і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »

Свято « Пригоди зимуючих птахів»

Перегляд
матеріалу
Отримати код

 

 

 

Начало формы




                      Свято « Пригоди зимуючих птахів»    

Мета: закріпити поняття про зимуючих птахів, їх життя взимку,

-         встановити взаємозв’язок між змінами в неживій природі і житті птахів;

-         розширити уявлення про заходи з охорони зимуючих птахів;

-         виховувати любов до природи;

-         розвивати бажання допомагати птахам

 

Обладнання: сцена імітована під зимовий ліс, дерева в інеї, на них малюнки зимуючих птахів.

 

              Лунає музика. Виходить Зима.( виконує пісню « Тишком-нишком»)

Зима: Я Зима казково біла

          Я впрягла Чумацький шлях.

          Снігом все навкруг встелила,

          І змінила на очах.

          Сніжинки вирізала

          І сіяла весь час.

          Казкові діаманти

          Розсипала для вас. 

            

                            Лунає тривожна музика. З’являється Віхола

 

Зима: Мандрівнице-віхоло,

          Ти ішла чи їхала?

          Чи з вітром летіла?

          Може б сіла, спочила?

 

Віхола: Не для цього я їхала

             Із північного полюса.

             В ополонці я милася,

             На морозі я грілася,

             Щоб гуляти по волі

             Щоб хурделить уволю.

             Добре ми водойми льодом скували, землю снігом вкрили. Дерева як сонні стоять, комахи ми загнали у шпарки дерев, деякі звірі у сплячку лягли, а хто рискає  у пошуках іжі, їм не позаздриш, птахи он від голоду гинуть.Ха-ха!

 Зима: Чуєш музику та сміх. Дітвора зимі радіє. Скільки я свят принесла щасливих!

 

Віхола: Я їх швидко заморожу. Покажу що таке Віхола.

 

                 Лунає музика. Учні виконують танок « Замела метелиця»( Віхола і Зима ідуть)

 

                             Виходить замерзла  Синичка. Труситься від холоду

 

 Учениця: Ой, синичко, добрий ранок,

           Що ти їла на сніданок?

 

Синичка: Не пила я та й не їла

                 Від морозу задерев’яніла.

 

Дівчинка: Ой, синичко, не журися,

                 Сюди-туди повернися.

                 Ходи з нами дітлахами.

                 Знайдем скриню з калачами.

 

Синицю: Ви біжіть додому, а я тут під сосною полежу.

 

                         ( Лягає під сосною)

 

    Виходить мама і син – інсценізація вірша « Мамо, іде вже зима…»Л.Українки .Лунає ніжна мелодія

 

Мати: Як гарно в зимовому лісі!

 

 Син : Мамо, іде вже зима,

           Снігом травицю вкриває,

           В гаю пташок вже нема.

           Мамо,чи кожна пташина

           В вирій на зиму літає?

 

Мама: Ні, не кожна,

           Онде бачиш, пташина сивенька

           Скаче швидко отам біля хати,

           Ще зосталась пташина маленька.

 

Син: Чом же вона не втіка?

           Нащо морозу чека?

 

Мати: Не боїться морозу вона,

           Не покине країни рідної,

           Не боїться зими навісної

           Жде, що знову прилине весна.

 

 

Син:    Мамо, ті сиві пташки

           Сміливі, певно, ще й дуже.

           Чи то  безпечні такі,

           Чуєш цвірінькають так,

            Мов їм про зиму байдуже!

            Бач розспівалися як!

Мати: Не байдуже тій пташці, мій синку,

           Мусить пташка малесенька дбати,

           Де б водиці дістати краплинку.

           Де під снігом поживку шукати.

 

Син: Нащо ж співає? Чудна!

         Краще шукала б зерна!

 

Мати: Спів пташині потіха одна,

           Хоч голодна, співа веселенько,

           Розважає пташине серденько,

          Жде, що знову прилине весна»

 

                        Ідуть в ліс. З’являються дятел, горобчик 1, горобчик 2

 

Горобець: Я горобчик –гарний хлопчик

                  По дворах літаю.

                  Серед лютої зими

                  Зернятка шукаю.

 

Горобчик 2: Гарно було влітку – тут зернятко знайдеш, там крихітки поживні знайдеш. Особливо ми горобці любимо насіння шпориша.

 

Дятел: Взимку снігом все замело, водойми льодом скувало – ні поїсти, ні попити. А що це там під деревом лежить?

 

                                               Виносять синичку.

 

Горобчик 1. Синичко, що з тобою сталося? Ти що захворіла?

 

Синичка: Щось діється зі мною. Сили покинули мене. Голова крутиться.

 

Горобчик 2: Як давно ти  їла та водичку пила?

 

Синичка: Не можу нічого знайти. Сили не має летіти у пошуках корму.

                 Влітку скільки тут пташок співало,

                 Веселилося щодня.

                 Коли сонце пригрівало і водилась комашня,

                 Кожний кущик, кожну гілку

                 Обсідали залюбки,

                 Щоб не шкодили ні скільки

                 Їм зажерливі жуки.

                 Я одна тоді бувало, не хвалюся задарма,

                 За добу комах з’їдала

                 Скільки важила сама.

                 А тепер кругом зима,

                 ні комашечки нема.

 

Дятел:  Ой, як холодно, аж страшно,

             Дуже змерзли в мене лапки.

             Скрізь глибокий сніг лежить.

             Що нам їсти? Що нам пить?

             Як нам літечко вернуть?

 

                                      Прилетіла сорока

 

Сорока: Вам пора про все забуть!

              Скре- ке-ке!

              Чим сидіти й сумувати

               Краще лісом політати.

               Може щось смачне знайдеться,

              А за тим й зима минеться. ( відлітає).

 

Дятел: Ти, синичко,  лісовий житель. Проте нині тобі треба летіти ближче до житла людей, там легше прогодуватися.

 

                Горобчики, дятел, вкривають синичку ковдрою

            Прилітають снігур, шишкар сідають біля горобини.

 

Снігур: Як багато їжі! Та ще такої смачної!

 

Горобчик: Де їжа? Мені покажіть. Ми нагодуємо синичку, вона від голоду ледь говорить.
 

Снігур: Та ось же прямо перед тобою. І вистачить її на всіх. Пригощайтеся!

 

Горобчик 2: Горобина?

 

Снігур: Саме так! Взимку нічого немає смачнішого і поживнішого  ніж  ягоди горобини. Ви знаєте у ваші краї я прилетів з далекої півночі. У нас такої смакоти нема.

 

Виходить шишкар. Тримає шишки.   

 

Шишкар: Я з тобою не згоден. Найсмачніше – це насіння з шишок сосен або ялин. Його із задоволенням їдять і мої дітки, які нещодавно з’явилися.

 

Дятел: Ви що смієтеся з нас?. Це у кого в люту зиму пташенята з’являються!

 

Шишкар : Друзі, може у вас і не з’являються, а у нас шишкарів, щозими у люті морози народжуються здоровенькі пташенята. Морозів лютих вони не бояться, тому що їдять соснове та ялинове насіння. Моя самочка сама обладнала гніздо, а я годую її, маленьких пташенят, та ще й пісні їй співаю.

 

Синичка: Ох, як же я дістану ялинове насіння. У мене ж немає такого загнутого дзьобика як у вас, шишкарику. Буду помирати з голоду.

 

                                  Залітає омелюх.

 

Дятел: А це що за красень до нас завітав?

Омелюх:. Я –омелюх, а друга моя назва –красавка. Так люди називають мене за яскраве забарвлення.

 

Шишкар: Я знаю, що ви великий ненажера. Ковтаєте ягоди калини, горобини, шипшини, омели прямо цілими.

 

Омелюх: Так я можу запропонувати Синичці трішки ягідок омели.

 

Синичка: Дякую, омелюху, я краще відпочину.

 

Омелюх:Я як згадаю, тую червону калину, горобину, що в лісі об’їдав, аж сміятися хочеться

 

                         Шишкарик, омелюх,  снігур сідають клюють шишки, горобину.

                         Виконання танцю « Червона калина»

 

                 Лунає музика. Виходить мама і син. Чується воронячий крик.

 

Мати: Ти знаєш, синку,чий це крик?

Син: Так мамо, це ворони.

 

Мати. Ворону здалеку можна не тільки побачити, але й почути. Найбільше ворони кричать перед  настанням холодів, коли вони збираються у великі зграї. Ворони пристосувалися до холодних погодних умов, бо вони вживають різноманітну їжу.

 

Син: А  он поглянь горобчики. Вони  живуть скрізь: у лісах, селах, містах, на луках, в степу. Живляться вони комахами, насінням диких рослин, зерном, рештками їжі. Ось чому взимку вони тримаються ближче до людських осель. Ти знаєш мамо, у американському місті Бостоні споруджено пам’ятник горобцю, за знищення комах.

 

Мати: А красуня наших лісів, парків  синиця теж полюбляє різноманітну їжу, особливо свіже несолоне сало, м’ясо.. Має яскраво-жовте забарвлення. Її легко впізнати серед інших пташок. Синичка  влітку з’їдає за день комах стільки, скільки важить сама.

 

                                       Ідуть далі. Чується стукіт.

 

Горобчик 1: О чуєте, хтось стукає. Певне знайшов їжу і не хоче ділитися з нами.

                          

                                      Виходить дятел, стукає.

 

Горобчик 2: Що ви робите, Дятле? Навіщо ви дереву боляче робите?

 

Дятел: Це я роблю йому боляче? Під корою цього дерева заховалися різні комахи, які точать його зсередини. Я тих комах дістаю і тим самим дерево лікую.

 

Синичка: Дятлика називають « санітаром лісу», бо він своїм міцним дзьобом і довгим язичком дістає личинок шкідливих комах. Він працює весь рік: день у день. А ще він любить насіння рослин і ягід.

 

Дятел: А взимку я ще харчуюся насінням шишок. Знайду розколину у старому пні, вставлю туди шишку – і довбаю  її дзьобом.

 Ось, синичко, розумничко, візьми личинок, їж, одужуй, сили набирайся. А ми тебе ще й розвеселимо, пісню заспіваємо.

 

                          Пісня Н.Май « Лелеченята»

 Синичка: Мене нагодував дятел личинками комах. Голова вже не болить, сили є, щоб летіти з вами до села чи міста, там корму більше. ( летять)

  Виходить ватага дітей

 Учень 1: Гарно у лісі взимку. Як у казці!

Учень 2: А я рогатку взяв, пташок постріляємо. Он сидять на деревах, пір’я настовбурчили. Зараз будуть наші ( витягає рогатку, цілиться)

 

Дівчинка: Ти що це робиш? Хуліган пташиний! Та я тобі як дам цією рогаткою, забудеш як тебе звали?

 

Учень 1: Ти чого, Катрусю, розійшлася? Тобі що пташок жалко? Подивись, он скільки їх сидить? Що птахи для нас доброго зробили?

 

Учениця: Ти що в школі не вчишся?  Головне призначення птахів у живій природі: рослини захищати від комах, шкідливої гусені.

 

Учень 2: Так вони ж дерева захищають. А нам що від того?

 

Учениця: А хіба не рослини дають нам кисень для дихання, очищають повітря від пилу, дають смачні фрукти, овочі, напоюють повітря ароматами та цілющими речовинами, лікують від різних хвороб.А охороняють ці диво-рослини вони – птахи!

 

Учень: Нічого не сталося б , якщо я підбив кількох пташок.

 

Учениця: Якби було тепло, вони б давно вже полетіли з цієї галявини. Та іх бідних голод стримує, не вистачає у них сил швидко літати. Важко зимуючим птахам тепер. Багато гине пташок від голоду.

 

Учень 2:  А як їм допомогти? Насипати у жменьку пшона і ходити дивитися, кому з них зле?

 

Учениця: Дуже смішно! Є кращий спосіб. Треба зробити пташину їдальню-годівницю і насипати туди їжі.

 

                     Виходить мати, син тримає у руках годівницю.

 

Син: Матусю, добре, що татусь зробив таку гарну годівницю. Тут і бортики є, щоб корм не висипався, і дашок гарний, щоб сніжком не присипало насіннячко.

 

Мати: Птахи дуже корисні. В зимовий важкий час вони чекають від нас допомоги.

 

Дівчинка: І злетяться до годівничок різні –різні  птахи.

                                  Виходять птахи

 

Синиця: А ну відгадайте гості наші, зимуючих птахів нашого краю.

             Жовтогруді щебетушки

             Мають чорні капелюшки.

              Сірі лапки, білі щічки,

             Називаються … ( синички)

 

Снігур: У червонім фартушку

                Птах стрибає по сніжку.

                І розпитує синичку

                Про найближчу годівницю ( снігур)

 

Горобець: Маленький хлопчик у сірій свитинці

         По дворах стрибає, крихти збирає ( горобець)

 

Голуб  : У місті по асфальту чимчикує              

                  Із людьми про щось воркує

                  Сизокрилий, добрий птах,

                  Знається він на листах ( голуб)

 

Дятел:     Тук-тук-тук чути стук

                Та це звук не від рук.

                Птаха дзьобом стовбур б’є.

                Лікарем для лісу є. ( дятел)

 

Сорока: Тут і там вона літає,

                І на хвіст плітки збирає.

                Що довідається, - все

                Вмить по лісу рознесе ( сорока)

 

Ворона  : Гордо птаха походжає,

                 Пташенят життю навчає.

                 Дуже мудра чорна птиця

                 І біда, як розізлиться ( ворона)

 

Шишкарик: Гарний птах, червоногрудий –

                     Не боїться він зими.

                    Ліс сосновий йому любий,                    

                    В нім зимує він з дітьми.

                   Для коханих пташенят

                  У гніздечку про запас

                  Пуху, шишок і зерняток

                  На всю зиму він припас.  ( шишкарик)

 

Сорока: А як перелітним птахам живеться у далеких краях?

 

                       Пісня Н.Май « Білі гуси»

 

                       

Ворона: Все засипала зима

               І в полях, і на подвір’ях

               Ні зерниноньки нема

               Як же жити бідним пташкам

               У зимовий скрутний час?

 

Голуб:   Як же бути бідолашкам?

               Пожалійте, люди нас!

 

Снігур: Для горобчиків й синичок

             Зробіть діти годівнички.

             Різних зерен покладіть.

             Більше пташок прилетить.

 

Дятел: Вас добром згадають пташки

            У весняний й літній день.

             Шкідників вб’ють без промашки

             Й заспівають вам пісень

 

Мати :У нашому шкільному саду висять на деревах годівниці, які зробили учні нашого 2-Б класу. Кожна родина прийняла участь у Всеукраїнський акції « Годівниця». Ми повісили 34 годівниці, у які щодня насипаємо насіння кавунів, пшона, пшениці, соняшника, хлібця. Батьками  учнів  було  придбано10 кг пшениці,заготовлено 5 кг насіння соняшника, 3 кг пшениці, 1 кг насіння кавунів, гарбузів, динь, 2 кг сухофруктів, 7 кг пшона.

 

Учениця: Зроби  із татком годівничок
                 Для горобчиків, синичок,
                Воронів і снігурів,
                Для зимуючих птахів.
 

 Учень 1:У садочку, на кілочку,

                Порозвішуйте ви їх.

                І щодня кормів кладіть

Учень 2   Радо кличте всіх птахів

                Цих маленьких молодців.

               Хай летять до вас в гостину

               Ще й беруть свою родину.


Син:      Будете до них ходити

              Їжу в жменьці приносити.

             Щоб жилося птахам не холодно

             Тепло, затишно й не голодно. 

 

Мати: А як прийде весна, заквітнуть дерева, кущі, оживе природа, повернуться з вирію перелітні птахи, яких зустрінуть зимуючі, їх брати, що вижили у суворих умовах зими. І всюди  залунає веселий пташиний спів, як символ людської турботи про братів наших менших про зимуючих птахів.

 

 Виконання пісніН.Май  « Весною яблуні зацвітуть»

 

 

 

 

 

 

 

 

  

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Закріпити поняття про зимуючих птахів, їх життя взимку, встановити взаємозв’язок між змінами в неживій природі і житті птахів; розширити уявлення про заходи з охорони зимуючих птахів; виховувати любов до природи; розвивати бажання допомагати птахам
  • Додано
    12.08.2018
  • Розділ
    Виховна робота
  • Клас
    3 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    132
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    2
  • Номер матеріала
    DI382893
  • Вподобань
    0
Курс:«Професійний розвиток педагогічних працівників. Як навчати дорослих ефективно? »
Просіна Ольга Володимирівна
36 годин
1400 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь