Якесь дивне відчуття: чи то день, чи то ніч. Вибухи /сирени/укриття. Чи побачу я в цьому році дітей? Чи проведу заняття? Але засинаючи бачу як зайченя шукає сніжунку. Таке відчуття легкості і свободи. Швидко беру і починаю писати. А в кінці просто сльози...Для кого?! Значить так треба. Миру нашій Україні. Чекаємо зайченятко.


