Свято до Дня театру

Українська література

Для кого: 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас

10.09.2019

354

4

0

Опис документу:
Сценарій розроблено з метою поглибити і узагальнити знання учнів про театральне мистецтво, його розвиток в Україні, про місце та значення театру в сучасному світі; формувати вміння вчитися впродовж життя, спілкуватися державною мовою; соціальну та громадянську компетентності, обізнаність та самовираження у сфері культури; виховувати почуття прекрасного, патріотизму.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема. Театр - світ духовності та краси 

Мета: поглибити і узагальнити знання учнів про театральне мистецтво, його розвиток в Україні, про місце та значення театру в сучасному світі; формувати уміння вчитися впродовж життя, спілкуватися державною мовою, соціальну та громадянську компетентності, обізнаність та самовираження у сфері культури; виховувати почуття прекрасного, патріотизму.

 Обладнаня: презентація, театральні афіші, фотографії відомих акторів, відео «Бесіда двох інтелігентів», «Книга відгуків», уривки з кінофільмів.

Форма роботи: літературно - театральна композиція.

Хід заняття

    Відео «Бесіда двох інтелігентів»

  • Добрий день , пане Сергію!

  • Мої Вам вітання, пане Владе!      

  • Дозволю Вам нагадати, що  27 березня весь світ відзначав Міжнародний день театру. Цей день є справжнім святом не тільки для акторів сцени, але й для мільйонів глядачів. 

  •  Так, я з Вами погоджуюсь, адже театр - це завжди атмосфера свята, духовності, високої культури.  

  •   Пригадаймо слова вельмишановного Уільяма Шекспіра: «Весь світ – театр, а люди у ньому – актори...»

  • Ви, як завжди, влучно зазначили. Саме так письменник коротко і якнайповніше характеризує зв’язок театру з реальним життям. 

  •  Основою існування театрального мистецтва є гра акторів.

  • Пане, Сергію, оце зараз подумав , а чи не є початком майстерності гра мисливців – звіроловів, наших далеких пращурів, найдревніших жителів Землі. Полюючи на звіра,мисливець одягався в шкуру ведмедя чи бізона, наслідував їх поведінку і голос, підпускаючи його ближче.

  • І зазначу, при цьому він ставав ніби актором, але не для гри чи розваги, а заради свого мисливського успіху. У цьому наслідуванні – зародок майбутнього реалістичного театрального мистецтва.

- Але, що знає сучасна молодь про театр? Які театри є у Харкові, Одесі, Львові, Києві?

- Яких відомих українських акторів можуть назвати?

- Яка різниця між театром та телебаченням?

- Шановний, пам’ятаєте, в фільмі «Москва сльозам не вірить» Роберт, один із героїв стрічки, говорив: «Телебачення переверне життя всього людства. Не буде ні кіно, ні театру, ні книг, ні газет. Лише телебачення».

- Ні, я з цим в жодному разі не погоджусь, бо театр, театральне мистецтво, багато століть є для людства, котре вже має у 21 столітті телебачення, інтернет, 3-Д, незмінно улюбленим, особливим, часом загадковим видом мистецтва, без якого ми не уявляємо свого життя. 
- А ви якої думки? (до глядачів).

 Ведучий І

 Міжнародний день театру відзначається щорічно з 1962 року, започаткований у Відні на 9-му конгресі Міжнародного інституту театру.   

Ведучий ІІ
      Батьківщиною театру всі вважають Грецію, хоча згадка про перший театральний досвід датується 2500 роком до нашої ери і пов’язана з Єгиптом. 
      Але саме у Греції театр став формуватися як мистецтво, встановлювалися чіткі визначення трагедії і комедії, а також інших театральних форм. 
       Театральні вистави Стародавньої Греції були всенародним святом, на гігантських амфітеатрах, під відкритим небом збиралися десятки тисяч глядачів. Крім професійних акторів, подання розігрувалося самими громадянами — учасниками хору. У трагедіях Есхіла, Софокла, Еврипіда створювалися образи легендарних героїв і богів, затверджувалися норми моралі, відстоювалися ті або інші соціально-політичні ідеали.

   Ведучий І

   У давньоримському театрі (драматурги Плавт, Теренцій, Сенека й ін.) розвилася постановочна сторона спектаклів, театральна техніка, змінився тип сцени, виникли нові види вистав, у тому числі музично-танцювальне видовище на міфологічні сюжети — пантомім, що, досягши розквіту в епоху імперії, залишався аж до 5 ст. переважним театральним жанром.

Ведучий ІІ

       В Середньовічній Європі боротьба християнства з пережитками язичництва і його ритуалів торкнулася і театрального мистецтва. Світські театри були закриті, актори піддавалися жорстоким переслідуванням, відлучалися від церкви й підпадали під санкції інквізиції. Незважаючи на тиск церкви, театральне мистецтво розвивалося у творчості бродячих акторів — західноєвропейських гістрионів, жонглерів, та Руських блазнів і скоморохів. 

Виступ гімнасток

Учні по черзі виходять, промовляють слова і над мапою України вивішують букви.
       І-ий учень (буква Т): До кінця 16 початку 17 століття на території України театральне мистецтво не було настільки розвинутим, як у країнах Західної Європи.

  ІІ-ий учень(буква Е):

Адже православна церква не допускала тих вільностей у своїй обрядності, які мали місце в латинській церковній обрядності, внаслідок чого там розвинувся церковний, а згодом і світський театр.

 ІІІ-ий учень(буква А):

Але в Україні завжди існували передумови для виникнення самобутнього театру, бо український народ від найдавніших часів мав у своїх звичаях і обрядах зародки драми.

 ІV-ий учень(буква Т):

З 11 століття відомі театральні вистави скоморохів, елементи театру були в церковних обрядах.

V-ий учень(буква Р):

Перші зразки драми у 16-17 столітті прилюдно виголошувалися учнями київських Братської та Лаврської шкіл.

VІ-ий учень (буква В):

Важливими осередками розвитку релігійної драми у цей час були також Львівська братська школа та Острозька академія

VІІ-ий учень (слово Україні):

У 17-18 столітті широкого розмаху набули вертепи — мандрівні театри маріонеток, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії. 
 Ведучий І

  У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові. В Наддніпрянщині, де перші театральні трупи народилися також у 18 столітті, процес відкриття стаціонарних театральних споруд просувався повільніше. Так, у Києві перший стаціонарний театр з'явився у 1806 році, в Одесі — в 1809, у Полтаві — в 1810.

    Ведучий ІІ

Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами Івана Котляревського, який очолив театр у Полтаві та Григорія Квітки-Основ’яненка, основоположника художньої прози в новій українській літературі. Бурлеск та експресивність, поряд з мальовничістю та гумором, що характерні для їх творів, надовго визначили обличчя академічного театру в Україні. 

Театральне мистецтво Лівобережної України

Глухівський театр

     І-ий учень «Театральне мистецтво Лівобережної України. Глухівський театр»

Із багатьох історичних джерел відомо, що старовинний Глухів (нині Сумська область) майже все 18 сторіччя був столицею Лівобережної України: спершу резиденцією гетьманів, а потім - місцем перебування відомої Малоросійської Колеґії.

Тому саме у столичному Глухові ще у 1 половині 18 століття козацька верхівка з метою організації культурних розваг та дозвілля почала створювати свої невеликі акторські трупи та оркестри інструментальної музики..

Постійнодіючий Український театр у Глухові остаточно утвердився у 1751 році. Він був своєрідним видовищним закладом, де поруч уживалися різні жанри: співав хор, виступали солісти, грав інструментальний оркестр, читали уривки з літературних творів, виконувались фрагменти з балетів тощо

Сольний виступ. Гра на домрі.

 ІІ-ий учень «Театральне мистецтво Правобережної України»

Театральне мистецтво Правобережної України – яскрава й вагома складова театральної культури України і своїм корінням сягає у далекі віки.Елементами театральності позначені звичаї гуцулів, галичан, бойків, що, зокрема, самобутньо проявляється в календарній обрядовості (колядки, щедрівки), весільних піснях-іграх, святкуванні Івана Купала, похоронних ритуалах , які носять характер лірико-комедійного, сатиричного, драматичного чи трагедійного видовища. Ці елементи ігрового дійства заклали основи «народної» драми, «народного театру» – мистецтва, яке вже у своєму зародку гармонійно поєднувало слово, музику, танець та інші види мистецтв, що стало в майбутньому однією з найхарактерніших рис українського національного театру.

Виступ гурту «Жайворонок»

Звучить музика. Виходять дівчата

1 дівчина. Ой, дівчата, і весело ж було на вулиці.

2 дівчина. Цілий тиждень з хлопцями жартували.

3 дівчина. Та як пов’язали хлопцям «колодки», то мабуть не до сміху їм було!

4 дівчина. Будуть знати, як залицятися та не сватати.

5 дівчина. А пам’ятаєте, як у розлогий четвер хлопці змагання влаштували?

6 дівчина. Як таке забути! Скільки їхніх синців та гуль лікувати довелося

1 дівчина

Дівчата – подруженьки! 
Ходімо співати, 
Весну закликати 
Птахів зустрічати. 
2 дівчина

Ходіть до нас, парубочки, 
Свято будем зустрічати 
Весну красну величати.

ПІСНЯ «Ой ти весно»( супроводжується танком)

Ой ти весно, весниця,

ой ти весно весно весниця
А ти Василько женися
Там дівчата гуляють,

ой там дівчата гуляють
В решето пісні складають
Де взялися журавлі,

ай де взялися журавлі
Скину решето до землі
Ой ти весно весниця,

ой ти весно весно весниця
А ти Василько женися.

3 дівчина

Ось і Масляна прийшла 
Зустріч друзям принесла 
Тож побажаємо усім 
І дорослим і малим 
- Щастя, радості й добра 
І весняного тепла

4 дівчина

Масляна, масляна 
Маслечком промащена, 
Приходь раненько 
Зустрінем тебе добренько 
Оладком, сиром, маслецем 
Та рум’яним млинцем. 

  ІІІ-ий учень «Літературна група «Руська трійця».

У 30-х роках на суспільну арену вийшла літературна група «Руська трійця», яка започаткувала в Галичині нове українське письменство з новими громадсько-політичними й художніми ідеями. Ректор Львівській семінарії наприкінці 30-х років Григорій Яхимович, окрилений патріотичним духом, будив у своїх питомців почуття народної гідності. Театральні вистави почали відбуватися рідною мовою. У Львівській духовній семінарії вистава вперше виявили основні елементи нової української драми, а разом з тим основні елементи театру, якими є танець, маска, костюм і драматична дія. Львівські семінаристи здійснили постановку, яка стала першою ластівкою українського аматорського театру в Галичині.

Сольний виступ.Танок ( танець, маска, костюм і драматична дія).

   ІV-ий учень

В історії нашої культури є діячі, які особливо яскраво й багатогранно відобразили в своїй творчості душу народу, його національну своєрідність, поетичну вдачу. До таких належить Іван Петрович Котляревський, класик нової української літератури, видатний письменник-реаліст, автор славнозвісної "Енеїди" і "Наталки Полтавки".

«Наталка Полтавка» — перший драматичний твір нової української літератури, який, за влучним висловом Івана Карпенка-Карого, є «праматір'ю українського народного театру».

П'єсу написав Іван Котляревський у 1819 Р., і вона відразу ж була поставлена у Полтаві за участю відомого актора Михайла Щепкіна. Із цього часу починається сценічне життя «Наталки Полтавки», яка стала улюбленою п'єсою глядачів. Сучасник

І. Котляревського О. Терещенко відзначив, що вона була прийнята з гучним схваленням не тільки в Україні, а й у Росії.

І сьогодні п'єса чарує нас своєю красою, соковитою мовою персонажів, чарівними піснями, незабутніми героями, досконалою грою акторів.

Сценка «Наталка Полтавка» (Ява І та ІІ)

Слайд 27

 V-ий учень «Театр корифеїв»

 У другій половині 19 століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру — драматурги і режисери Михайло Старицький, Марко Кропивницький та Іван Карпенко-Карий. Заслуга швидкого розвитку театру належить також і видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського і Панаса Саксаганського. Кожен із них не лише створив власну трупу, а й був видатним актором і режисером. Провідною зіркою українського театру того часу була Марія Заньковецька. 

Сценка з драми Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля» (діалог Націєвського та Марисі).

  

Слайд 28

VІ-ий учень

"Батьком українського театру" назвав Михайла Петровича Старицького Іван Франко, відзначивши його видатну роль у становленні й розвитку вітчизняної драматургії. В українському театрі М. Старицький був і драматургом, і автором, і режисером, і організатором театральних труп. Його перу належать п'єси, в основу яких покладено гострі соціальні конфлікти, характерні для пореформеної України: "Не судилось", "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "У темряві", "Розбите серце", "Талан".

А хто не пам’ятає його пісень?

Виконання пісні «Ніч яка місячна»

Театральна Харківщина

VІІ-ий учень

Харків… Григорій Квітка – Основ’яненко… (відео про Харків із «Сватання на Гончарівці»)

Навесні 1808 року до Харкова завітала мандрівна трупа і, не сподіваючись того, знайшла прихильність у міських властей. Артисти швидко переобладнали балаган під театр, до них приєдналися аматори з чиновників, вибрали директора, який наглядав за пристойністю у виставах. Невдовзі до Харкова потяглися розсипані по всіх усюдах служителі Мельпомени. 
      Чимало клопотів, пов’язаних з театром взяв на себе і Григорій. Слід було розмістити артистів, підготувати декорації, костюми. Його радувало те, що харків’яни знову дивитимуться вистави. Адже понад десять років вони позбавлені цієї приємності: в зв’язку зі смертю Катерини ІІ був оголошений тривалий траур, закрилися всі театри й видовища. 
      1812 року Квітка організував постійний професійний театр у Харкові і перший час був його директором. 
      Розуміння великої виховної сили театру примусило Квітку написати чимало п’єс російською та українською мовами. 
      Проблема виховання людяності, високих моральних якостей в суспільстві хвилювала Квітку постійно, і він намагався розв’язати її багатьма лініями: розвитком театру, літератури, журналістики, відкриттям різних учбових закладів, шкіл.

Ми досі любимо його «Сердешну Оксану», сентиментальну «Марусю», побоюємося «Конотопської відьми», а від малоросійської комедії «Сватання на Гончарівці» перехоплює подих.

Перегляд уривка з кінофільма «Сватання на Гончарівці».

Ведучий І

Новий період в історії національного театру розпочався в 1918 році, коли в Києві утворилися Державний драматичний театр і «Молодий театр» (з 1922 року — модерний український театр «Березіль») Леся Курбаса та Гната Юри. На театральній сцені з'явилася когорта талановитих акторів — Амвросій Бучма, Мар'ян Крушельницький, Олімпія Добровольська, Олександр Сердюк, Наталя Ужвій, та інші. 
Ведучий ІІ

  Не випадково макети театрального об'єднання «Березіль» отримали золоту медаль на Всесвітній театральній виставці у Парижі в 1925 році. Тут були вперше поставлені п'єси видатних українських письменників і драматургів Миколи Куліша («Народний Малахій», «Мина Мазайло») та Володимира Винниченка («Базар», «Чорна Пантера і Білий Медвідь»). Завдяки генію Лесю Курбасу, який поєднав у собі таланти режисера, актора, драматурга і перекладача світової літератури, були по-новому осмислені на українській сцені твори Вільяма Шекспіра, Генріха Ібсена, Гергарта Гауптмана, Фрідріха Шиллера і Мольєра, здійснені постановки невідомих до цього українському глядачу п'єс європейських драматургів. 
Ведучий І

 За роки незалежності в Україні з'явилося багато нових театрів, зростає інтерес до народного та вуличного театру. Українське драматичне мистецтво дедалі активніше інтегрується в європейський культурний простір. Світове визнання здобув театральний режисер Роман Віктюк, творчість якого стала вагомим внеском у світову театральну естетику кінця 20 століття. Відомий далеко за межами України й інший український режисер — Андрій Жолдак. Низка талановитих акторів українського театру, Богдан Ступка, Ада Роговцева, Анатолій Хостікоєв, Ольга та Наталя Сумські, та інші, з великим успіхом знялися у вітчизняних і зарубіжних кінострічках. 
 Ведучий ІІ

  Нині в Україні щорічно відбувається низка міжнародних театральних фестивалів, що засвідчили свій авторитет у Європі: «Київ травневий» у Києві, «Золотий Лев», «Драбина» у Львові та "Драма.UA" у Львові, «Тернопільські театральні вечори. Дебют» у Тернополі, «Херсонеські ігри» у Севастополі, «Мельпомена Таврії» у Херсоні, «Різдвяна містерія» в Луцьку, «Інтерлялька» в Ужгороді. 
   У 2010 р. створено всеукраїнську театральну портал-мережу "atheatre.com.ua - український театральний простір", яка налічує понад 112 театрів. Портал містить інформацію про театральні фестивалі, репертуар театрів, відомості про вистави й історичні довідки. Всю інформацію театри розміщують самостійно. 

Сценка «Бесіда двох інтелігентів»

  -Отже, театральне мистецтво сьогодні дуже різноманітне. 

-Так, це і опера, балет, оперета, вар’єте, драматичний, музично-драматичний, ляльковий театр і пантоміма (нетанцювальний, але виразно-промовистий рух тіла).

- А зверніть – но увагу на те, що вони різняться і за адресами свого призначення, тобто за складом своєї аудиторії: театри дитячі, де грають і дивляться вистави діти; юного глядача, де дорослі грають для дітей; театри молодіжні, міміки й жесту (для глухонімих); самодіяльні, де грають аматори.

- Ви маєте рацію. І як приємно зазначати, що за тематичним або жанровим спрямуванням існують на сьогодні театри естради, моди, пісні, історичного портрета, еротики, детективу, комедії, драми і комедії, мелодрами, хореографічних, естрадних мініатюр, поезії, камерний, фольклорний, комічної опери, масок. 

- Чи згодні Ви зі словами іншого героя фільму «Москва сльозам не вірить» поета – сучасника, який погоджувався, що «..театру через 20 років уже не буде…»? (до глядачів).
- Просимо Вас не забути записати свої враження від переглянутого театрального дійства у «Книзі відгуків»!

Виходять учителі

Вчитель 1: Життя — театр, а ми — актори, і кожен грає свою роль,

Вчитель 2: У когось радість, в когось горе, хтось раб злиденний, хтось король,

Вчитель 3 : Хтось тут в раю, а хтось, як в пеклі, хтось в світлі є, а хтось у тьмі,

Вчитель 1: У когось вороги запеклі, а в інших друзі є старі.

Вчитель 2 : Хто ти у світі цих контрастів? Яка у тебе зараз роль?

Вчитель 3: Зіграй її ти якнайкраще, і ти для інших вже — герой.

Вчитель

Театр життя приїхав на гастролі. 
Костюми наготовлені і ролі. 
Сценічний успіх і гучний ефект – 
Розподілив найвищий інтелект. 

І кожен з нас тут маску обирає, 
І поступово в неї проростає… 
Паяц чи Мученик? Офіра а чи Кат? 
Нове приваблює сильніше у стократ. 

Вчитель

І всі в лабетах долі, ролі бранці… 
По колу носяться земні протуберанці, 
Спаровані, а чи в самотнім танці. 
У цьому світі ми – актори новобранці. 

Цей світ – театр, і роль тут не одна, 
Яку обрав – така тобі й ціна! 

Звучить пісня «Музика слова». Виходять всі актори.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.