+ Додати матерiал
і отримати
безкоштовне
свідоцтво
! В а ж л и в о
Предмети »
  • Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Соціологія
  • СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ СУСПІЛЬСТВА В НОВИХ УМОВАХ ОСВІТНЬОЇ ІНТЕГРАЦІЇ І ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО РОБОТИ В ІНКЛЮЗИВНИХ КЛАСАХ

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ СУСПІЛЬСТВА В НОВИХ УМОВАХ ОСВІТНЬОЇ ІНТЕГРАЦІЇ І ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО РОБОТИ В ІНКЛЮЗИВНИХ КЛАСАХ

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Безугла М.М.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ СУСПІЛЬСТВА В НОВИХ УМОВАХ ОСВІТНЬОЇ ІНТЕГРАЦІЇ І ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО РОБОТИ В ІНКЛЮЗИВНИХ КЛАСАХ

У статті перелічено актуальні проблеми людства в сучасних умовах здійснення освітньої інтеграції,  педагогічні принципи професійної діяльності вчителя початкової школи інклюзивної освіти, обґрунтовано необхідність внесення корективів до змісту навчання та професійної підготовки студентів ВНЗ, як майбутніх вчителів початкової школи з інклюзивними класами.

Ключові слова: освітня інтеграція, реформа освіти, інклюзивна освіта, професійна підготовка, дефиренціація суспільства, учні з особливими освітніми потребами, національна система освіти.

Для України європейська інтеграція – це не тільки шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, але й інтеграція у світовий освітній простір. Саме вона вимагає постійного вдосконалення національної системи освіти. Яка реалізується в пошуках ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг та забезпечення рівного доступу громадян до якісної освіти, зокрема і дітей різного рівня розвитку.

Саме 2017-2018 роки стали початком реформування нового освітнього простору для українців, свідченням позитивних змін національної освіти сьогодні є впровадження ідей інклюзивної освіти. З 2018 року учні, які сядуть за шкільні парти, вчитимуться за концепцією «Нової української школи», яку Кабмін ухвалив 14 грудня 2017 року. Затверджена концепція передбачає перезавантаження української шкільної освіти, що включає у себе 12-річне навчання, отримання профільних знань у старших класах, здобуття компетентностей, а також інклюзивну освіту. Сьогоднішня програма змін розрахована на добрі півтора десятка років. Так, школа, за задумом розробників концепції, має не тільки нашпиговувати учнів знаннями, а вчити їх ними користуватися та критично, креативно мислити. Прогресивний світ більше не орієнтується на велику порцію знань, яка щодня має зростати. Він намагається давати компетентність. Це не означає, що ми припиняємо працювати зі знаннями. Але це означає, що ми маємо визначитися, які з них є пріоритетними[5, с. 6–11].

Мета статтіполягає у з’ясуванні виникнення сучасних проблем, які виникають у суспільстві із запровадженням нової реформи освіти, а саме аспекту, що стосується педагогічних засад інклюзивної освіти та професійну і якісну підготовку майбутнього вчителя початкової школи для роботи в інклюзивних класах.

У липні 2017 року президентом України Петром Порошенком  підписано закон «Про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг». Цим законом, зокрема, закріплюється право на освіту осіб з особливими освітніми потребами і надається їм можливість здобувати освіту в усіх навчальних закладах, у тому числі безоплатно в державних і комунальних навчальних закладах, незалежно від «встановлення інвалідності». Також передбачається можливість запровадження дистанційної та індивідуальної форми навчання; визначаються поняття «особа з особливими освітніми потребами», «інклюзивне навчання»; надається можливість особам з особливими освітніми потребами отримати психолого-педагогічну та корекційно-розвиткову допомогу, створити для таких осіб інклюзивні та спеціальні групи (класи) у загальноосвітніх навчальних закладах. Зазначимо, що інклюзивна освіта передбачає створення освітнього середовища, яке б відповідало потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку.

На сьогоднішній день в Україні лише 4%  будівель у яких здійснюється освітній процес можна вважати доступними для дітей з особливими освітніми потребами. Радянська епоха залишила у спадок непристосовані об’єкти, які, на відміну від західного підходу, не враховують права всіх людей, незалежно від віку, ваги та інших індивідуальних особливостей. Але проблеми на цьому не закінчуються, а лише заглиблюються у глибини інклюзивного навчання. Сучасні завдання перед освітою створюють ряд проблем, серед них суспільні, професійні, демографічні та фінансові.

Українські родини в яких ростуть здорові діти не помічають і не хочуть помічати ті сімї в яких підростають особливі діти психологічної чи фізичної недорозвитковості. Саме вони не визнають і вважають цих дітей не рівними до своїх власних і стараються ізолювати. Враховуючи ті аспекти що діти з особливими фізичними чи психологічними потребами повинні перебувати в спеціальних закладах освіти і бути закритими від суспільства так як це практикувалося в минулих століттях. Проблема полягає в тому що всі люди є рівними, але дискримінація стосовно інклюзії існує.

Іншою проблемою постає питання психологічна і педагогічна готовність педагогів виконувати зміни Закону України про освіту, що стосується інклюзивної освіти. Педагоги, які працюють багато років з учнями різного ступеня знань від низького до високого спрямовують методи та прийоми роботи на нормальний розвиток дитини. Переповненість класів у яких навчається понад 35 учнів також формує важкість створити позитивні умови навчання учнів нормального розвитку не те що з певними порушеннями.

На сьогоднішній день одна із видів соціальної диференціації суспільства є престижність праці, яка, нажаль, залежить не від професійної компетенції, а фінансового забезпечення, тобто високої заробітної плати. І на превеликий жаль професія педагога займає не найвище місце, як це було колись в ХІХ ст., на початку ХХ ст. Саме це призводить, що хороші педагоги залишають школи шукаючи кращої роботи з високою заробітною платою як в нашій країні так і за її межами.

Впровадження змін в освітній процес заставляє повної перепідготовки кадрів, а також створення нових, молодих, професійно-компетентних та ініціативних спеціалістів початкової школи. Саме вони повинні сприяти інтеграції інклюзивного навчання в умовах сучасності. Разом з навчально-виховним процесом в умовах початкової школи вести роз’яснювальну роботу серед батьків та учнів з нормальним розвитком про те що існують і заслуговують на нормальні умови життя в соціумі і здобування освіти діти з особливими освітніми потребами. Але для того щоб відбувався розвиток професійних кадрів в початковій школі, насамперед повинні відбутися зміни в умовах вищої школи де здійснюється підготовка майбутніх спеціалістів початкової школи.

Враховуючи попередніх досвід зарубіжних та вітчизняних педагогів, які внесли вагомим внеском у розв’язання проблем загальної підготовки вчителя стали фундаментальні психолого-педагогічні дослідження О. Абдуліної, Л. Войтко, І. Богданової, М. Євтуха, В. Кан-Калика, О.  Киричука, В. Семиченко В. Сластьоніна, Н. Тализіної, Н. Кузьміної, О. Щербакова та інших учених. Особливості професійної підготовки вчителя початкової школи розкриті у працях Н. Бібік, В. Бондаря, С. Мартиненко, Н. Ничкало, О. Савченко, Л. Хомич, М. Фіцули, І. Шапошнікової та ін. Окремим аспектам підготовки вчителів початкової школи до навчання й виховання дітей з вадами психофізичного розвитку в умовах інклюзивного класу присвячено наукові студії В. Бондаря, Л. Гречко, А. Колупаєвої, М. Матвєєвої, С. Миронової, Н. Назарової, В. Синьова, Л. Шипіциної. Однак процес підготовки вчителя початкових класів до професійної діяльності в умовах інклюзивної освіти потребує подальшого вдосконалення [3, с. 26–41].

Впровадження інклюзивної освіти передбачає спеціальну підготовку майбутніх педагогів до роботи з дітьми, що мають особливі освітні потреби. Збільшення в загальноосвітніх закладах кількості учнів з обмеженими можливостями здоровʼя викликало нагальну потребу в активізації розробок методології, теорії і технологій інклюзивної освіти. Тому однією з найактуальніших проблем сьогодення постає оновлення змісту, форм, методів, засобів і технологій навчання і виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів з урахуванням тенденції освітньої інклюзії. [2, с. 1–2].

Актуальність проблеми інклюзивної освіти пов’язана, насамперед, з тим, що число дітей, які потребують корекційного навчання, неухильно росте. Дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку, в Україні понад 1 млн., що становить 12% від загальної кількості дітей у країні. Окрім зростання кількості дітей з обмеженими можливостями, наголошується тенденція якісної зміни структури дефекту, комплексного характеру порушення у кожної окремої дитини. В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з особливими потребами. Навчання дітей з особливими потребами ґрунтується на принципах виваженої педагогіки, дієвість яких підтверджується і від використання якої виграють усі діти. Вона передбачає, що різноманітність між людьми є природнім явищем. Через обмеження у спілкуванні, самообслуговуванні, пересуванні розвиток цих дітей значною мірою залежить від задоволення їхніх потреб іншими людьми, а це становить багатогранний процес соціально-педагогічної інтеграції та процесу інклюзії, зокрема. 

Одним з варіантів вирішення цієї проблеми є розвиток в країні  інклюзивної освіти, націленої на:

• залучення дітей з обмеженими можливостями в освітній процес;

• соціалізація дітей-інвалідів у сучасному суспільстві;

• створення активної поведінкової установки у дітей-інвалідів на впевнене позиціонування себе в сучасному суспільстві;

• вміння перетворювати свої недоліки в достоїнства;

• зміна ставлення сучасного суспільства до людей з обмеженими можливостями через вищевказане залучення дітей з обмеженими можливостями в наше суспільство[8, с. 11–22].

Дотримання правил дасть змогу всім дітям забезпечити психолого-педагогічною, соціально-реабілітаційною та медичною підтримкою, спрямованою на досягнення успіхів у навчанні, вихованні й розвитку, успішної соціалізації й адаптації. У даному контексті актуальною проблемою постає формування особистості педагога, який має бути провідником ідей професіоналізму, який крокує в ногу з гуманізмом, толерантністю, демократичністю, й здатним збагачувати пізнавальні, культурні, комунікаційні й творчо-розвивальні позитиви інклюзії. Саме це розв’язання потребує реалізації комплексного підходу до професійної підготовки у ВНЗ.

Аналізуючи Галузевий стандарт вищої освіти (спеціальність «Початкове навчання»), зокрема, кваліфікаційною характеристикою вчителя початкових класів, у якій зазначено, що він повинен володіти знаннями, навичками, прийомами навчання всіх предметів початкового циклу та вміло використовувати їх під час виконання педагогічних, навчально-виховних і науково-методичних завдань, проводити роботу з виявлення й розвитку здібностей дітей, формувати культуру усного та писемного мовлення, розвивати необхідні навчальні вміння й навички, усі форми мислення, виховувати любов до навчальної діяльності, залучати молодших школярів до різних видів особистої та суспільно корисної діяльності [1].

Як бачимо, у стандарті бракує вимог щодо інклюзивної компетентності вчителя початкової школи. Тому нині особливої уваги заслуговує проблема підготовки педагогів до роботи в умовах інклюзивної освіти, оскільки спектр функцій учителя значно розширюється. Тобто, крім основних (дидактичної, виховної й розвивальної), додаються діагностична (діагностика можливостей та потреб дитини), корекційна (добір і проведення психолого-педагогічних заходів щодо виправлення або послаблення недоліків психофізичного розвитку дітей, їхньої адаптації та соціалізації) та рефлексивна (розроблення критеріїв і показників для оцінювання освітніх досягнень учнів, аналізу ефективності навчально-виховного процесу й пошуку способів його коригування). Для виконання цих функцій учитель має володіти глибокими знаннями з фахових дисциплін, методики викладання предметів початкової школи, високим рівнем майстерності в галузі навчально-виховної та розвивальної роботи як зі здоровими учнями, так і з особливостями в розвитку. Тобто педагоги повинні отримати не лише загальну професійну, але й специфічну підготовку з корекційної педагогіки та психології [7, с. 34–52].

Очевидно, що сучасний учитель початкових класів повинен мати високий рівень фахової, методичної й психологічної готовності виконувати розширений спектр професійної діяльності в умовах інклюзивної освіти.

Варто зазначити, що до 2010 року особливості інклюзивної освіти вивчалися фрагментарно в змісті різних дисциплін. Наприклад, деякі аспекти аномального розвитку дітей, їх діагностика та особливості навчання входили до змісту дисциплін загальної психолого-педагогічної підготовки: «Основи медичних знань та охорони здоров’я», «Анатомія і фізіологія дітей з основами генетики», «Загальна психологія», «Вікова психологія», «Основи психодіагностики», «Педагогіка», «Основи педагогічної майстерності». Окремі питання інтегрованого та інклюзивного навчання дітей з особливостями в розвитку розкривалися під час вивчення таких дисциплін, як «Основи дефектології», «Основи корекційної педагогіки». Така частковість висвітлення проблем організації навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи з інклюзивною формою навчання не надає цілісної професійної та особистісної підготовки майбутнього вчителя до роботи із зазначеною категорією дітей. [2, с. 1–3].

Оптимізувати процес формування професійної готовності педагога до освітньої інклюзії можна шляхом включення у навчальний план нових дисциплін з використанням інноваційних моніторингових та освітніх технологій в навчально-виховному процесі, що сприятиме підвищенню інтересу педагогів до інклюзивної практики, формуванню навичок самостійного нагромадження знань і застосування їх у професійній діяльності. Наприклад можна запроваджувати різноманітні спецкурси з вивченням теоретичних засад та практикумів під час аудиторних занять та додаткові позакласні, навчальні та переддипломні практики студентами в школах, у класах яких проводиться інклюзивне навчання. Разом зі студентами проводити конкретні соціальні дослідження з метою застосування покращених методів та прийомів проведення навчання в інклюзивних класах застосовуючи інноваційні, мультимедійні засоби навчання. А також вивчати історичні, філософські, нормативно-правові та організаційні засади інклюзивного навчання в початковій школі.

Перед нашим суспільством стоїть гостра проблема залучення наших співгромадян, що мають деякі особливості фізичного розвитку в соціумі, проблема їх активної адаптації, соціалізації та інтелектуального розвитку. Саме тому суспільство зобов’язане дати можливість кожній дитині, незалежно від її потреб та інших обставин, повністю реалізувати свій потенціал, приносити користь суспільству і стати повноцінним його членом.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Галузевий стандарт вищої освіти [ГСВО ДСВО-06-98]. Освітньо-кваліфікаційна характеристика «Молодший спеціаліст» за спеціальністю 5.010102: Початкове навчання напряму підготовки 01.01 «Початкова освіта». – К.: Міністерство освіти і науки України.

  2. Проблеми підготовки майбутнього вчителя початкових класів до професійної діяльності в умовах інклюзивної освіти: стаття / Демченко І.І. Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

  3. Інклюзивна освіта : реалії та перспективи: монографія / А. А. Колупаєва. – К.: Самміт-Книга, 2009. – 272 с.

  4. Колупаєва А. А. Інклюзивна освіта : реалії та перспективи: монографія / А. А. Колупаєва. – К.: Самміт-Книга, 2009. – 272 с.

  5. Колупаєва А. А. Навчальний курс «Вступ до інклюзивної освіти» / А. А. Колупаєва, С. М. Єфімова. – К. – 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.education-inclusive.com.

  6. Основи інклюзивної освіти: навчально-методичний посібник / За заг. ред. Колупаєвої А. А. – К.: «А.С.К.», 2012. – 308 с.

  7. Синьов В. Нова стратегія розвитку корекційної педагогіки в Україні / В. Синьов, А. Шевцов // Дефектологія. – 2004. – № 2. – С. 6–11.

  8. Шевців З.М. Основи інклюзивної педагогіки: підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2016. — 248 с.:

Опис документу:
У статті перелічено актуальні проблеми людства в сучасних умовах здійснення освітньої інтеграції, педагогічні принципи професійної діяльності вчителя початкової школи інклюзивної освіти, обґрунтовано необхідність внесення корективів до змісту навчання та професійної підготовки студентів ВНЗ, як майбутніх вчителів початкової школи з інклюзивними класами.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Українська мова у професійній діяльності державних службовців. Публічна комунікація»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 годин
590 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти