Сценарій: «Українські вишиванки – наче райдуги світанки»
Мета: дати учням знання про народне мистецтво – вишивання; узагальнити знання щодо законів композиції; ознайомити учнів з відомостями про регіональні особливості оздоблення виробів в українських національних традиціях; ознайомити із давнім символом та оберегом слов’янських народів (зокрема українського) – вишитим рушником. Виховувати почуття гордості за свій народ, захоплення мистецтвом свого народу. Сприяти розвитку творчої активності, артистизму, естетичного смаку, самостійності та організованості.
Ведучий 1. Доброго дня, шкільна родино! Сьогодні ми зібралися з вами, щоб відзначити «Всесвітній день вишиванки». День вишиванки зародився у Чернівцях 10 років тому на факультеті історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. У 2011 році свято ввійшло до Книги рекордів України за кількістю людей, одночасно одягнених у вишиванки. Так само як і вся наша школа сьогодні.
Ведучий 2. У всіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків , буде покараний Богом і людьми. Він блукає по світу, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо зрадив свій народ.
Зійшлись якось чотири художники: зима, весна, літо та осінь, для того, щоб передати красу природи на українських вишиванках. Зійшлись та й засперечалися, які квіти повинні бути на вишиванках?
Зима запропонувала білу тканину з ромашками та білими конваліями.
Весна – зелені гілочки з листочками
Літо – червоні маки, троянди, волошки
Осінь – жовті чорнобривці, яскраві соняшники.
(Танець кольори)
(в кінці) І український народ почав використовувати саме ці квіти у своїх вишиванках і кольори.
Ведучий 1. У глибину віків сягає мистецтво прикрашання одягу та різних виробів домашнього вжитку вишивкою – візерунками, вишитими на тканині.
Ведучий 2. Споконвіку українці свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Наші пращури вірили, що вона захищає людину не лише від негоди, а й від ворожих стріл. Вважалося, що сорочка , яка прилягає до тіла, є провідником прихованої у людини магічної сили, і водночас – це й оберіг.
Ведучий 1. Не один рік мати шила сорочку, не два. Мала сорочка вберегти дитину від меча гострого, від стріли ворожої. Тому обирала мати найміцніші волокна – конопляні. Пряла місячними ночами, тому нитки були срібними, блискучими. Полотно з таких ниток було легке, але міцне.
(Сценка)
Ведучий: Проводжала сина у дорогу
І молилась щиросердно Богу.
Мати : «Де б не був, синочку,
Бережи матусину сорочку».
Гаптувала в пору злив і грому,
Щоб здоровим повернувсь додому.
Вишивала, укладала чари,
Щоб в полон не брали яничари.
Малювала галки і зозулі,
Щоб летіли мимо вражі кулі.
Вишивала день і ніч по краплі,
Лиш би тіло не рубали шаблі.
Дарувала сонця щедрі зблиски,
Щоб покласти внука до колиски.
Щоб вернувсь до рідного порога –
Вишивала і просила Бога:
«Отче Боже і святая Мати,
Хай синочок вернеться до хати!»
Ведучий: Через роки син прийшов додому,
Наче сонце вишита на ньому.
Поклонивсь, припавши на коліна,
Та й промовив тихо:
Син:«Мамо рідна!
Не оця б з молитвами сорочка, -
Не було б ні внука, ні синочка!!!»
(Пісня « Вишиваночка »)
Ведучий 2.
Народе мій, краяни і краянки!
Плекаймо паросток зелений навесні,
Нехай цвітуть – не вицвітають вишиванки
І стоголосо лине пісня, по землі.
Діти.
Україно моя мила, Україно,
Моя рідна земле, матінка єдина.
Твої роси моє личко умивають,
Твої вітри мої коси розплітають,
Твої діти рідну землю
Вишиванками прославляють.
Україно, одінь вишиванку,
Пригадай, як колись було.
Ії гордо носило місто,
І пишалося кожне село.
Україно, носи вишиванку,
В будні і свята носи.
Бо ніде не знайдеш більше в світі
Неповторної диво краси.
Ведучий 2: Вишивка – це один із найдавніших та найпоширеніших видів народної творчості. Прагнення прикрасити свій одяг, свій дім завжди було властиве людині. За допомогою вишивки звичайний шматок домотканого полотна перетворювався у витвір мистецтва.
Ведучий 1 : Ми повинні пам’ятати, що народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.
Ведучий 2: А зараз вашій увазі пропонуємо «дефіле вишиванок» від найпрекрасніший, наймиліший, найчарівніших дівчат нашої школи.
(Під музику виходять дівчата – дефіле 5 – 11кл.)
Ведучий 1. Отже, ми українці повинні пам’ятати, вишиванка – це наша національна гордість, вишита сорочка є символом здоров’я та краси, оберегом щасливої долі та родової пам’яті. За традицією вишита сорочка передавалася з покоління в покоління, з роду в рід як родинна реліквія. Цей український оберіг пройшов крізь віки й нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до Батьківщини.
Ведучий 2. Дякуємо за увагу!!!
