Свято Осені "Що восени родить . те взимку не шкодить "

Опис документу:
В системі гуманістичного виховання школярів неабиякої ваги набувають урочисті свята. Їх проведення дає змогу учням відчути емоційне піднесення, захоплення життям, виявити свій творчий потенціал. Сезонні свята варто проводити відповідно до певної пори року. Запропоноване свято рекомендовано для проведення в початкових класах.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Боброва Л. В.

Свято Осені

м. Кривий Ріг

2008

Свято Осені «Що восени родить, те взимку не шкодить»

/ Упоряд. Л.В. Боброва. – Кр. Ріг, 2008.- 20 с.

Упорядник Боброва Лариса Віталіївна, вчитель початкових класів Криворізької загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів № 22, кваліфікаційна категорія «Спеціаліст вищої категорії», педагогічне звання «Вчитель-методист».

В системі гуманістичного виховання школярів неабиякої ваги набувають урочисті свята. Їх проведення дає змогу учням відчути емоційне піднесення, захоплення життям, виявити свій творчий потенціал. Сезонні свята варто проводити відповідно до певної пори року.

Запропоноване свято рекомендовано для проведення в початкових класах.

Рецензент: Коровіна Н.К., вчитель початкових класів, Заслужений вчитель України.

«ЩО ВОСЕНИ РОДИТЬ, ТЕ ВЗИМКУ НЕ ШКОДИТЬ»

СЦЕНАРІЙ СВЯТА

Мета: формувати естетичне ставлення дітей до явищ осінньої природи; розширити уявлення про сезонні зміни в природі, про працю людей восени; виховувати гуманне ставлення до об’єктів та суб’єктів природи.

Обладнання: святково прибраний зал; осінній природній матеріал (овочі); виставка дитячих робіт; музика у запису.

Ведучі свята: Королева Осінь; брати-місяці Вересень, Жовтень, Листопад; Дівчина-Калина.

У сценарію використано вірші М. Сингаївського, М. Познанської, П. Воронька, Г. Бойка.

Хід свята

(Діти під музику «Козацький марш» входять до зали).

1-й. Над землею золотою

Небо синє-синє,

Наче нас крилом вкриває

Прапор України.

2-й. Українську щедру осінь

Будемо вітати

І за звичаєм народним

Просимо на свято.

Учит. Шановні гості. Напрочуд тепла і красива стоїть нині осінь на Україні. Осінь - це особлива найщедріша пора року, вона віддає нам найдорожчі дарунки: пишні караваї, солодкі й соковиті яблука, груші, виноград; всі овочі для найсмачнішого українського борщу, гарбузи для каші, мед і горіхи. Недаремно саме в цю пору відбуваються весілля, різноманітні народні свята, ярмарки. Ось і ми вирішили влаштувати свято осені. Сьогодні наші справжні українці розкажуть і покажуть багато цікавого, будуть танцювати і співати пісень.

(Звучить уривок з концерту А. Вівальді «Пори року» («Осінь»). Танцюють Осінні Листочки).

Лист 1-й. Осінь стукає в віконце

Щедра, золота, мов сонце, -

Разом. Осінь!

Лист 2-й. Звідки йшла вона, ступала,

Лист на землю осипала -

Разом. Осінь!

Лист 3-й. А вночі верба проснулась

І легенько стрепенулась -

Разом. Осінь!

Лист 4-й. Ночував мороз у лісі.

На калині, на горісі -

Разом. Осінь!

Лист 5-й. Низько світить сонце тьмяне,

На вільшині листя в'яне -

Разом. Осінь!

Лист 6-й. На осиці лист тріпоче,

У політ зірватись хоче -

Разом. Осінь!

(Входить Королева-Осінь, тримаючи в руках колосочки та кошик з плодами).

Осінь. Дні коротшають потроху,

Вицвіла міжхмарна просинь.

В край наш з дальньої дороги

Я прийшла і звуся ...

Разом. Осінь!

Осінь. Добрий день,

В добрий час,

Рада всіх вас бачить!

Всім вам радість принесла,

Добрі урожаї.

Ось і груші» ось і сливи,

Морква, ріпка, бурячок,

Огірочки між капусти

І цибуля, й часничок,

Люди добре працювали -

Все вродило тут на славу!

Уч. Осене, скажи будь ласка, що ти за колоски в руках тримаєш ?

Осінь. Це сніп нового врожаю. В Україні здавна був звичай починати і закінчувати жнива піснями. Женчики славили перший сніп, бажали всім людям зібрати щедрий урожай, швидше закінчити нелегку роботу. А дійшовши до краю лану, обов'язково лишали кущик жита чи пшениці, обполювали його, перев'язували стрічкою, прикрашали квітами, зерно витрушували на землю. Це - щоб нива родила і на майбутній рік.

Уч. Добра була нива

Сто кіп жита зродила,

Сто кіп та снопочок

Дівонці на віночок.

П І С Н Я «Як діждемо літа» (див. Додаток А).

Осінь. А тепер, хлоп'ята, я хочу познайомити вас із своїми братами.

(Виходять брати-місяці).

Вересень. Добрий день, хлоп'ята! Ви певне, дивуєтесь,хто ж це до вас у гості завітав? От зараз про себе вірш розповім.

У вересня щедра рука. Солодкий зрива виноград -

- Заходьте! - він з двору гука. І кожен з вас Вересню рад.

І яблука трусить з гілок, Бо щедра, ой щедра рука

І сипле в портфелі сливок. У вересня-садівника.

Вересень. Що, впізнали? Так, я місяць Вересень - садівник та городник. Я не сам до вас завітав, а привів ще й своїх друзів. Тільки чарівним патичком махну, вони з'являться.

ІНСЦЕНОВАНА ПІСНЯ «Ходить гарбуз по городу».

Вересень. А тепер ми вам цікаву гру покажемо. Вона називається «Городники». Але спочатку треба відгадати загадки (загадують учасники сценки).

Загадки.

  1. Що то за голова, що лише зуби та борода? (Часник).

  2. Хто ховає під кущі наші супи та борщі ? (Картопля).

  3. Шкір має сім, а сльози випускає всім. (Цибуля).

  4. Під землею вогонь горить, а зверху видно. (Морква).

  5. Кругла та не місяць, біла, а не папір, з хвостиком, а не миша. (Редька).

  6. Сам червоний, а чуб зелений. (Буряк).

Проводиться гра «Городники».

Вибирається 6 учасників, яким зав’язують очі. На городі висаджують (розсипають на підлозі) овочі (слова-відгадки). Кожному з учасників пропонується зібрати свій овоч.

Гра проводиться 2-3 рази.

Вересень. А тепер мені час поступитись місцем іншому братові - місяцю. (Передає чарівний патичок).

Жовтень. Здрастуйте діти! Мій брат - садівник і городник, а я більше ліс люблю. Оце я тільки з лісу. Багато я працював, дерева до зими готуючи. А чи знаєте ви, яку рослину найбільш шанували на Україні.

Уч. Найбільш шанували калину. Не було такої хати, коло якої б вона не росла. Дівчата цвітом калини прикрашали коси; достиглі кетяги розвішували попід стріхами, і вони червоніли, мов намисто.

ПІСНЯ-ХОРОВОД «Калинова пісня».

Жовтень. По дорозі сюди я багато птахів стрів. Чи знаєте ви, які птахи збираються у вирій?

ВІКТОРИНА.

  1. Чи бувають перелітні звірі? (Кажани).

  2. Хто подорожує в повітрі на нитці? (Малі павучки).

  3. Хто і для чого носить яблучка на спині? (Їжаки. Кислий яблучний сік лікує шкіру їжачка).

  4. Де раки зимують? (У норах під водою).

  5. Хто із своєї шкіри вилазить? (Раки, змії).

  6. Назви птахів, які зимують у нашій місцевості. (Горобці, синиці, ворони, сороки).

Жовтень. Ті птахи, що взимку залишаються, до житла людського поспішають, адже ж голодно буде в лісі.

На сцені з'являються діти в костюмах горобчиків.

Горобчик 1. В зимові дні на стовпчиках,

На вітах, на дахах,

Сидять малі горобчики

У сірих піджаках.

Горобчик 2. Сидіти б їм під стріхами,

Чекати б до тепла,

Та жаль, що всюди віхала

Поживу замела.

Горобчик 3. Сніги, мов білі килими,

На долі не зерна.

Ви хліба накришили нам,

Насипали пшона.

Горобчик 4. Горобчики наїлися

І, наче, у теплінь

Всі радо розлетілися:

Цвірінь, цвірінь, цвірінь!

Сорока. І мене діти часто біля своїх годівниць бачать.

Строката сорока

Веселої вдачі:

В саду білобока

Навприсядки скаче.

(Вбігає ворона. Видно, що дуже поспішає).

Сорока. Де, вороно-Каркороно, ти була?

Що, вороно-Каркороно, принесла?

Ворона Я проснулась,

Стрепенулась,

І: «Кар, кар!» -

На воронячий

Зібралась я базар.

Рано-рано прилетіла

До струмка.

Нагороді

Проковтнула черв'яка.

Покружляла,

Покружляла

Я вгорі.

Горобців порозганяла

У дворі.

Сорока. Стріла півня

Розбишаку,

Пісняра –

І чкурнула,

Дременула

Із двора.

Вороно. Неправда, Сороко! Зовсім не тому я поспішала, що від півня втікала. Я до дітей хотіла встигнути завдання для них принесла.

ІГРИ

Гра «Впізнай птаха».

Учасникам надається завдання скласти малюнок птаха за окремими частинами.

Гра «Журавель та синиця».

Учасникам пропонується дізнатися назву птаха, надруковану на картці, що прикріплюється на спині суперника.

(Заходить Листопад).

Жовтень. Здрастуй, братику! Настав час чарівний патичок тобі передати,

(Передає патичок листопадові).

Листопад. Я славний місяць листопад,

Все листя обтрусив підряд.

Замів стежинки чисто,

Прикрасив кожне місто...

Багато я працював, дерева до зими готуючи, бо кажуть: «Якщо листопад дерев не обтрусить, то зима довгою бути мусить», «Листопад зимі ворота відчиняє».

П І С Н Я «Падає листя».

Учит. А ще говорять, що листопад уриває дня, а накликає ночі. Тому здавна молодь у довгі вечори починала збиратися на вечорниці. Але для того, щоб потрапити на вечорниці треба було пройти випробування.

Учасники випробування читають вірші, співають пісні, виконують український танок «Коло», захищають групові роботи з природного матеріалу, зроблених для виставки. Розігрується міні-вистава «Ріпка» (див. Додаток Б).

Осінь. Спасибі, діти, за любов,

За доброту і ласку,

З якими гостювали ви

В осінній казці.

Вересень. А тепер нам час прощатись. Попрацювали ми цієї осені, натомилися.

Жовтень. Тепер і відпочити можна.

Листопад. А мине рік - ми знову до вас завітаємо.

Вересень. Як тільки яблука і груші почнете з дерева трусити, овочі на городах збирати, так і знайте - то я до вас прийшов!

Жовтень. Коли птахи відлетять, звірі в нірки та барлоги почнуть ховатись, листячко на деревах пожовкне, знайте - то я у вас гостюю.

Листопад. Коли у лісі стане тихо-тихо, листя з дерев опаде - мене у дібровах та парках шукайте. А тепер...

Разом. До побачення.

П І С Н Я «Чи й у вас, як у нас...».

Додаток А

Пісня «Як діждемо літа»

Як діждемо літа, та нажнемо жита.

Літечко тепленьке, жито золотеньке.

Ой гоп, гопака, жито золотеньке. (2 р.)

З жита та пшениці гарні поляниці.

Всіх ми почастуєм, ще і затанцюєм.

Ой гоп, гопака, ще і затанцюєм. (2 р.)

Їжте, молодиці, з медом поляниці.

Хлопцям та дівчатам – пиріжечки з маком.

Ой гоп, гопака, пиріжечки з маком. (2 р.)

А старій Тетяні ще й млинці в сметані.

Весело гуляйте, нас не забувайте.

Ой гоп, гопака, нас не забувайте. (2 р.)

Пісня «Ходить гарбуз по городу»

Ходить гарбуз по городу,

Питається свого роду:

- Ой чи живі, чи здорові

Всі родичі гарбузові?

Обізвалась жовта диня,

Гарбузова господиня:

- Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові.

Обізвалась морковиця,

Гарбузова сестриця:

- Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові.

Обізвались буряки,

Гарбузові свояки:

- Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові.

Обізвався старий біб:

- Я іздержав увесь рід!

- Іще живі, ще здорові

Всі родичі гарбузові.

Всі: Ой, ти гарбуз, ти перистий,

Із чим тебе будем їсти?

Гарбуз: Миску пшона,

Шматок сала, -

От до мене

Вся приправа!

Пісня «Калинова пісня»

Калино весела,

Калино червона,

Люблю твоє листя

Та росяні грона.

Сонцем знов налита

І сама від сонця.

Звисли, мов намисто,

Калинові бронця.

Сонечком умита,

Чистою росою.

Ой, калино-цвіте,

Радісно з тобою.

До нашої стежки

Нахилилась віттям,

Зоряно з тобою

Матері ідітям.

Калино чарівна,

Калино барвиста,

То від тебе сяє

Зоря промениста.

Пісня «Падає листя»

Падає, падає листя,

Листя в саду мерехтить.

Жовте, яскраво-вогнисте,

Тихо за вітром летить.

В вирій птахи відлітають –

Гуси, граки, журавлі...

Ось і остання вже зграя

Сумно курличе вгорі.

Візьмем до рук козубочки,

Разом до лісу підем.

Пахнуть стежки і пеньочки

Смачно грибком і дощем.

Пісня «Чи й у вас, як у нас...»

Чи й у вас, як у нас, так музики грають,

Що не день, що не час – весілля гуляють?

Чи й у вас, як у нас хлопці та дівчата

І працюють, і танцюють з радістю, завзято? (2 р.)

Чи й у вас, як у нас, життя розквітає,

Чи й у вас, як у нас, пісня не змовкає?

Чи й у вас, як у нас, мрії всі збуваються?

Чи і ваш рідний край буйно розвивається? (2 р.)

На прощання від нас побажання прості:

У Дніпровський край до нас приїжджайте в гості!

В нас гостинний привіт скрізь, у кожній хаті,

Почастуємо вас, всім, чим ми багаті. (2 р.)

Додаток Б

РІПКА.

Дійові особи:

Ведучий 1.

Ведучий 2.

Ріпка.

Дід Андрушка.

Баба Марушка.

Донечка Мінка.

Собачка Фінка.

Киця Варварка.

Мишка Сіроманка.

На сцені макет хатинки, тин, лава.

Під музику з хати виходить дід, позіхає, сідає на лаву.

Вед. 1. Був собі дід Андрушка, а в нього - баба Марушка (виходить баба, посипає зернятка, скликає курчат), а в баби - донечка Мінка, а в дочки — собачка Фінка, а в собачки - товаришка, киця Варварка, а в киці — вихованка — мишка Сіроманка (з'являється донечка з віником, підмітає подвір'я, в цей час вискакують собака з кішкою та починають галасувати навколо дочки).

Вед. 2. Раз весною взяв дід лопату та мотику, скопав у городі грядку велику, зробив пальцем дірку - та й посадив ріпку.

Дід. Працював дід не марно: зійшла ріпка гарно. Щодень ішов дід у город, набравши води повен рот, свою ріпку поливав, їй до життя охоти давав.

Вед. 1. Тішиться дід, аж не знає де стати.

Дід. Час нашу ріпку рвати.

Вед. 2. Пішов він на город.

Дід. Гуп-гуп! Узявся руками за зелений чуб: тягне руками, уперся ногами, мучився весь день.

Ріпка. А ріпка сидить у землі, як пень.

Вед. 1. Кличе дід бабу Марушку.

Дід. Ходи, бабусю, не лежи, мені ріпку вирвати поможи!

Вед. 2. Пішли вони на город.

Всі. Гуп-гуп!

Дід. Взяв дід ріпку за чуб.

Баба. Баба діда за плече.

Всі. Тягнуть, аж піт тече. Промучились увесь день.

Ріпка. А ріпка сидить у землі, як пень.

Вед. 1. Кличе баба дочку Мінку.

Баба. Ходи, доню, не біжи, нам ріпку вирвати поможи.

Вед. 2. Пішли вони на город.

Всі. Гуп-гуп!

Дід. Взяв дід ріпку за чуб.

Баба. Баба діда за плече.

Дочка. Дочка бабу - за торочку.

Всі. Тягнуть руками, упираються ногами. Промучились увесь день.

Ріпка. А ріпка сидить у землі, як пень.

Вед. 1. Кличе дочка собачку Фінку.

Дочка. Ходи, Фіночко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!

Вед. 2. Пішли вони на город.

Всі. Гуп-гуп!

Дід Взяв дід ріпку за чуб.

Баба. Баба діда за плече.

Дочка. Дочка бабу — за торочку.

Собачка. Собачка дочку за спідничку.

Всі. Тягнуть руками, упираються ногами. Промучились увесь день.

Ріпка. А ріпка сидить у землі, як пень.

Вед. 1. Кличе собачка кицю Варварку.

Собачка. Ходи, Варварочко, не лежи, нам ріпку вирвати поможи!

Вед. 2. Пішли вони на город.

Всі. Гуп-гуп!

Дід. Взяв дід ріпку за чуб.

Баба. Баба діда за плече.

Дочка. Дочка бабу - за торочку.

Собачка. Собачка дочку за спідничку.

Киця. Киця собачку за хвостик.

Ріпка. Росла ріпка, росла! Зразу була така, як кулак, потім як два, а наприкінці стала така, як дідова голова.

Всі. Тягнуть руками, упираються ногами. Промучились увесь день.

Ріпка. А ріпка сидить у землі, як пень.

Вед. 1. Кличе киця мишку Сіроманку.

Киця. Ходи, Сірочко, не біжи, нам ріпку вирвати поможи.

Всі. Гуп-гуп!

Дід. Взяв дід ріпку за чуб.

Баба. Баба діда за плече.

Дочка. Дочка бабу - за торочку.

Собачка. Собачка дочку за спідничку.

Киця. Киця собачку за хвостик.

Мишка. Мишка кицю за лапку.

Всі. Як потягли.

Вед. 2. Та й покотилися.

Все закінчується імпровізованим хороводом навколо Ріпки під веселу музику.

14

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»