Свято вшанування хліба "Земля на зернятку стоїть"

Опис документу:
Запропонований виховний захід покликаний розширити та поглибити знання дітей про хліб, про шлях, яким він приходить до нас на стіл. Свято насичене цікавим матеріалом про народні звичаї, традиції та обряди, пов'язані з хлібом, використано перлини народної творчості: загадки, народні пісні, вірші,прислів'я, приказки, легенди.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Вчитель. Шановні батьки, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру. Сьогодні у нас свято вшанування хліба, назва його: «Земля на зернятці стоїть».

Хліб – це те, що завжди було турботою і радістю людини, чому вона віддавала свій труд і талант. Хліб для кожного з нас звичний, як сонячне світло чи дихання і таке ж необхідне. Без хліба не можна уявити ні степової далі, ні світанку, ні рідного дому.

Певно, чули ви, малята,

Вже не раз такі слова.

«Хліб потрібно шанувати!

Хліб усьому голова!»

На нашому святі теж не можна обійтися без хліба. Запрошуємо Хліб на свято.

(Діти заносять хліб на рушнику)

1 уч. Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм.

Хай в світі буде більше в нас братів,

Хай в кожній хаті будуть короваї,

Щоб люд ніколи хліба не просив.

2 уч. Одвічно славний труд людини!

Де хліб є на столі,

Там пісня щастя лине,

І вам буть з хлібом

Від душі бажаєм.

Тому вітаєм вас короваєм.

Учень. Коровай наш вдатний, перший не останній.

І великий, і кругленький.

Дуже пишний, рум’яненький.

І високий, і широкий,

Ще й до того ж білобокий.

Учень. Бо калиною калили, а барвінком загнітили.

Ясним сонцем присвітили, ще й росою примочили.

Щоб коровай вдався, щоб всім сподобався.

Учень. Він широкий і рум’яний

Ліг на шитий рушничок.

А на тому короваї –

Солі білої дрібок.

Учень. І калини грона повні

Червоніють для прикрас.

Короваю, гість шановний,

Звідкіля прийшов до нас?

1 ведуча. Кожен з вас знає, що головний злак землі – пшениця. Мабуть, звідси і пішло: хліб – усьому голова. Ніхто сьогодні не може назвати імені тієї великої людини, яка винайшла хлібопечення, того, хто виготовив борошно, змолов зерно, а потім спік із тіста в гарячій печі запашний коровай чи паляницю.

2 ведуча. Недаремно в народі кажуть: « Серпень – жнивець», «Серпень чудові булки дарує». Адже серпень наділяє всіх дарами: сипле зерно і плоди добрим людям за труди. Щедро возить у комори пшениці та жита гори.

Пісня «Збирай урожай»

1 ведуча. Довгий і нелегкий шлях від пшеничного колоска до смачного короваю. Ще з давніх давен наші земляки знали ціну хліба. Він ніколи не діставався легко. Шматок хліба для бідної людини був дорогоцінним скарбом. Різали хлібину ниткою, щоб не кришилась. Недаремно кажуть: «Найсмачніший хліб від свого мозоля».

2 ведуча. А зараз ми вам розкажемо про довгий шлях зернини від хліборобської ниви до нашого столу.

Як на ниви завернула весна –

Залунала там веснянка голосна.

Пісня «Веснянка»

Учень. Ой ти, весно славна,

Господине красна!

Ниви урожайні виорано вчасно.

Аж до виднокраю сіяли пшеницю.

Золотом врожаю хай заколоситься.

1 ведуча. Бризнув дощик на поля.

Дощик. Наче пух м’яка земля,

Всюди краплі золоті.

Зернятко 1. То не краплі, то зерно –

Зійде зелено воно.

Не лінуйся, поливай,

Буде гарний урожай.

(Дощик пробігає між рядами дівчаток, змінює їхні жовті шапочки на зелені).

2 ведуча. Вимчав вітер на лани.

Вітер. Не стрічав я дивини!

Що за трави тут рясні

Заступили путь мені?

Зернятко 2. Незвичайні травиці,

То квітують пшениці.

Не лінуйся, повівай,

Колосочки запиляй.

Сонечко. Звідкіля оця краса?

Плещуть хвилі серед нив.

Хто тут промені розлив?

І колосся до землі

Похилилось до стерні.

Зернятко 3. Не лінуйся, пригрівай,

Дозрівати помагай.

1 ведуча. Вже пшениця на порі

Вийшли в поле жниварі.

1 косар. Веселими загравами

На світ благословляється.

Зеленими прибоями

Пшениця коливається.

Радій, о земле золота,

Хай хліб благословляється.

2 косар. Рясен дощику, не лий,

Не змочи врожай новий,

Буйний вітре, не гуляй,

Колосочків не ламай.

3 косар. Лан ми пройдем з краю в край,

Зберемо рясний врожай.

З колосків зів’єм вінок,

Всіх покличем у танок.

Пісня-танець «Вийшли в поле косарі»

2 ведуча. Оце останній сніп на нашій нивці. За стародавньою традицією цей сніп обв’язували червоною стрічкою, прикрашали квітами, виминали з колосся трохи зерна і сіяли у землю для врожаю наступного року. Цей сніп називали «Спасова борода». Потім біля «бороди» ставили хліб, сіль і воду та співали: «Оце тобі, бородо, хліб, сіль і вода».

Учень. Ой диво мені, ой сій бороді! ,

Не велика, не мала, не сива, не гніда,

Як у того діда, а сріблом-златом умита!

Ось тобі, бородо, хліб, сіль і вода,

Щоб на той рік ще більше уродило.

Разом. Роди, Боже, на всякого долю: бідного і багатого!

1 ведуча. Дівчатка колись ворожили на добрий врожай. Кидали назад себе серпа, як серп, падаючи вдариться гострим кінцем об землю, то буде добрий врожай.

Учень. Ото наша веселка од полудня до вечерка.

Щоб ся жало веселенько,

І здоровенько, і Богу миленько,

І людям, і нам, і нашим полям.

Учень. Ой снопе, снопочку,

Скажи нам правдоньку,

Чи будемо у кінці,

Чи будемо у вінці?

Учень. Мій сніп – воєвода,

Ходить коло городу.

Мій сніп останець –

Поведе посадницю у танець.

Учень. Косарі молоді травиченьку косять,

А дівчатка чепурненькі

Їсти їм приносять.

Учень. Вийшли в час щасливий

Женчики на ниви,

На лани широкі, з краю в край.

У силі, в здоров’ї, з піснею й любов’ю

Дорідний збирати урожай.

Пісня «Як діждемо літа»

2 ведуча. Багато народних обрядів не обходиться без хліба. Хліб у кожній хаті обов’язково лежав на столі, а біля нього стояла сіль.

Учень. Славиться він першим на землі,

Славиться він першим на столі.

Учень. Жодне весілля не відбувалося без короваю, а до нього випікали ще й шишки.

Що не хатка – то про хліб гадка,

Що не село – то хліб,

Що не сторона – то хлібина.

Учень. Із хлібом ідуть на родини, поминальний обід. З хлібом на вишитому рушникові вирушали навесні оглядати поле, сіяти, жати в жнива. З хлібом проводжали до армії.

Учень. Хліб таїть у собі тепло серця і душі, тепло сонця. Ясний, мудрий, вічний, святий. То все – хліб. І кожний край має свій коровай.

Учень. Нелегка робота пекти хліб. Недаремно казали: «І дурень каші наварить, а хліба – не всяк розумний спече».

Учень. Випікання хліба було священним дійством. Діти допомагали матері висадити паляниці в піч, виходили з хати, щоб хліб не злякати, доки він буде рости.

Мати. Звівсь хлібець на ніжки, та мерщій із діжки.

Печу, печу хлібчик дітям на обідчик.

Беру, беру, папку, кладу на лопатку, шусть у піч.

Ведуча. Коли діти чули запах спеченого хліба, то стукали у двері.

Діти. Дозвольте, мамо, до хати увійти.

Хліб із печі вийняти допомогти.

Мати. Заходьте, діти, будемо хліб виймати,

На рушник долі його викладати.

Без ніг, без сустав, хліб на ніжки став.

Хай хліб відпочине та господаря діждеться.

Батько. Що то на столі лежить, ще й квітами вкрите?

Мати. То, батьку, хліб спочива, господаря з поля чекає.

Батько. То треба його дітям дати.

Мати. Господаря просимо!

Батько. Мати у хаті – господар при хаті.

Без матері – хата сирота, а без батька – вдова.

Тож тобі, мати, хліб брати, дітям слово казати.

Мати. Оце тобі, донечко наша рідна. Гарною зростаєш, батькам допомагаєш. Хай не обходить тебе щастя й доля. Щоб тебе люди шанували, а хлопці цілували – ось тобі цілушечка. А це тобі, Іванку. Рано синок встає, всьому лад дає. Рости здоровим та дужим.

Ведуча. А тепер дозвольте посіяти пшеничне зерно серед присутніх, воно посіє в серцях добро і ласку, ніжність і повагу до рідної землі.

Учень. Сієм щедро, сієм рясно,

Сієм радість, сієм щастя.

Щоб росли сини і дочки,

Хай на зміну зростають

Творці щедрого врожаю.

Учень. Засіваємо світлицю –

Хай росте овес, пшениця.

Хай шумить колосся в полі ,

Хай цвіте щаслива доля.

Учень. Сієм, сієм зернята,

Щоб земля була багата.

З наших рук приймала ласку

На життєву щиру казку.

Ведуча. Діти, а які прислів’я, приказки про хліб ви знаєте?

  • Лежачого хліба ніде нема.

  • Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

  • Хто робить лемеші, той їсть книші.

  • Глибше орати – більше хліба мати.

  • Сій вчасно, вродить рясно.

  • Травень вологий – рік хліборобний.

  • Хто сіє, той ся надіє.

  • Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде.

  • Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти.

  • Казав овес: сій мене в болото, буду я золото.

  • Зима без снігу – літо без хліба.

  • Хліб – усьому голова.

«Пісня про хліб»

Ведуча. А зараз конкурс загадок.

1. На городі молода, пишні коси розплела.

У зеленії хустинки, золоті хова зернинки.

2. Чашечка медку закопана в льодку до нового годку.

3. Що то за звір, що ні чоловік, ні звір, а вуса має?

4. На дірявім мості танцювали гості.

5. Ріжуть мене ножакою, б’ють мене ломакою,

За те мене отак гублять, що всі мене дуже люблять.

Учень. Не кидайсь хлібом, він святий!

В суворості ласкавій.

Бувало, каже дід старий

Малечі кучерявій.

Учень. Не грайся хлібом, то ж бо гріх!

Іще до немовляти.

Щасливий стримуючи сміх

Бувало, каже мати.

Учень. Бо красен труд, хоч рясен піт

Бо жита дух медовий.

Життя несе у людський світ

І людські ріднить мови.

Учень. Хто зерно сіє золоте

В землі палку невтому.

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

Ведуча. Шаноба до хліба виховувалась у дітей постійно. Якщо ж хліб іноді падав на долівку, слід було одразу ж підняти його, поцілувати і покласти на стіл. Не дозволялося класти хліб на столі низом до верху. Батьки за це карали. Навіть різати ножем хлібину годилося тільки до себе, а не від себе, щоб тим самим не применшувати його значення.

Ведуча. В історії нашої держави були такі роки, які надовго запам’ятаються українцям і будуть передаватися з покоління в покоління , як незабутні роки голодомору. Ваші прадідусі і прабабусі пам’ятають ці тяжкі роки, коли люди, зібравши багаті врожаї хліба, змушені були віддати його далеко за межі України, а самі цілими сім’ями голодували. Діти вставали і лягали, думаючи про хліб. «Не спиться – хліб сниться», -- говорили в ті роки.

Учень. Цитьте, діти, хліб печеться,

Хліб печеться, цитьте, діти.

Будем нищечком сидіти.

Т-с-с, хтось ходить?

Ні, здається…

Мамо, мамо, не здається!

На скоринку вже береться.

Учень. На долівку стрибнув. Ух! Хлібний дух!

Та й пішов по хаті.

Мамо, мамо, ми багаті!

Хліб у хаті!

Учитель. Ми звикли, що у нас є не тільки хліб, а й до хліба. Але ціна хлібові від того не зменшується. Скільки людей і машин працюють навколо однієї зернини, щоб з неї виріс колосок. А для приготування одного батона треба змолоти приблизно десять тисяч зернин. А зараз послухайте легенду.

Розповідають, ішов степовою дорогою кобзар з хлопчиком-поводирем. Настав вечір і вирішили вони підкріпитися скибкою хліба. Але, як ламали ту скибку, то частина її ненароком упала в траву. Було вже зовсім темно, хлопчик шукав утрату, та не знайшов. Тоді кобзар застромив свою палицю в землю і сказав: «Нехай стоїть. Ми завтра вдень повернемось сюди, і таки піднімемо цей хліб. А зараз пожуємо те, що лишилося, та й підемо далі». В хаті, де вони заночували, добрі господарі нагодували їх, а вранці наклали повну торбину всіляких харчів. Хлопчик і каже дідусю: «Для чого нам, діду, так далеко повертатися за тим учорашнім шматочком хліба, коли в нас є тепер що їсти на кілька днів? А палицю я вам виріжу ще кращу». Але старий сердито кашлянув, і хлопчик замовк. І пішли вони назад степовою дорогою. Поводир одразу ж побачив і підняв той шматочок житняка. Він лежав посеред дороги під листком подорожника. А коли поглянув на дідусеву палицю, то не повірив очам; вона перетворилася на золоту.

Учень. Тільки-но з печі – скоринка в золі –

Свіжа хлібина лежить на столі.

День починається з тієї хлібини,

В ній наш достаток, могутність країни.

Учень. Наших морів не стривожена синь,

Шлях до зірок у космічну глибінь.

Кажуть в народі правдиві слова:

«Хліб – годувальник – всьому голова!» (разом)

Вчитель. Як же треба берегти хліб – кожен шматочок, кожну скориночку, крихту! Здається, чого вона варта?! Спробуй оцінити сонячне світло, красу землі, тепло рідного дому. Справжня цінність хліба не обчислюється грошима. Що б ти не думав, про що б не мріяв – усьому міра хліб. В ньому основа нашого благополуччя, він – запорука усіх наших радостей і надій. Як говорили в давнину: «Земля на зернятці стоїть».

Пісня «Зеленеє жито»

ЗОШ І-ІІ ступенів

с. Котівка

Свято

«Земля на зернятці стоїть»

Підготувала:

вчитель початкових класів

Цвик З. І.

2013р.

ЗОШ І-ІІ ступенів

с.Котівка

Свято

«Прийди, святий Миколаю»

Підготувала:

вчитель початкових класів

Цвик З.І.

2014р.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ГЕОГРАФІЇ залишилося:
0
4
міс.
1
5
дн.
0
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!