Сьогодні о 11:00
онлайн-конференція:
«
Роль закладів освіти у формуванні нульової терпимості до корупції та вихованні доброчесності в Україні
»
Взяти участь Всі події

Свято "А у нас - Вечорниці"

Дошкілля

Для кого: Дошкільнята (5-6 років)

05.05.2020

284

3

0

Опис документу:
Українські вечорниці, які присвячено нашій славній Україні і її працелюбному народу, споконвічним українським традиціям, народним пісням, жартам і звичаям. Віддаючи шану минулому, беручи все найкраще у сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найкраще, що є в народі: його пісню, мову, етнографію, історію.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Зал святково прибраний. Розміщено макет сільської хати, тин з глечиками, рушниками; накриті ряднами лави, керамічний посуд. Звучать народні пісні, коломийки. Діти одягнені в українські костюми.

Ведуча. Добрий вечір, дорогі наші гості!

Ми зібралися сьогодні в цьому залі на українські вечорниці, які присвячено нашій славній Україні і її працелюбному народу, споконвічним українським традиціям, народним пісням, жартам і звичаям.

Отож, починаємо.

На околиці села, як мовиться в казці,

Жив веселий дід Хома і баба Параска.

Біля хати у садку діти гомоніли,

Розважалися малі, а старі раділи.

Дід учив гончарювати, на сопілці грати,

Баба вчила вишивати і пісні співати.

( В зал з-за хати виходить дідусь і сідає під хатою на лаві.)

- Ой, що то вже в цьому світі робиться! Я от завтра свого онука до льоху запираю. І до школи ні на крок! Вивчили вже, вистарчит. Вчора бабі Стефці такий твір на дверах написав, же вона теперка до склепу встидаєся йти. Керівничка так го, Петруся мого цьомала жиби підстригся, жи він зо злости виголився на лисо, як макогін.

Якби не папіроси і не кільчик в вусі, то навіть би м не впізнав. А баба Стефка, як го зобачила, то Щека ї випала і вже зо сутки не балакає.

А воно куда ходит – все щось румигає. А марне, як дишель. „Що ж ти, - питаю, жвеш, що ж ти цмакаєш? Чи ти востяків наївся?” Що з нього виросте не знаю. На двір также страшно пустити. Там ті дівчиска в коротких спідницєх, а по телевізору або голі, або побиті. Де можна дитині таку срамоту показувати?

Де ті молоді зараз мають дітися? Ой, певно треба піти край села, бо внуки внуками, а поки моя баба по господарству крутиться хоч на молодих дівок позаглядаю.”

(Заходить баба).

Баба. Чую, чую діду, І куди це ти зібрався?

Дід. Та то я так, до слова. А вечеря бабусенько вже готова?

Баба. Ну, а ти що хотів? Звичайно, готова.

Дід. Щось добреньке з’їсти хочу, тільки що – не знаю сам.

Баба. Голови б ти не морочив, що зварила – те й подам.

Дід. Вареники, борщ і каша, в животі від них бурчить.

Баба. Вередливий став ти, діду, що тобі іще зварить?

Дід. Знаю, бабо, ти не сердься, я мабуть би з’їв оце...

Коровай із борошенця, а туди ще вбить яйце.

Баба. От же, клятий! Хоч бери тікай із хати, будь по-твоєму, спечу.

(місить тісто)

Дід. Ти готуй, стара, швиденько... Повечеряєм гарненько.

Баба в мене молодець! Але гріх самому їсти цей рум’яненький хлібець!

Пам’ятаєш, моя люба, як були ми молоді,

Напечеш бувало хліба-повна хата молоді.

Баба. Танці, співи, сміх до ночі...Вечорниці...А тепер?

(Чути стук в двері).

Дід. А хто ж це там такий? (Голос дівчат за дверима).

Дівчина1. Господаре!

Дівчина 2. Чи впустите до хати?

Дівчина 3. Вміємо співати, вмієм танцювати!

Дід. Заходьте, дівчата. Якраз впору.

Дівчата. Добрий вечір!

Баба. Поспішайте, дівчаточка, разом посідати,

Бо пора вже вечорниці всім нам починати.

Ось наліпим пиріжечків біленьких, смачненьких

Та й запросим до нас в гості хлопчиків гарненьких.

Щоб разом із нами дружно танцювали,

Наші вечорниці піснею стрічали.

(Пісня дівчат „Ой, що то за шум учинився?”)

Баба. Ой, як хороше співають! І на душі так весело стало... Все згадую, як була молодою.

Дівчина 1.Хто це там йде?

Дівчина 2. Мабуть, хлопці наші.

Хлопець 1. Добрий вечір, дівчатка, красуні! Чули ми, що в цій хаті сьогодні вечорниці.

Хлопець 2. Ви нас зустрічайте з пирогами смачними та масними,

Бо ми прийшли до вас з танцями, піснями голосними.

Баба. Будуть і вареники, і пироги, та спочатку покажіть нам, що вмієте ви.

Хлопець 3. Вміємо все, але і до танцю спритні.

Дід. Молодці, хлопці, справжні козаки.

(Танок хлопчиків – гопак).

(Хлопці сідають, а одному з них дівчата не дають сісти).

Пісня „Чи я, тату, не доріс”.

(Дід підходить до нього, шепче йому щось на вухо і вони сідають вдвох на лаву).

Ведуча. А ось і знову до нас гості. Ласкаво просимо до нас на вечорниці.

(Заходить Омелько з родиною).

Пісня Омелька.

Омелько. Добрий вечір в вашій хаті! Помагай Бог і вашим, нашим!

Ведуча. Доброго здоров’я! Помагай Бог нашим!

Омелько. А котрі то ваші?

Дід. А ті, що господарів пошанували та до цієї хати примандрували.

Омелько. Спасибі! Від теплого слова і лід розмерзає!

Баба. Так, так. Добре слово варт і завдатку.

Дід. Добре слово краще за готові гроші!

Ведуча. Слово за слово і зложиться мова. А щоб це сталося, то просимо вас до господи.

Омелько. А що це у вас за суперечка?

Баба. Та де?

Омелько. А ви прислухайтесь.

2 хлопчики.

- А мій, мій тато здоровіший.

- А мій тато, мій розумнішій. Отак!

- Та твій тато крикливий.

- А твій, твій лінивий.

- Мій щедрий, бо твому гроші позичає.

-А мій хитріший, бо часто їх не повертає.

- Та ти все брешеш!

- А от і ні! Повір – пере провір!

- Якщо я неправду скажу,

то нехай вберуся в сажу,

нехай стану кособоким,

кривов’язим, кривобоким,

і гладким, і лупатим,

ще й ніс, як лопата!

А як брешеш далебі,

То так буде і тобі!

Дід. Тю на вас. Хлопці, а таке говорите.

Ведуча. Та це вони жартують. Правда? Дітки ще багато жартів та гуморесок знають. От послухайте.

Лиш коротенький перший крок

Зробив мій менший братик

  • Ой, молодчина наш синок! -

Гукають батько й мати.

Не розумію я одне:

Ходжу я і стрибаю,

Чому ж не хвалять всі мене?

Ще й прочухани маю!

Я свою сорочечку, друзі не люблю:

Рвуться в неї ґудзики, я їх скрізь гублю.

А люблю я маєчку, звісно, не дарма,

Адже в неї ґудзика жодного нема!

Купив татусь мені штани.

Приміряв я: - овва!

  • Великі? Що ж, нехай вони

Полежать рік чи два.

Сьогодні знов дістали їх

У шафі аж на дні.

Але тепер – і сльози, й сміх –

Малі вони мені.

Минув же тільки рік – і ось

Попробуй тут збагни:

Чи перешив їх нишком хтось,

Чи це не ті штани?

На сина тато грима:

Все крутишся? Авжеж!

Вже ніч он за дверима.

А ти коли заснеш?

Малюк відповідає:

- Я тихо вже лежу.

І тільки задрімаю, відразу вам скажу.

Чому це ти подряпаний? –

Юрко Тимка пита.

Тимко йому відказує:

  • Та я ж купав кота!

  • А я от не подряпаний,

Хоч теж купав свого...

- Еге ж, ти ж не викручував

І не сушив його.

Вниз по сходах – тупу –тупу! –

Ніс Онисько миску супу.

Мама каже: - Не впади! Обережненько іди!

  • Не впаду! – гукнув Онисько.

  • Я ж тримаюся за миску.

Ведуча. А тепер до вашої уваги – жартівлива пісенька

„Чом я не хазяйка”.

(Дівчинка виконує пісеньку).

А наш Назарчик знає гарну гумореску.

Зараз з батьком ми підем у кіно, до клубу.

А тебе, мабуть замкнем. Чуєш, Грицю любий.

Ключ сховаєм у кублі, де кудлатий мешка,

А як прийде по граблі дід старий Терешко,

Ти скажи з кватирки прямо,

Де стоять граблі оті, де татусь і мама.

Не забудеш? Що ви, ні.

Гриць насупив брови.

Все, що скажете мені передам до слова.

От пішли батьки в кіно, а Терешко в хвіртку.

Гриць заскочив на вікно і гука в кватирку:

- Діду, я удома сам і мені не страшно,

Але, що вам передам слухайте уважно!

У кіно пішли граблі, ключ сховався в хаті,

Маму й тата у кублі пес закрив кудлатий.

Покарав малого тато, -

Той стоїть в кутку кімнати.

Плаче хлопчик і рида.

Дума хлопчик: - Не біда!

От, як виросту, - кімнати

Буду круглі будувати,

Буде хата в нас така:

В ній ні одного кутка!

У слона болить нога.

Слон сьогодні шкутильга:

Гостював комар у нього,

Наступив йому на ногу.

Йшов з лікарні Гнат селом,

А дружки й спитали:

- Що, брат, боляче було,

Коли зуби рвали?

- Ні, хлопчина їм сказав,

Не дуже боліло...

- А чого ж то ти горлав

В лікаря щосили?

- Так тож лікар заволав,

Бо я став брикаться,

Йому щипці поламав

І вкусив за пальця.

Пита бабуся у онуки:

- Чи ти помила добре руки?

- А як же, - Ніночка в одвіт, -

Помила з милом, так як слід.

А де ж? – бабуся знов питає, -

Води ж у хаті в нас немає.

Немає? – здивувалась Ніна, -

А я не знала і помила.

Баба. Ой, діду, дивися як ти всіх забалакав. Діти вже потомилися. Хай може потанцюють?

Дід. Ні, хай краще заспівають.

Баба. А хто буде співати дівчата чи хлопці?

Хлопчик. Ой, дівчата молоденькі, чом ви не співаєте?

Чи то голосу не маєте, чи так ся стидаєте?

Дівчинка. Чому хлопці не співають, яку журу мають?

Чи їх в грудях задушило, чи пісень не знають?

Дівчинка. Ой, що тото за орлята, котрі не літають?

Ой, що тото за хлопці, котрі не співають?

Хлопчик. Як на гори дощ упаде – то зазеленіють.

То хай баба заспіває – тай помолодіє!

Дід. О добре, добре. Хай баба співає. На другий раз таке питати не буде.

Баба. Добре, я почну, а ви мені допомагайте.

(Пісня „Курка”).

Дід. Ой, добре ви співати вмієте. Але я бачу, що мої хлопці чисто засиділися. То може пограємо в яку гру, та й, які то вечорниці без гри.

(Гра „Жучок”).

Омелько. Які ви всі веселі та спритні, а от скажіть мені чи ми ще будем танцювати?

Баба. Ми з дідом точно ні. А молоді хай собі веселяться.

Дівчинка. Дуже просять чоботи – чоботята:

  • Затанцюйте, хлопчики і дівчатка!

Тож заграйте весело гопачок,

Хай танцює, стукає каблучок!

(Троїсті музики).

Ведуча. Що ж ми далі віддихаєм? Чи танцюєм, чи співаєм?

Дівчинка. Ой пішла б я на музики,

Коли б мала п’ятака.

Збила б собі черевики,

Ударивши тропака.

Але нащо ті музики –

В мене є свої язики.

Заспіваю й поскачу

І нікому не плачу.

Тож заграйте цимбали,

Так, щоб ніжки дрижали!

Баба. Що ж, даю сердечну згоду,

Раз таке бажання є.

Нам велику насолоду

Гарна музика дає.

Дівчинка. Гарні в мене черевики,

Не тісні і не великі.

Навіть петельки шнурків

Танців ждуть для каблуків!

(Танок „Каблучок”).

Ведуча. А це, що знов за шум?

Дід. Та це ж певно наш онучок. Знов нам робить тарарам.

(В зал після шуму вбігає хлопчик)

Ще зранку говорив дідусь:

„Тарарам у нас, дивлюсь!”

Я стільці повідсував,

Попід скриню заглядав,

Меблі всі перевертав,

Тарарама скрізь шукав.

Не знайшов, кого шукав.

А дідусь он знов сказав:

„Прибери ж ти тут і там

Скільки можна! Тарарам”.

Баба. Ходи вже до мене, бісенятко.

(Пісня „Хлоп’ятко – бісенятко”).

Баба. Ой ти ж наша радість і потіха!

Онук. Бабусю, у нас сьогодні вечорниці?

Баба. Так, моє ти сонечко.

Онук. А пиріжки будуть?

Баба. Будуть, обов’язково будуть.

Адже ви всі нам співали, гарно разом танцювали.

Тепер і нам віддячить час

Запрошуєм всіх на гостину

І завжди раді бачить вас!

Омелько. Бувайте здорові, бувайте здорові.

Спасибі за ласку, за теплеє слово.

Хай повниться щастям й добром ваша хата

Щоб були здорові, щоб були багаті.

Ведуча. Прийшов час сказати: „Бувайте здорові!

Купайтесь в достатку, веселого слова.

Жартуйте, всміхайтесь привітно й щасливо

Бо сміх – це здоров’я і справжнєє диво.

Дід. Прийди до сусіда на вечорниці,

Або комплімент подаруй молодиці, -

Та так, щоб не бачив її чоловік –

Жартуйте сьогодні, жартуйте весь вік.

Ведуча. Хай спогадом лине сьогодні й в майбутнє

Веселе й щасливе, корисне і путнє.

Хай множать роки сміхотворні хвилини –

Сміятись на світі лиш вміє людина!

Тож смійтесь на здоров’я і будьте здорові!

(Хай в вас і в нас все буде гаразд).

9

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Нещодавно завантажили