Сьогодні о 16:00
Вебінар:
«
Шляхи формування української ідентичності в новій українській школі
»
Взяти участь Всі події

СТВОРЕННЯ СИТУАЦІЇ УСПІХУ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Зарубіжна література

Для кого: 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас

16.09.2018

5507

136

0

Опис документу:
Методичні рекомендації з досвіду роботи вчителя. Допоможуть педагогам урізноманітнити структуру уроків, форми і методи робот, відійти від шаблонів, зробити процес навчання цікавим, ефективним, демократичним.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

У наших школах не повинно бути нещасних учнів, душу яких пригнічує думка, що вони ні на що не здатні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.

В.О.Сухомлинський

Вступ

Національна доктрина розвитку освіти ставить перед учителем завдання: створити дитині сприятливі умови для її максимального самовизначення та самовираження, для творчого самовдосконалення, відкрити перед нею нові перспективи й невичерпні можливості. Для сучасної стратегії розвитку національної школи характерним є зростання уваги до особистості школяра, формування всебічно і гармонійно розвиненої, творчої особистості.

Завдання школи – навчити жити. Ми повинні виховувати людину, здатну створити своє власне життя. Учні, які раніше озброювалися лише системою знань, умінь і навичок, нині повинні бути підготовлені до життєдіяльності, здатні активно і творчо працювати, діяти, саморозвиватися та вдосконалюватися інтелектуально, морально і фізично. А це, фактично, і є виконання Закону України «Про загальну середню освіту», який стверджує: «Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових та фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей; формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору…»

Школа повинна підготувати учня до сучасного життя та діяльності. Життєві компетентності повинні давати можливість випускнику сміливо зустрітися з дійсністю, зайняти своє місце в житті, бути успішним.

Людина, яка хоче досягти успіху в сучасному світі, повинна мати певні здібності, зокрема:

  • швидко діяти в нестандартних ситуаціях;

  • уміти здобувати , аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення;

  • вступати в комунікацію(вміти вислухати, зрозуміти, довести свою думку до співрозмовника);

  • бути гнучким, мобільним, конкурентоздатним, уміти інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці;

  • критично мислити;використовувати знання як інструмент розв’язання життєвих проблем;

  • генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й нести за них відповідальність;

  • вміти запобігати та виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;

  • цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації в професійному й особистісному плані, так і в інтересах держави;

  • бути здатним до вибору численних альтернатив, які пропонує життя.

Отже, статус людини в суспільстві залежить від неї самої. Учень повинен розуміти необхідність постійної роботи над собою, розвитку життєвої компетентності, посилення відповідальності за своє майбутнє, за можливість досягнення успіху.

В.О.Сухомлинський писав: «Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності – це перша заповідь виховання». Школа значною мірою є тим вирішальним фактором, який визначає напрям розвитку особистості – позитивний чи, навпаки, напрям поразок та невдач. Якщо учень досягає успіхів у школі, то в нього є всі шанси на подальший успіх у житті.

У цілому народження педагогіки успіху було зумовлено самим життям.

Про те, як краще організувати навчання дітей, міркував К.Д.Ушинський. У своїх дослідженнях він зазначав: «Розумова праця учня, успіхи і невдачі в навчанні – це його духовне життя, його внутрішній світ, ігнорування якого може призвести до сумних результатів». Ушинський прийшов до висновку, що тільки успіх підтримує інтерес учня до навчання. А інтерес до навчання з’являється тільки тоді, коли є натхнення, що народжується від успіху в оволодінні знаннями.

У своїй педагогічній діяльності А.С.Макаренко розробляв ідею «завтрашньої радості», в якій було втілено перспективу розвитку колективу та особистості. В.О.Сухомлинський увів до нашого педагогічного лексикону «Школу радості». Великий педагог стверджував, що методи, які використовуються в навчальній діяльності, повинні викликати інтерес у дитини до пізнання навколишнього світу, а навчальний заклад стати школою радості. В.Ф.Шаталов переконує: «Кожен учень талановитий, треба уважно шукати іскри таланту і не дати їм згаснути».

Велику увагу створенню ситуацій успіху приділяє доктор педагогічних наук А.С.Бєлкін. Він упевнений, якщо дитину позбавити віри в себе, важко сподіватись на її «світле майбутнє». Одне необережне слово, один непродуманий крок вчителя можуть надломити дитину так, що потім не допоможуть ніякі виховні хитрощі.

Відомі педагоги Г.А.Цукерман, І.Ф.Харламов, С.О.Смирнов у своїх дослідженнях зазначають, що створення ситуацій успіху впливає на формування інтересу учнів до навчання, дає їм можливість відчувати себе впевнено, розкриває їх здібності.

Проблема, над якою я працюю, - «Створення ситуації успіху на уроках зарубіжної літератури».

Відповідно до теми я визначила мету і завдання для її реалізації:

  • забезпечувати інноваційний характер навчально-виховної діяльності;

  • сприяти всебічній реалізації природного потенціалу учнів;

  • виховувати особистість, здатну до самоосвіти, саморозвитку, самореалізації;

  • моделювати та організовувати ситуації, що гарантують успіх.

Обрана мною тема є актуальною, так як ми живемо в час, коли відбувається зміна освіти на європейські стандарти навчання, переорієнтація навчально-виховного процесу на становлення успішної особистості.

Спираючись на наукові дослідження А.С.Макаренка,

В.О.Сухомлинського, В.Ф.Шаталова, намагаюся творчо осмислювати усталені істини та шукати власний педагогічний стиль, перетворювати кожний урок на відкриття незбагненного світу мистецтва, виховувати особистість, здатну до саморозвитку і самореалізації.

Розділ 1. Створення ситуації успіху – одна з умов гуманізації процесу навчання

Провідним принципом освіти є гуманістична спрямованість педагогічного процесу. Що розуміють під гуманізацією шкільної освіти? Більшість дослідників сходяться на думці, що гуманізація шкільної освіти передбачає створення умов, спрямованих на розкриття і розвиток здібностей учня, його позитивну самореалізацію. Ця спрямованість ґрунтується на повазі, вірі в дитину і виражається в цілях шкільної життєдіяльності, в її змісті, організації та засобах, а також у характері взаємодії членів шкільного колективу.

Свою гуманістичну місію освіта реалізує через дві соціальні функції: вона готує людину до виконання різних соціальних ролей і одночасно формує здатність змінювати саму себе і своє буття. Фактори зовнішнього світу або сприяють, або пригнічують, руйнують гуманістичний потенціал освіти. Демократичне суспільство не тільки дозволяє освіті реалізувати свій гуманістичний потенціал, а й створює умови для його збагачення, висуваючи на перший план його розвиваючу функцію.

Організація навчального процесу, заснованого на гуманістичних позиціях, буде результативною за умови співпраці між вчителями та учнями. І тільки в тому випадку, якщо учні будуть відчувати успіх у пізнанні навколишньої дійсності.

У процесі навчальної діяльності становище вчителя та учня далеко не рівнозначне. Учитель пов'язаний з учнями цілою системою формальних і неформальних зв’язків, за характер яких він несе відповідальність перед суспільством, перед родиною учня, перед учнем і перед власною совістю. Треба частіше спілкуватися з учнем, вибираючи для нього цікаві теми, побажання, потреби, щоб допомогти йому успішно пройти складний шлях особистісного самовизначення. Вчитель повинен прагнути бути відвертим, постаратися вселити віру учня в його сили, тобто вчитель і учень повинні знаходитися у рівноправних позиціях: відвертість вчителя повинна бути направлена до учня, як до людини. Педагог повинен бачити особистість, визнавати її неповторність, поважати думки, почуття учнів, право на свободу вибору. Цим він визнає їх рівність, їхнє право на співробітництво.

Іншими словами, рівність – завжди співробітництво, але не будь-яка співпраця – рівність. Співпраця - це взаємна повага особистостей, готовність допомагати самореалізації їх можливостей, оптимальна віра в майбутнє. Співпрацю не можна розглядати лише як спільну діяльність чи добре налагоджену взаємодію. Весь сенс співробітництва в тій радості, яку воно дає. Радість і її очікування повинні пронизувати все життя і діяльність дитини. Очікування радості – джерело її руху вперед. Радість сама по собі не виникає, її пальне – успіх. Обов’язковий і неодмінний успіх, який окриляє людину.

Таким чином, співпраця є необхідною умовою для особистісного самовизначення учнів. Вона сприяє відкриттю перед учнями перспективи їх зростання, допомагає домагатися радості успіху, а також реалізувати одне з головних завдань навчально-виховного процесу – допомогти усвідомити свої можливості та повірити в себе.

Співпраця вчителя та учнів, заснована на любові до дітей, прийняття їх як особистостей, припускає створення в навчальному процесі ситуацій переживання успіху. У переживанні ситуації успіху особливо потребують ті учні, які відчувають певні труднощі в навчанні. У зв’язку з цим необхідно підбирати такі завдання, з якими учні цієї категорії могли б упоратися без особливих ускладнень і лише потім переходити до більш складних вправ. Надійним шляхом створення ситуацій успіху є диференційований підхід до визначення діяльності та характеру допомоги учням при її здійсненні. Природними в цьому випадку повинні бути словесні заохочення, які б підбадьорили учня, викликали у нього впевненість у своїх силах, прагнення відповідати оцінці вчителя. «Ти можеш!» - повинен нагадати вчитель учневі. «Він може!» - повинен розуміти колектив дітей. «Я можу!» - повинен повірити в себе учень.

Велике значення у створенні ситуації успіху має загальна морально-психологічна атмосфера виконання тих чи інших завдань, оскільки це значною мірою знімає відчуття невпевненості, страху приступити до зовні складних завдань.

Таким чином, організація співпраці між учителем та учнями, створення відносин довіри і взаєморозуміння, переживання радості і успіху гуманізує процес навчання, формуючи у його учасників впевненість в собі і повагу. Тільки співробітництво дозволить вчителю орієнтуватися на успіх учня і створювати спеціальні ситуації, що сприяють переживання емоційного підйому школярами.

«Ситуація успіху – головний нерв гуманізації навчання, виховання», - писав А.Бєлкін. Радість у будь-якій праці школяра – від усвідомлення досягнутого. Особливо в навчанні, яке було й залишається головним видом його діяльності.

Розділ 2. Теоретичні основи створення ситуацій успіху

У сучасних умовах гуманізації та демократизації навчального процесу, як ніколи актуальні дидактичні заповіді В.О.Сухомлинського. У книзі «Сто порад учителю» він писав: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці…»

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності дитини – основна мета, покладена в основу моєї роботи. Тут важливо розділити поняття «успіх» і «ситуація успіху». Моє завдання полягає в тому, щоб дати кожному зі своїх вихованців можливість пережити радість досягнення, усвідомити свої можливості, повірити в себе.

Успіх – поняття неоднозначне, складне, має різне трактування.

З соціально-психологічної точки зору успіх – це оптимальне співвідношення між очікуваннями оточуючих, особистості та результатами їх діяльності. Кожен член спільноти завжди оточений системою так званих експектацій(очікувань) від її вчинків, дій, лінії поведінки. Зрозуміло, і сама особистість несе в собі ціле сузір’я різних очікувань по відношенню до рідних, близьких, членів тієї формальної або неформальної групи, до якої вона входить. Людина чекає певних вчинків, які задовольняють її надії і цього ж чекають від неї. У тих випадках, коли очікування особистості збігаються або перевершують очікування оточуючих, найбільш значимих для особистості, можна говорити про успіх. Може змінюватися те коло людей, думкою яких дорожить особистість, але суть успіху не змінюється.

З психологічної точки зору успіх – це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого прагнула особистість у своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями, надіями, або перевершив їх. Успіх, якщо його переживає людина неодноразово, відкриває період визволення прихованих можливостей особистості, перетворення та реалізації духовних сил.

З педагогічної точки зору успіх – це досягнення значних результатів у діяльності, як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому. У педагогічному сенсі успіх може бути результатом продуманої, підготовленої тактики вчителя. Успіх – категорія не абстрактна. Радість успіху молодшого школяра відрізняється від радості підлітка Молодший школяр не стільки усвідомлює успіх, скільки переживає. Підліток і усвідомлює, і переживає, але не завжди може докопатися до його джерел, не завжди адекватно оцінює його. Старший школяр, як дорослий, підходить до свого успіху або невдачі аналітично, шукає їх коріння, намагається прогнозувати свої можливості.

Успіх – це удача в діяльності, досягнення якихось результатів, суспільне визнання особистості. Залежно від того, ким і як підготовлений, чим вмотивований, як підтримуваний, він може бути очікуваним та неочікуваним, підготовленим та непідготовленим, короткочасним та тривалим, періодичним та частим, миттєвим та стійким, направленим на подальше життя дитини.

Ситуація – поєднання зовнішніх та внутрішніх щодо суб’єкта умов, які спонукають його до будь-яких дій.

Ситуація успіху – поєднання умов, які забезпечують успіх як результат цієї ситуації. Ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Вона досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Кожному педагогу слід звернути увагу на цей постулат. Об’єктивна успішність діяльності дитини – це успіх зовнішній, тому що якість результату оцінюється свідками дійства. Усвідомлення ситуації успіху самим же учнем, розуміння її значимості виникає у суб’єкта після здолання своєї боязкості, невміння, незнання, психологічної вразливості та інших видів труднощів.

Слід зазначити, що навіть інколи переживаючи ситуацію успіху, дитина може зазнати суттєвих емоційних вражень, різко змінити в позитивний бік стиль свого життя. Створена ситуація успіху стає точкою відліку для змін у взаєминах з оточуючими, для подальшого руху дитини вгору щаблями розвитку особистості. Заряд активного оптимізму, здобутий у юності, гартує характер, підвищує життєву стійкість, здатність до протидії.

Організація ситуації успіху розв’язує багато проблем щодо агресивності учня, неслухняності, ізольованості в групі, лінощів. Коли педагог має справу з такими учнями, починати треба із ситуації успіху: дати учню пережити успіх, а потім здивуватися разом із ним психологічній силі успішної діяльності в перетворенні особистості.

Ситуація успіху – це таке цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремої особистості, так і всього колективу. В педагогічному розумінні – це результат продуманої, підготовленої стратегії, тактики вчителя.

Розділ 3. Психолого-педагогічні прийоми педагогічної технології «Створення ситуації успіху»

Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» включає створення різних видів радості, використання прийомів, за допомогою яких розгортається робота з різними категоріями учнів.

  • Категорія учнів «Надійні» - це школярі, які мають добрі здібності, працюють самостійно, сумлінно ставляться до своїх обов’язків, самостійні, упевнені в собі. У класі такі учні почуваються спокійно, упевнено, захищено. Основа їх надійності – у постійному відчутті радості, що відбулася як результат усвідомлення ними своєї значущості в шкільному житті. Та хоча радість їх у чомусь буденна, проте постійна та глибока. Такі учні користуються авторитетом у класі та серед учителів.

  • Категорія учнів «Упевнені в собі» - здібності таких учнів можуть бути і вищими, ніж у «надійних», однак система їх роботи не настільки відлагоджена. Періоди підйому, злету змінюються розслабленням; при сумлінному ставленні до своїх обов’язків у таких учнів бувають періоди спаду. Діти дуже емоційно реагують і на досягнення, і на невдачі. У класі викликають симпатію, однак вадами таких учнів, крім можливих збоїв у роботі, є швидке звикання до успіху, переростання впевненості в самовпевненість.

  • Категорія учнів «Невпевнені» - це цілком успішні школярі, пізнавальні інтереси яких пов’язані, зазвичай, з навчанням. Вони більш-менш відповідально ставляться до справи. Головна їх розпізнавальна риса – невпевненість у своїх силах. Причини цьому можуть бути різні: занижена самооцінка, нестійкий настрій, складна психологічна атмосфера у сім’ї, епізодичні невдачі тощо. Найбільш хворобливо такі діти реагують на несправедливість учителів, на необ’єктивність оцінювання. Вибір прийомів роботи вчителя з учнем цієї категорії залежить і від особистості учня, і від рівня взаємин з учителем, і від конкретної ситуації.

  • Категорія учнів «Зневірені» - це переважно діти, які мають непогану підготовку, здібності. Однак після відчутної колись радості сподівань, що здійснилися, з різних причин втратили її. Причини відчаю можуть бути різноманітні: серія невдач, безтактність педагога, ситуація в родині, у якій спочатку дитина займала місце загального улюбленця, а потім потрапила в ситуацію «Попелюшки». Педагогам, які працюють з цією категорією учнів, слід знати: чим менше у дитини надії на успіх, тим скоріше вона замикається в собі, виставляє щодалі більш глибокий захист.

  • Категорія учнів «Майже втрачені» - це діти з великими прогалинами в знаннях, мають здібності різного рівня, але найчастіше – середнього або початкового. Вони втратили надію на успіх, відкрито заявляють про своє небажання вчитися. У класі такі діти або стають зневаженими серед однолітків, дедалі більш замикаються в собі, або намагаються привернути увагу до себе грубістю, неадекватною поведінкою. Допомогти таким учням повернути втрачену радість. Пізнати свою власну особистість, своє власне «Я», зрозуміти свої потреби, прагнення, мету, ідеал, навчити діставати насолоду від мистецтва слова – найскладніші завдання педагога, який працює з учнями цієї категорії.

Надія на успіх живе у кожній людині. Але, на жаль, не кожна надія здійснюється, тому що успіх гарантований лише для тих, хто прикладає до його здійснення власні зусилля. Шляхи створення ситуації успіху різні, вони залежать від груп школярів,з якими працює вчитель. Допоможуть вести роботу у цьому напрямку, наблизити успіх до кожної дитини наступні прийоми:

  • Ефект Розенталя, або «Ефект навіювання»: «Ти це можеш», «Тобі це вдається» тощо. Якщо педагог буде переконувати учнів у реальності успіху, то успіх прийде. Англійський вчений Стоуенс довів, що учні, яких заохочували, досягли більших успіхів, ніж ті, кого ніяк не заохочували.

  • Прийом «Невтручання» - максимальне надання самостійності у вирішенні проблем «надійним» учням. Краще залишити їх на деякий час у спокої і дати можливість самим розібратися в ситуації, що склалася.

  • Прийом «Холодний душ» - учителю не слід поспішати з поліпшенням оцінок учням категорії «Упевнені в собі». Педагог не тільки не «поливає бальзамом» зачеплене самолюбство, але й трохи «підсипає солі» (за А.Макаренком).

  • «Анонсування» - спершу обговорити з учнем, що йому потрібно буде зробити, провести мовби репетицію майбутньої події. «Невпевненим» така попередня підготовка створить психологічну установку на можливий успіх, дасть упевненість у своїх власних силах. Можна заздалегідь оголосити приклади запитань самостійної роботи чи назвати прізвища учнів, яких не передбачається опитувати на наступному уроці(або навпаки), провести пробну контрольну роботу тощо.

  • «Гидке каченя» - прийом для «зневірених учнів». Важливо вчасно побачити, впізнати таку дитину, створити усі умови для її розвитку. Необхідно, щоб хтось повірив у неї, допоміг удосконалитися.

  • Сенс прийому «Емоційне погладжування» полягає у тому, щоб вселити в дитину віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зрозуміти учню, що серце, душа вчителя відкриті для нього. Цей прийом має велике значення у роботі з дітьми категорії «Невпевнені».

  • Прийом «Даю шанс» - спеціально підготовлена педагогом ситуація, за якої дитина дістає можливість неочікувано для самої себе розкрити власні можливості, здібності. Але якщо ситуація виникла поза планом учителя, то його головне завдання – не пропустити такий шанс, правильно відреагувати, оцінити учня.

  • «Емоційне блокування» - це обмеження розгортання образи, розчарування, втрати віри у власні сили. Треба допомогти учневі пересилити невдачу, знайти її причину, переорієнтувати його з песимістичної оцінки подій на оптимістичну.

  • «Неочікувана радість» - це психологічний стан задоволення від того, що результати діяльності людини виявилися вищими від очікуваних. З педагогічної точки зору неочікувана радість є результатом спланованої діяльності вчителя.

  • Прийом «Сходинки до успіху» використовується в роботі з учнями, які невпевнені у своїх силах. Вчитель повинен поступово вести вихованця вгору, крок за кроком підіймаючись разом з ним сходинками знань, поступово ускладнюючи завдання від найпростіших до таких, що вимагають уміння аналізувати, порівнювати, робити висновки.

  • «Емоційний сплеск» - це спроба дати емоційний заряд упевненості в тяжку для учня хвилину, нагадавши йому про його великі інтелектуальні можливості, звільнити від психологічної затисненості енергію, думку, знання.

  • Прийом «Рушай за нами». Алгоритм цього прийому такий:

-діагностика інтелектуального фону колективу;

-вибір інтелектуального спонсора;

-фіксація результату та його оцінка.

Наприкінці цей прийом реалізується за допомогою окремих учнів, які «ведуть» за собою невстигаючих.

  • Прийом «Стеж за нами» використовується для дітей з інтелектуальною занехаяністю, з лінощами думки. Сенс його полягає в тому, щоб дати можливість учню відчути радість визнання в собі інтелектуальних сил.

  • «Стабілізація» - створення умов для того, щоб загальна позитивна реакція класу на діяльність учня не стала одноразовою, а, по можливості, часто повторювалась.

  • Прийом «Сповідь» - щире звернення до найкращих дитячих почуттів, розкриття перед учнем стану своєї душі. Однак цей прийом може дати очікуваний ефект лише в разі правильного прогнозування вчителем відповідної реакції учня.

  • Прийом «Обмін ролями» дає учням можливість проявити себе, наприклад, у ролі вчителя, показує дітям, що вони здатні робити набагато більше, ніж від них очікують.

  • «Допомога друга» - це вчасна допомога як з боку вчителя, так і з боку учнів, що підтримує прагнення дитини стати на ноги, вселяє в неї впевненість у власні сили, у спроможність долати труднощі.

  • Прийом «Навмисна помилка» активізує увагу учнів. Його можна використовувати при перевірці знань.

  • Сутністю прийому «Еврика» є прагнення вчителя активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих фактів, що спонукає їх мислити, відкривати для себе нове, розкривати красу процесу пізнання.

  • «Загальна радість»

Загальна радість може бути підготовленою вчителем, може бути спонтанною, помітною, висловленою, невисловленою. Загальною радістю можна назвати ті реакції колективу, що дають можливість дитині відчути себе задоволеною, стимулюють її зусилля, мають потрібні наслідки як для самої дитини, так і для оточуючих. Така радість особливо важлива для підлітків, яких цікавить думка однолітків.

Розділ 4. Методи, прийоми та форми роботи, що сприяють створенню ситуацій успіху на уроках літератури

(з досвіду роботи)

Усе найголовніше для школяра відбувається на уроці, оскільки за роки свого навчання він відвідає майже 10 тисяч занять і не менш як 90% робочого часу вчителя буде присвячено саме уроку:його плануванню, проведенню, модернізації, рефлексії над ним.

Урок залишається, як завжди, основною і головною формою навчального виховного процесу. Час вносить корективи в структуру й типологію уроку, в методи і засоби навчання. Зрозуміло, що уроки в умовах співробітництва(вчитель-учень) потребують величезної підготовчої праці, знань та зусиль.

Удосконалення уроків літератури в школі – завжди актуальна проблема. Чим краще організований і проведений урок, тим ширшою і глибшою буде літературна освіта школярів. Перед словесниками закономірно знову і знову постає питання: як поліпшити викладання літератури?

Щоб удосконалити сучасний урок літератури, треба розумно враховувати суб’єктивні та об’єктивні фактори, від яких залежать навчання, виховання й розвиток учнів. Проблема підвищення ефективності уроку вимагає всебічного, діалектичного підходу. Це пояснюється тим, що урок – це складна цілісна, динамічна система взаємообумовлених компонентів, серед яких важливе місце належить змісту, дидактичній і методичній структурі. Кожен із цих компонентів має свої резерви, реалізація яких підвищить ефективність усієї системи. Визначимо найголовніші шляхи вдосконалення уроку:

1.Виховувати в учнів стійкий інтерес до літератури, постійно збуджувати позитивне емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелектуальні та естетичні потреби школяра.

Щоб удосконалити навчальний процес у школі, треба забезпечити сприятливий грунт доля успішного навчання. Урок не повинен бути тягарем ні для учня, ні для вчителя. Учень і вчитель – це дві взаємопов’язані сили, які мають діяти злагоджено, в одному напрямі. Як би добре не був організований урок, яка б значна за змістом науково-художня інформація не подавалася, але якщо в дітей не виробився стійкий інтерес до предмета, вчитель не досягне запланованої мети.

2.Будувати навчальний процес з урахуванням його глибинних закономірностей. Постійно активізувати учнів, розвивати їх самостійність та ініціативу, урізноманітнювати методи і прийоми роботи.

Навчання має бути пристосоване до індивідуальних потреб різних учнів. Це вимагає від учителя різноманітних підходів у навчанні. Від уроків, де в центрі уваги знаходиться вчитель, слід перейти до уроків, де самі учні доходять висновків з допомогою вчителя.

Методист Рибникова писала: «Викладання є мистецтво, а не ремесло – у цьому корінь учительської справи. Випробувати десять методів і обрати свій, переглянути десять підручників і не дотримуватися жодного неухильно – ось єдиний можливий шлях викладання. Весь час винаходити, вимагати, удосконалювати – ось єдиний курс учительського робочого життя».

Оптимальний вибір методів, прийомів і засобів навчання зумовлюється змістом уроку, характером і специфікою матеріалу, який вивчають учні, їхніми пізнавальними інтересами і можливостями, рівнем інтелектуального розвитку. Включення учнів в інтенсивну розумову і творчу діяльність – необхідна умова повноцінного уроку літератури. Проте інтенсифікація навчальної діяльності повинна бути посильною. Як надмірна фізична праця перевтомлює людину, так і розумове перенапруження виснажує творчі сили, породжує певну протидію. З огляду на це, на уроці іноді треба практикувати й такі види роботи, які знімають постійну розумову напруженість учнів, вносять у процес навчання інтелектуальну розрядку.

Девізом своєї педагогічної діяльності я вважаю слова А.Ейнштейна: «Уміє вчити той, хто вчить цікаво». Тому намагаюсь творчо, по-новому розв’язати актуальні завдання сучасної освіти, які спрямовані на гуманізацію та демократизацію навчально-виховного процесу у школі.

Для сучасного учня урок літератури – це не просто форма організації навчання, а передусім можливість духовного спілкування з учителем, однокласниками, зустрічі з прекрасним. Щоб забезпечити емоційний настрій на уроці, створити в класі відповідну атмосферу, використовую прийом «Барометр настрою»: розпочинаю урок із висловів відомих людей, прислів’їв чи віршів-побажань учням.

  • Діти, в народі кажуть: «Найкраще засвоюються ті знання, які поглинаються з апетитом».

Тож сьогодні, любі діти,

Хочу вам я побажать

Всі знання із апетитом

На уроці поглинать.

А щоб ці знання і вміння

Вам не стали тягарем,

Побажаю вам терпіння

І старання. Тож, почнем!

  • Відомий англійський письменник Джонатан Свіфт створив чарівну формулу успіху: «Розум + праця = успіх». Діти, для того, щоб стати успішною людиною, треба мати міцні знання і багато працювати.

Знань за плечима не носити –

Про це відомо всім на світі.

Тож я бажаю, щоб у вас

Поповнився цих знань багаж.

Щоб ви активними були

І на уроці все змогли.

Пасивність, лінь ви проженіть

І свої вміння покажіть.

Після оголошення теми, мети та завдань уроку я часто використовую прийом «Галявина сподівань». Для цього вивішую на дошці плакат із зображенням лісової галявини і пропоную дітям «прикрасити» її квітами, на яких діти пишуть, чого вони очікують від уроку. В кінці уроку обов’язково аналізуємо, чи справдились дитячі сподівання. Цей прийом дає змогу учням вільно висловлювати свою думку та враження від уроку.

Висловити своє враження від уроку діти можуть за допомогою прийому «Дерево очікувань». Для цього вони «прикрашають» «Дерево» зеленими листочками, якщо урок їм сподобався, жовтими листочками, якщо урок не дуже сподобався, червоними листочками, якщо урок зовсім не сподобався.

Прийом «Світлофор» використовую для того, щоб учні мали змогу «оцінити» свої знання самостійно. Наприклад, після вивчення певної теми я пропоную учням за допомогою сигнальних карток вказати на рівень за своєння ними матеріалу(червоний колір – високий рівень, жовтий – достатній рівень, зелений – середній рівень, синій – початковий рівень).

На своїх уроках я практикую «Хвилинки поезії». Їхня тематика різноманітна. Інколи тему можуть обрати самі учні. «Хвилинки поезії» створюють відповідний емоційний настрій на уроці, розширюють коло читання школярів, розвивають навички виразного читання поетичних творів, формують естетичні смаки.

Під час уроку, з метою збереження здоров’я і підняття настрою, враховуючи, що рухливість на уроці обмежена, обов’язково проводжу руханки, які дають змогу зняти перевантаження, підтримати увагу учнів.

Діти сьогодні старанно трудились

І, бачу, що трішечки всі ви втомились.

Давайте ми руханку зараз почнемо,

Енергії з неї побільше візьмемо.

Руки угору всі підніміть,

Потім у сторони їх розведіть.

Пальчики добре порозминайте,

А тепер дружно поприсідайте.

Зараз усі тихенько сідайте

І до роботи знов приступайте.

Замість руханки можна використати релаксацію.

  • Діти, влаштовуйтесь зручніше і закрийте очі. Глибоко вдихніть і видихніть. Уявіть собі, що над вами нічне зоряне небо. Серед тисячі зірок знайдіть «свою», ту, яка сяє тільки для вас. Простягніть руки до неба, щоб дотягтися до своєї зірочки. Намагайтеся щосили! Ви обов’язково зможете дістати її. Зніміть зірочку з неба і дбайливо потримайте її у своїх долонях. Яка ж вона гарна, ваша зірочка! Подумки загадайте ваше найзаповітніше бажання і відпустіть зірочку знову в небо. Ваше бажання обов’язково здійсниться.

А тепер повільно відкрийте очі. Посміхніться один одному, і з цією посмішкою ми продовжимо наш урок.

Працюючи над проблемою «Створення ситуації успіху на уроках світової літератури», я на власному досвіді переконалася, що велику роль у створенні ситуації успіху відіграють інтерактивні технології. Вони сприяють вивченню матеріалу, стимулюють розвиток творчих здібностей, уміння нестандартно мислити, швидко орієнтуватися в різних ситуаціях, активізують особистісний потенціал учня, надають кожному можливість відчути власний успіх.

На своїх уроках я часто використовую роботу в парах. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватися, переконувати, вести дискусію. Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої витрати часу. Серед них можна назвати такі:

  • скласти інтерв’ю з письменником;

  • протестувати та оцінити один одного;

  • визначити проблеми, які порушує автор у творі;

  • розробити питання до класу.

Прийом «Вільне письмо» використовую після опрацювання учнями статті підручника про письменника або після ознайомлення із змістом твору. Завдання полягає в тому, що учні за 5 хвилин, не відриваючи руки від зошита, повинні написати всі асоціації, які викликав у них твір(або ж біографія).

Прийом «Незакінчені речення» дає учням можливість вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо («На сьогоднішньому уроці я дізнався…», «У творі мене найбільше вразило…»). «Мікрофон» використовую, коли хочу почути думку кожного учня з приводу вчинку героя або проблем, які порушуються у творі.

Відомо, що навіть дорослі люди швидше навчаються у грі. Саме тому на своїх уроках я часто використовую ігрові моменти. Навчання у грі покликане реалізувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей:вивільнення емоцій, можливість самовизначення, розвиток творчої уяви, висловлювання власних думок. У процесі гри народжується здатність нестандартно мислити і розширювати світогляд, формувати уміння і навички, необхідні в практичній діяльності. Розвивальні інтелектуальні ігри вчать дітей користуватися вже набутими знаннями. Граючи в команді, діти вчаться слухати одне одного, бути толерантними. Правильно організована гра сприяє формуванню дружніх взаємин, вихованню культури спілкування, створенню гарного настрою. І робиться все це ненав’язливо. Найголовніше – це те, що в учня виникає зацікавленість літературним твором.

Цікавими для дітей є уроки типу «Брейн-ринг», «КВК», «О, щасливчик!», «Що? Де? Коли?». Такі уроки я проводжу після вивчення великої теми, розділу(«Літературні казки», «Міфи Давньої Греції» тощо). У грі використовуються прийоми, які «розкріпачують» учнів, викликають бажання вирішувати проблеми в ході гри. Завдяки цьому розширюється кругозір, пізнавальна діяльність, формуються вміння і навички, які потрібні в практичній діяльності, розвивається самостійність, виховується дух співробітництва, розвивається пам'ять, мислення, мовлення, уміння порівнювати, зіставляти, знаходити оптимальне рішення, виробляються навички спілкування.

Нестандартні форми проведення уроків ніколи не залишають дітей байдужими, спонукають їх до роздумів, надовго запам’ятовуються. Тому у своїй роботі я практикую різні форми проведення уроків: урок-казка, урок-дослідження, урок-суд, урок-мандрівка, урок-презентація. Наприклад, за творами Даніеля Дефо та Жуля Верна можна провести уроки у формі подорожей(«В гостях у Робінзона Крузо», «Стежками героїв роману «Пятнадцятирічний капітан»). За творчістю А.Конан-Дойля – урок-екскурсію «У музеї Шерлока Холмса». Вивчаючи поезію «Срібної доби», проводжу урок-літературна вітальня, на якому учні за допомогою рольової гри презентують поетичні групи.

Максимально реалізувати себе учень може під час диспутів, які я обов’язково проводжу після вивчення роману М.Булгакова «Майстер і Маргарита» та роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара». Проблемні питання, які не мають однозначної відповіді, - важливий стимулятор творчого мислення. Але щоб дискутувати, треба виробити власну позицію. Власна ж позиція може сформуватися лише на основі цілісного знання тексту. Під час дискусії учень не просто висловлює, а доводить свою точку зору. Крім того, формується вміння критично мислити, оцінювати ситуацію, приймати швидке динамічне рішення, розвивати інтелект, соціальні, лінгвістичні навички, необхідні для досягнення життєвого успіху в сучасному суспільстві.

На уроках літератури діти із задоволенням інсценізують казки, байки та інші твори, що вивчаються. Учні намагаються глибше проникнути в текст, зрозуміти характер героя. Вони готують костюми, підбирають музичний супровід. При цьому здійснюється взаємозв’язок з іншими видами мистецтва. До того ж цей вид роботи вчить дітей працювати в групі.

На своїх уроках я використовую вікторини: «З якого твору цитата?», «Впізнай героя», «Кому належать слова?», а також кросворди, головоломки, ребуси. Часто їх складають самі діти. Такі види робіт змушують учнів бути уважними під час читання творів, розвивають творчі здібності, пам'ять, мислення.

Працюючи над змістом та структурою уроку, я підбираю такі завдання, які б зацікавили учня, змусили його працювати, розкрили б його приховані таланти.

Ось деякі приклади творчих завдань, які я використовую на уроках світової літератури:

  • скласти афішу спектаклю за драматичним твором, що вивчався;

  • написати передмову до книги;

  • внести такі зміни у зміст твору, щоб герой став щасливим;

  • написати лист до літературного героя;

  • скласти рекламу книги;

  • описати вбрання літературного героя, представити його одяг в «Салоні літературної моди»;

  • дібрати епіграф до вивченого твору;

  • створити паспорт літературного героя;

  • описати уявний пам’ятник улюбленому літературному героєві(авторові).

Готуючись до уроків, я намагаюсь підбирати такий обсяг завдань, щоб усі вони були виконані під час уроку, обов’язково готую диференційовані завдання з різними ступенями складності. Важливо так побудувати урок, щоб клас увесь час щось обдумував, аналізував, зіставляв тощо. Працюючи над структурою уроку, слід передбачати, дітей яких груп треба залучити до того чи іншого завдання, створити в класі відповідну атмосферу пошуку. Не забувати про те, що вчитель повинен випромінювати позитивну енергетику. Тільки в такому разі його чекає успіх. А педагогічні інновації допоможуть зробити урок більш насиченим і цікавим.

Розділ 5. Вимоги до особистості і діяльності педагога

Успіх навчально-виховного процесу в національній системі виховання залежить від того, чи відмовиться педагог від стереотипів минулих часів, чи готовий він перейти до перебудови взаємин на гуманістичній основі. На зміну педагогіці вимог , заборон та авторитарності має прийти педагогіка співробітництва та співдружності.

Дуже важливо, щоб діяльність педагога української школи була спрямована на легалізацію принципу гуманізації, який утверджує людину як найвищу цінність. Учитель завжди виступає в трьох іпостасях – як предметник, вихователь і як людина. Всі ці аспекти взаємопов’язані між собою й становлять одну неподільну цілісність. Вони ж визначають його професійно-педагогічну спрямованість.

Учитель має не тільки глибоко володіти знаннями, а й уміти передавати їх своїм учням. Іншою важливою професійною рисою особистості вчителя є його методична вправність,під якою треба розуміти постійний творчий пошук, неперервне вдосконалення своїх знань і майстерності. Діяльність учителя відбувається в умовах, які постійно змінюються, тому йому постійно доводиться шукати нові ефективніші форми й методи навчання та виховання, систематично працювати над удосконаленням педагогічної майстерності.

У сучасній оновлюваній національній школі педагог має забезпечити таке виховання учнів, в умовах якого здійснюється соціалізація, максимальне розкриття особистості як індивідуальності – з її певними здібностями, нахилами, інтелектом, емоційно-вольовою сферою.

Важливою рисою вчителя є педагогічний такт. Учитель, який володіє педагогічним тактом, уміло регулює свої взаємини з учнями, батьками,колегами по роботі. В педагогічному такті виявляється, передусім, глибока повага до людини. Учитель має справу з особистістю школяра, що формується, і тому всі свої взаємини з дітьми мусить будувати на принципі: якомога більше вимогливості до людини і якомога більше поваги до неї.

Педагог повинен піклуватися про те, щоб навчально-виховний процес, який він організовує, містив у собі ситуацію успіху. І це повинно стосуватися діяльності як індивідуальної, так і групової. Щоб сприяти успіху дитині в діяльності, потрібні цілком певні психолого-педагогічні впливи. Учитель повинен володіти силою сугестивного впливу за допомогою елементів педагогічної техніки. «Починай!» - часто кажу я учневі на уроці. І в цьому короткому зверненні збирається вся енергія мого впливу. Однак в жодному разі вчитель не повинен зловживати здібністю до навіювання. Для вчителя важливо розуміти внутрішній світ дитини, поважати її переживання. Впливаючи на вихованців, вчитель має говорити дитині правду, хай і гірку. Проте як тільки учень відчує, що вчитель цікавиться його емоційним станом, прагне зрозуміти його і допомогти, то прийме зауваження педагога, довірить йому свою долю. І тоді на плечі вчителя ляже ще більша відповідальність за наслідки своїх педагогічних дій.

Ситуація успіху не виникне там, де допускається порівняння однієї групи з іншою: розвиток особистості протікає нерівномірно, дискретно, і якісь діти при такому порівнянні завжди будуть програвати, відставати, ніби, від розвитку інших дітей, отже, будуть розбавлені неповторного відчуття своєї сили і особистісного успіху. К.Д.Ушинський давно звернув увагу педагогів на недопустимість такого педагогічного підходу.

Ситуація успіху суб’єктивна та індивідуальна. Її переживає як група слабкої успішності, так і група високої продуктивної діяльності.

Першою умовою педагогічного створення ситуації спіху є атмосфера доброзичливості в класі протягом всіх хвилин учбових занять, але особливо – в перші хвилини інтелектуальної роботи. Складові атмосфери доброзичливості – посмішка, добрий погляд, мякі жести, увага один до одного, інтерес до кожного, привітність, відкритість, великодушність по відношенню до будь-кого, хто здійснив промах, допустив помилку.

Зняття страху – другий крок до успіху дитини. Педагог повинен вміти підібрати необхідні слова, щоб зняти напругу, позбавити дитину почуття страху: «Нічого страшного, якщо не вийде…завжди можна виправити…а якщо не вийде, ми будемо знати, як не треба робити…» Такого типу вербальний супровід знімає психологічну замкненість, дозволяючи суб’єкту мобілізувати всі свої сили і здібності.

Підкріплюється авансування прийомом «персональної винятковості»: вчитель відмічає ті особливості групи або окремого учня, котрі дозволяють йому виражати віру в досягнення успіху. Варто говорити учневі: «Саме у тебе вийде, ти ж такий…» або «Тільки вас я можу про це попросити, тому що ви такі…» Основою слугує будь-яка відповідна запропонованій діяльності перевага школяра: чіткість мислення, оригінальність сприйняття, красивий голос, гарна пам'ять та інше. Так, перед контрольною, ймовірно, вчитель міг би сказати: «Саме ваш клас повинен добре впоратися із завданням, тому що ви серйозно і вдумливо працювали весь семестр». Перед тим, як запросити читця,вчитель націлює: «…якщо бачиш те, про що говориш, то виходить виразно».

Операції зняття страху, авансування, мотивування, інструктування закінчуються коротким експресивним впливом: «Ну ж бо, починай!» або «Давай! За справу!» І дитина починає виконувати задумане.

Зроблене, звичайно, оцінюється, але оцінка дається своєрідно і дуже несхоже на те, що практикувалось у вчорашній школі: вона не видається в цілому, вона не висловлюється «зверху», вона ставить акцент на деталі зробленого. Наприклад: «Ось ця частина непогано…», або «Особливо вдалось ось це…», або ж «Мені більше всього сподобалось…» Мова йде не про відмітку, не про бал, що виставляється в журнал.

У своїй роботі вчитель повинен керуватись такими принципами:

  • будь-яке досягнення може й повинно усвідомлюватися дітьми як позитивний, значущий для них результат;

  • будь-який успіх має бути персоніфікованим, тобто пов’язаним із певним іменем;

  • перемога не може бути малою або великою, вона буває поміченою або непоміченою;

  • кожна дитина здатна робити щось краще за інших;

  • педагогічні досягнення вчителя – це особистісні успіхи учнів.

Не менше значення для реалізації даної проблеми має і «педагогічна доброта», яку не слід плутати з поняттям «доброта педагога». Особистісно орієнтований підхід і педагогічна доброта неподільні між собою. Але особистісний підхід – це напрям, а педагогічна доброта – його втілення, його матеріалізована сутність. Особистісно орієнтований підхід може здійснювати хто завгодно, а педагогічна доброта реалізується професійно, підкоряючись певним закономірностям, правилам, спеціальним прийомам. Педагогічна доброта – це здатність учителя усвідомлено будувати свої стосунки з вихованцями, спираючись на оптимістичну перспективу їх розвитку, на їх найкращі якості, переслідуючи благодійну мету і домагаючись її досягнення тільки благодійними засобами.

І головне, що треба вчителю, - це створити оптимістичну установку дитині, забути на деякий час про її недоліки, побачити тільки перспективні лінії її розвитку.

Висновки

Для виховання успішної особистості дотримуйтесь правил. Ось деякі з них:

  • Знаходьте найменший привід для заохочення.

  • Виявляйте своє оптимістичне ставлення до можливостей дитини, особливо якщо її спіткала невдача.

  • Заохочуйте дітей ставити запитання, висловлювати власну думку, стверджувати свою позицію.

  • Ставтесь до думок, міркувань дітей серйозно, з повагою.

  • Спілкуйтесь з дитиною як з дорослим, від якого очікують взаємної довіри, поваги,розуміння.

  • Виявляйте живий інтерес до життя дитини, до її радощів, прагнень, невдач, до її особистих переживань; за необхідності сприяйте, допомагайте, висловлюйте співчуття.

  • Не ставте одну дитину за приклад іншій, ані в навчанні, ані в поведінці.

  • Розсіюйте страх у дітей.

  • Стимулюйте і підтримуйте ініціативу учнів.

  • Вчіть доводити починання до логічного завершення.

  • Впливайте особистим прикладом.

  • Відзначайте досягнення вихованців, підтримуйте та стимулюйте активність, пошук.

  • Під час занять чітко контролюйте досягнуті результати та давайте завдання підвищеної складності, створюйте ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання.

  • Виражайте живий інтерес до захоплень учнів.

  • Заохочуйте пошукову, дослідницьку діяльність дітей.

  • Пропонуйте дітям письмові завдання з роздумами про себе, про свої взаємини з людьми, про ставлення до оточуючих.

  • Залучайте дітей братися до складних завдань.

  • Допомагайте дитині перевершити себе.

  • Звертайте особливу увагу на ті зусилля, старання, з якими дитина виконувала завдання, цікавтесь, з якими труднощами вона стикалася і як їх подолала.

  • Оцінюючи роботу дитини, більше спирайтесь на позитивне, досягнуте; помилки та невдачі розглядайте на фоні досягнутого.

  • Створюйте проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

  • Залучайте учнів до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів, створюйте ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення.

  • Не вішайте на дитину «ярлики».

  • Активно залучайте учнів та батьків до позакласної роботи.

Ситуація успіху – достатньо тонкий педагогічний інструмент. Ним повинен володіти кожен учитель, адже він – майстер, який бере участь у творенні найголовнішого – людини. А це, як відомо, процес тривалий, кропіткий і не завжди легкий. Та лише тоді, коли людина любить те, що вона робить, успіх забезпечений.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.