Сучасне програмування активно використовує об’єктно-орієнтоване програмування для моделювання реального світу за допомогою спеціальних програмних сутностей. Головними поняттями цього підходу є клас як загальний шаблон або креслення майбутнього виробу та об’єкт як його конкретний робочий екземпляр. Кожна така одиниця містить властивості для опису характеристик та методи, які визначають доступні для неї дії. Процес народження нового примірника супроводжується запуском спеціального конструктора, що виділяє необхідну пам'ять і задає початкові параметри. Використання подібної структури забезпечує ідеальний порядок у коді, дозволяє багаторазово застосовувати вже написані шаблони та значно спрощує командну розробку програм. Взаємодія між цими елементами базується на трьох фундаментальних принципах: інкапсуляції, успадкуванні та поліморфізмі.





