний розвиток в тому числі і в сфері освіти, однак варто враховувати і регіональні особливості, адже Західна Європа, Центральна і Східна перебували на дещо різних етапах розвитку, в першу чергу перебігом державотворчих процесів та інституалізації влади. Інший важливий аспект пов’язаний з впливом Католицької церкви, і поступовий відхід від неї, від спершу всеосяжного контролю над освітою, до повільної покрокової втрати монополії, що теж формувало архітектуру європейської освіти. Подальші зміни у встановленні національної держави вимагали кардинального перегляду підходу в баченні освіти. Вона мала зробити участь кожного громадянина причетним до її розвитку, при тому ще й допомогти зайняти певну нішу в широкому розмаїтті житті держави і суспільства. Це завдання покладалось на освіту, об’єднати і витворити щось спільне. На прикладі Франції це можна зробити, як на мене, найкраще.

















