Текст аналізує трансформацію фізичного виховання в межах реформи Нової української школи, де пріоритетом стає не лише спорт, а й психоемоційне благополуччя дитини. Автор виокремлює ключові виклики, зокрема низьку рухову активність через гаджети, брак мотивації серед підлітків та складнощі впровадження інклюзивного навчання. Особлива увага приділяється професійній ролі вчителя, який в умовах воєнного стану має бути одночасно ментором та фасилітатором, адаптуючи заняття до умов укриттів. Джерело підкреслює важливість формувального оцінювання, яке зосереджується на особистому прогресі та стараннях учня, а не лише на жорстких нормативах. Зрештою, сучасна фізкультура розглядається як інструмент формування здоров’язбережувальної компетентності та соціалізації молоді. Даний матеріал слугує методичним орієнтиром для розбудови безпечного та мотивуючого освітнього середовища в сучасних реаліях.












