Реформа Нової української школи змінила фокус освітньої політики: від формального виконання вимог — до розвитку професійної автономії вчителя, партнерства та культури безперервного навчання.
У цьому контексті наставництво і професійні спільноти педагогів перестають бути додатковою активністю. Вони стають інструментами впровадження НУШ, підтримки змін і підвищення якості освітнього процесу.
Сьогодні наставництво — це не лише «досвідчений педагог для молодого колеги». Це горизонтальна професійна взаємодія, взаємне навчання, спільне розв’язання професійних викликів, обмін практиками, що відповідають компетентнісному підходу та діяльнісному навчанню, закладеним у НУШ.
