Структурний аналіз у застосуванні до українознавчого літературного матеріалу

Опис документу:
В сучасних текстологічних дослідженнях все частіше використовуються наукові позитиви міждисциплінарних підходів до осмислення складних і багатогранних естетичних явищ, вивчення яких актуалізувалося в силу ряду причин, в тому числі екстралітературознавчих.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

11

Структурний аналіз у застосуванні до українознавчого літературного матеріалу

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………3

Основна частина ……………………………………………………...…..4

1. Українські літературні етнообрази як об'єкт сучасних текстологічних досліджень …………………………………..……..……………4

2.Рецептивна естетика ……………………………………………………7

Висновки …………………………………………...……………………..9

Список використаної літератури ………………………………...…….10

Вступ

В сучасних текстологічних дослідженнях все частіше використовуються наукові позитиви міждисциплінарних підходів до осмислення складних і багатогранних естетичних явищ, вивчення яких актуалізувалося в силу ряду причин, в тому числі екстралітературознавчих.

Так, реалії пострадянського періоду, процеси інтеграції та глобалізації сучасного світу, загострили увагу вчених до широкого спектру імагологіних проблем, присвячених вивченню взаємних ментальних уявлень народів «про себе і про сусідів», репрезентації «образу країни», і «образу народу» в культурній свідомості і літературному дискурсі іншого народу.

Слідом за класичними дослідженнями Д. А. Пайо, Г. Дізерінка, Г. Гачева, до числа значущих наукових артефактів останніх років віднесемо монографії Д. С. Наливайка «Очима Заходу: рецепція України в Західній Європі XI-XVIII ст.», В. В. Орєхова« Російська література і національний імідж (Імагологічний дискурс в російсько-французькому літературному діалозі першої половини XIX ст.)», «Міф про Росію у французькій літературі першої половини XIX ст.», кандидатську дисертацію Н. Дементьєвої «Міфологема Мазепи в західноєвропейській літературі», статті А. Р. Волкова, Г. Грабовича, Л. П. Єгорової, М. А. Новікової, В. І. Мацапури і багатьох інших.

Отже, тема реферату є актуальною.

Мета реферату – проаналізувати структурний аналіз у застосуванні до українознавчого літературного матеріалу.

Завдання реферату:

1.описати українські літературні етнообрази як об'єкт сучасних текстологічних досліджень;

2.охарактеризувати рецептивну естетику.

Основна частина

1. Українські літературні етнообрази як об'єкт сучасних текстологічних досліджень

Центральним поняттям і, одночасно, об'єктом імагологічних досліджень стало поняття етноутворення, яке істотно доповнює літературну ейдологію і семантично корелює з терміном, запропонованим Г. Гачевем – «національний образ». Як відомо, вчений трактує це поняття як тріаду «Космо-Психо-Логос», тобто єдність національної природи, складу психіки і мислення [3, с. 11].

Складаючись в національну самосвідомість, ця тріада неминуче стає і складовою частиною пізнавальної діяльності інших народів в «єдиному діалектичному процесі асиміляції-дисиміляції культур» [3, с. 13].

Прихильники поняття етноутворення акцентують увагу на тому, що він конструює не тільки індивідуальні риси, але етнічну ідентичність зображуваного персонажа, ландшафту, історичної епохи, подаючи деякі його риси як типові для певної країни, як характерні для цілого народу [1, с. 74].

Сукупність етноутворення зрештою становить більш-менш цілісну національну картину світу, яка існує в ситуації міжкультурного діалогу і взаємопізнання.

В інонаціональному сприйнятті завжди етноутворення позитивно або негативно забарвлені і, як правило, є символічними. Спектр художніх форм, в яких вони відтворюються, неймовірно широкий, практично не існує жанрових обмежень або перешкод для їх репрезентацій.

Важливо відзначити і деяку парадоксальність процесів формування та побутування етноутворення. З одного боку, велика їх частина виникає на основі національних стереотипів, які століттями «гніздяться в глибинах культурно-несвідомого, ніколи не зникають, здатні активізуватися і виявляти свою актуальність в цілком передбачуваних ситуаціях» [5, с. 36].

З іншого боку – вони рухливі, змінювані, залежать від цілого ряду поточних суспільно-політичних чинників. По суті, кожен з такого роду художніх конструктів – це комплекс ідей і уявлень про Чуже, про «Не свій» світ і про «не свою культуру», що неминуче виводить його на перетин ідеологічних, міжкультурних, а нерідко і політичних проблем і вимагає від дослідника граничної наукової об'єктивності, суто академічних підходів до досліджуваного матеріалу.

Ще одна важлива складова в цій ситуації парадоксальності – наявність потужного суб'єктивного початку, присутність автора з його власною культурною ментальністю, ідеологічними позиціями, заангажованістю. Саме автор, як справедливо зауважує Д. С. Наливайко, не просто розгортає образ, а «експлікує його, цілеспрямовано, або імпліцитно» [Цит. за 5, с. 38].

Усвідомлення складної, структурно багаторівневої природи етноутворення визначило головну стратегію сучасної гуманітаристики – їх реконструкція і аналіз здійснюються як невід'ємна складова національної картини світу в певний синхронічний період її розвитку.

Як зазначав В. Гаспаров в передмові до «Лекції за структуральною поетикою »Ю. М. Лотмана, сучасна стадія наукового мислення все більше характеризується прагненням розглядати не окреме ізольоване явище життя, а великі єдності, бачити, що кожне явище, при найближчому розгляді виявляється структурою з простіших елементів, і саме, в свою чергу, входить як частина в більш складну єдність [Цит. за 5, с. 42].

Актуалізація української тематики в перші десятиліття XIX століття була не просто даниною моді, про яку згадували багато літераторів того часу.

По суті, звернення романтиків до образу України – це прояв програмного в її естетичних і суспільно-політичних аспектах. Відповідно до світоглядних постулатів романтизму, твори української теми стали варіантом літератури екзотики, яка різко контрастувала з дійсністю кризової, перехідної для тодішньої епохи, неприйняття, яке характерно для особистості, що відчуває себе в ситуації романтичного двосвіття.

Ретроспективність, властива романтичному мисленню та світосприйняття, спонукала художників слова реалізувати відхід від недосконалостей сучасного світу в ідеальний для них світ української екзотики і героїчного козацького минулого. В зв'язку з цим особливо значущим, програмним стає метафоричне поняття «далечінь часів» – близькість місця і часу дії для романтиків рівносильна банальності.

Звернення до українського історичного минулого слугувало справі практичного втілення ідеї героїко-патріотичної, наповненої високим громадянським пафосом літератури. Не менш плідно на цьому тематичному терені здійснювалася й інша романтична установка – до створення національно-самобутньої літератури. Це, перш за все, стосується відбору матеріалу, що використовується в якості об'єкті зображення. У переважній більшості випадків в центрі творчої уваги романтиків виявилися ті епохи, з яких починається як би нове існування народів в їх політичному та моральному бутті [4, с. 2].

Образ козака – мужнього і вільного лицаря, який живе за законам побратимства, загартованого в боях, овіяного пафосом народних пісень, став своєрідною моделлю українського романтичного героя, прикладом національного характеру. Виниклий інтерес до військового побуту, звичаїв, славних подвигів козацтва призвів до подальшої конкретизації творчих пошуків – на цьому «українському» тлі літератори відкривають конкретну історичну подію і конкретну історичну особистість, виникають відповідні ідейно-образні константи, які харчуються численними літописними, фольклорними, історіографічними джерелами, що стали в той час об'єктом активної художньої рецепції [4, с. 4].

Отже, епоха романтизму заклала міцний фундамент для подальшого існування образу України в літературному процесі. Інтерес до нього буде не один раз посилюватися і згасати, а потім знову спалахувати. Але всі наступні спроби його художнього відтворення будуть неминуче спиратися на закладений в епоху романтизму творчий досвід.

2.Рецептивна естетика

Рецептивна естетика (лат. receptio – сприйняття) – це теорія та методика сприймання художніх творів. Основний об'єкт інтересу для представників рецептивної естетики є читач-реципієнт, його реакції та оцінки і всі ті процеси, які відбуваються під час сприйняття людиною художнього твору [2, с. 136].

Кульмінаційною точкою розвитку ідеї читання як центральної проблеми літературно-теоретичного дискурсу стала саме рецептивна естетика, яка поєднала елементи герменевтики, феноменології і теорії перцепції для того, щоб абсолютизувати роль читача в процесі літературного комунікування.

В Україні проблему читача розробляють Г.Сивокінь, Р.Гром`як, В.Брюховецький, М.Ігнатенко, М.Зубрицька.

Основні положення рецептивної естетики:

художній твір відкрита та динамічна структура і вся його багаторівнева система зумовлена орієнтацією на реципієнтаВ.Ізер («Процес читання: феноменологічне наближення») [2, с. 138].

 В.Ізер в процесі читання виділяє три важливі аспекти, які формують основу взаємовідносин читача і тексту:

1) процес антиципації (заздалегідь складене уявлення про подальший розвиток подій у тексті й має такі елементи, як передбачення, здогад, передчуття) та ретроспекції (етап у процесі читання, коли реципієнт звертається до свого минулого читацького досвіду та практики, щоб на їхній основі передбачити подальше розгортання подій у тексті, його майбутній розвиток),

2) послідовність розгортання тексту як життєвої події 3) враження, викликані подібністю текстуального та життєвого досвіду.

художній текст потенційно наповнений значеннями, які конкретизує рецепція читача, тобто реципієнт здатний трансформувати текст у велику кількість значень, значення ж тексту можуть оживати лише в процесі творчого сприйняття, тому вони не належать тільки текстові, значення тексту виникає на перехресті двох світів: життєвого світу тексту та життєвого світу читача, саме ці два світи причетні до процесу сенсотворення (скільки читачів - стільки й значень тексту; при кожному новому прочитанні один і той самий текст відкриває свої нові семантичні можливості) [4, с. 5].

Літературний текст активує наші власні здібності, надаючи нам змогу відтворювати світ, представлений у тексті. Продуктом цієї творчої активності є те, що можна було б назвати дійсним виміром тексту. Цей дійсний вимір не є самим текстом, ні не є уявою читача, він надходить разом із текстом і уявою.

читання процес самопізнання, пізнання Іншого, світу та здобуття нового досвіду: В.Ізер «Спосіб набування досвіду через текст відображає особисті нахили читача і тоді літературний текст функціонує як вид дзеркал, але водночас дійсність, яку цей процес допомагає творити, відрізняється від його життєвої дійсності».

текст встановлює для рецепції певну стратегію, без якої рецепція була б досить довільною, а також містить засоби, які стимулюють читацьку уяву (йдеться зокрема про «ненаписану» частину тексту та наявність своєрідних лакун у тексті, які має заповнити читач) [4, с. 7].

Подібне твердження стосується й літературного тексту: ми можемо уявити тільки те, чого тут немає, написана частина тексту подає нам інформацію, а ненаписана - дає нам можливість уявляти речі; але, звичайно, без елементів невизначеності та наявності лакун у тексті ми не здатні використати нашу уяву.., завжди у системі вартостей тексту повинен бути певний ступінь новизни або несподіваності.

Висновки

Центральним поняттям і, одночасно, об'єктом імагологічних досліджень стало поняття етноутворення, яке істотно доповнює літературну ейдологію і семантично корелює з терміном, запропонованим Г. Гачевем – «національний образ».

Сукупність етноутворення зрештою становить більш-менш цілісну національну картину світу, яка існує в ситуації міжкультурного діалогу і взаємопізнання.

Усвідомлення складної, структурно багаторівневої природи етноутворення визначило головну стратегію сучасної гуманітаристики – їх реконструкція і аналіз здійснюються як невід'ємна складова національної картини світу в певний синхронічний період її розвитку.

Ретроспективність, властива романтичному мисленню та світосприйняття, спонукала художників слова реалізувати відхід від недосконалостей сучасного світу в ідеальний для них світ української екзотики і героїчного козацького минулого. В зв'язку з цим особливо значущим, програмним стає метафоричне поняття «далечінь часів» – близькість місця і часу дії для романтиків рівносильна банальності.

Образ козака – мужнього і вільного лицаря, який живе за законам побратимства, загартованого в боях, овіяного пафосом народних пісень, став своєрідною моделлю українського романтичного героя, прикладом національного характеру.

Рецептивна естетика (лат. receptio – сприйняття) – це теорія та методика сприймання художніх творів. Основний об'єкт інтересу для представників рецептивної естетики є читач-реципієнт, його реакції та оцінки і всі ті процеси, які відбуваються під час сприйняття людиною художнього твору.

Список використаної літератури

  1. Безхутрий Ю.М. До питання про методологічні основи аналізу індивідуального стилю / Ю.М.ЮБезхутрий // Українське літературознавство. – Л., 1980. – Вип. 35. – С. 74-81.

  2. Будний В. Порівняльне літературознавство / Будний В., Ільницький М.. – К.: Києво-Могилянська академія, 2008. – 420 с.

  3. Гачев Г. Д. Национальные образы мира : космо – психо – логос /Гачев Г. Д. – М.: Культура, 1995.

  4. Козлик І.В. Методологія літературознавства як актуальна проблема. Стаття перша / І.В.Козлик // Зарубіжна література в навчальних закладах. –- 2003. – №9. – С.2-9.

  5. Фролова К.П. Методологічні філософсько-психологічні основи теорії літератури та мистецтва / Фролова К.П. – Дніпропетровськ, 2001. – 180 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Сертифікат від «Всеосвіти» відповідає п. 13 постанови КМУ від 21 серпня 2019 року № 800 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ від 27 грудня 2019 року № 1133)

Обрати Курс або Вебінар.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.


Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

Всеосвіті 3 роки!

Святкуємо гучно та з подарунками!

+ 10 подарункових боксів з фірмовими товарами від «Всеосвіти»!

+ 10 подарункових боксів з фірмовими товарами від «Всеосвіти»!

до розіграшу подарунків залишилось
00
00
00
00