“Стрітення Зими з Весною”
Музична розвага для дітей старшого дошкільного віку
Мета: ознайомити дітей з народними звичаями, обрядом Стрітення, особливостями святкування.
- розвивати інтерес до історії; звичаїв народу; фантазію та уяву, музично-ритмічний слух; театральні здібності дітей.
-виховувати любов до українського фольклору; повагу один до одного; самостійність; індивідуальність; формувати навички виразного читання віршів; основи акторської майстерності; творчі здібності через засоби хореографії та музики.
-навчати дітей емоційно відтворювати виконання пісень, таночків, ігор; збагачувати словниковий запас дітей термінами: звичаї, веснянки, заклички, Стрітення, Громниця.
Обладнання: випечені пташки-жайворонки, свічки, віночки, вишиті рушники, малюнки, національний одяг, фланелеграф із малюнками, глечик, стрічки, атрибути для ігор.
Попередня робота. Ознайомлення дітей зі звичаями на свято Стрітення. Розучування пісень, танців, хороводів, ігор, віршів. Бесіди про святкування та правдивість прикмет пов'язаних з цим днем.
Одяг дітей: українські народні костюми.
Дійові особи:
Ведуча -
Зима -
Весна -
Зайчик -
Синичка-
Сонечко-
Оформлення зали: зал прикрашено в українському стилі, стіл накритий скатертиною, на столі хліб, образи, свічка, глечик з водою.
Діти заходять до залу (пісня “Стрітення” муз. О Петренка, сл. В. Морозенка),
сідають на місця.
Ведуча: Добрий день, усім присутнім! Сьогодні незвичний день, сьогодні свято Стрітення. З давніх-давен Стрітення вважалось святом зустрічі весни з зимою, з цього дня починався новий відлік часу, тобто Новий рік.
У цей день у церквах святять свічки, яким приписують магічну силу.
Із свічок плели трійцю, яка називалась “Громовиця”. Це була сімейна свічка, її перев’язували рушниками та берегли за образами. Вона оберігала від негоди господу та урожай у полі.
Пісня “Свічка-свічечка” (укр.нар.мелодія, сл. Д. Салій)
Ведуча: бере свічку, ставить у стакан із пшеницею, запалює свічку, примовляє:
Щоб горіла, щоб вогняна громовиця хату не спалила, щоб ця свічка берегла наших діточок і Україну від усього злого.
Танець із свічками “Стрітення”
(муз. О Петренка, сл. В. Морозенка)
Після таночку діти сідають на місця.
На заставку (муз. М. Скорика “Карпатський триптих”)
Ведуча: А ще сьогодні, на Стрітення, святили воду. Цією водою окроплювали худобину вперше випроводжаючи на пасовище; благословляли мандрівників у дорогу.
Дівчинка: А я у велике свято,
набрала із криниці святої водиці
буду умиватися -
сили набиратися.
Хлопчик: Люди веселіють,
яснішають лиця,
силу бадьору -
вертає водиця.
Ведуча: Сьогодні ми повернемось трішки у минуле і подивимось, як святкували Стрітення?
На центр залу виходить дві дитини.
Дитина1: Ось Зима по нашім краї
На санчатах роз’їжджає.
Сніжок сипле без упину,
Вже засипав всю країну.
Дитина2: Де не гляну я надворі,
Всюди бачу білий колір!
Ліс, і поле, і діброви -
Білі одягли обнови.
Звучить звук заметілі. До залу заходить Зима.
Зима: Я іду, іду! Снігу ще більше намету! Я бачу тут на мене чекають, віршики про мене розповідають... Добрий день, вам діти!
Діти: Добрий день!
Ведуча: Зимонько, зимонько.
Сніжком не труси,
І морозу-морозенку не вели.
Бач, ось, діти всі сидять
І від холоду тремтять!
Зима: А чому ж, ви тремтите? Давайте затанцюємо таночок!
Танець “Зимовий”
(мелодія“Jingle bells”, сл.та муз. Дж. Пьерпонта)
Після таночку діти сідають на місця.
Ведуча. (Звертається до Зими.) Дякуємо тобі, Зимонько, що завітала до нас із снігом, з морозами, принесла стільки радості дітворі. Цього року ти, як ніколи, потішила малят, але всьому свій час і пора. Бо в лютому, кажуть, сонце йде на літо, а зима на мороз. Так що хочеш, чи не хочеш, а тобі, Зимонько, доведеться з весною зустрітися. Ще моя бабуся розповідала, що в цей день Зима з Весною змагаються.І хто з них переможе, той і господарюватиме до кінця місяця.
Зима: Так, так. Зараз я перевірю які ви спритні.
Змагання “Передай сніжку”
Діти стоять у колі, Зима у центрі кола. Дітям дають одну сніжку, на рахунок: “1,2,3 — почали!” - діти передають сніжку по колу, доки грає музика. На кому з дітей музика зупинилась — та дитина виходить в коло і танцює із Зимою. Гра проводиться 2-4 рази.
Ведуча: Стрітення — це був надзвичайний день, протягом якого старші люди спостерігали за погодою. А ми з вами теж знаємо деякі прикмети, пов'язані з цим святом.
Діти розказують прикмети:
Коли на Стрітення капає зі стріх, то в липні так капатиме мед.
Якщо бурульки на стрісі довгі, то літо буде дощовим.
— Якщо бурульки короткі, то літо — сухе й погоже.
Зима: Що ж, діти, бачу ви добре знаєте прикмети, та я для вас маю завдання. Діти, ви вмієте відгадувати загадки?
Діти: Так!
Зима: А от ми зараз це і перевіримо.
На центр залу виноситься магнітна дошка, на ній прикріплено картинки-загадки.
Гра “Відгадай”
Зима: Ось перед вами зображення. Якщо кожне зображення правильно назвати і поєднати із наступним — ми отримаємо ще прикмети про мене, зимоньку.
Діти відгадують.
Зима: Молодці! Ви так вправно відгадали всі мої загадки!
Ви казали, що я маю сьогодні зустрітися з весною? Сяду, відпочину, почекаю, Весноньку.
Зима сідає на стільчик, і засинає.
Під музику виставляються ялинки, імітація лісу.
Під музику вистрибує Зайчик.
Зайчик: Ох, і надокучили мені морози та завії! Наголодувався я взимку, кожушок весь обносився. Піду-но Весну-красну шукати.
Скаче по колу. На зустріч Зайчику вилітає Синичка.
Синичка: Привіт, Зайчику! А чому ти такий сумний? Що сталося?
Зайчик: Привіт, Синичко! Ти всюди літаєш,усе помічаєш, чи не зустрічала ти Весну?
Синичка: Ще в нашому лісі сніги лежать. Та перший струмочок сьогодні мені продзвенів, що Весна вже близько.
Зайчик: (радісно підстрибує) То швидше ходімо їй на зустріч! От тільки Сонечко десь заховалось.(Приставляє лапку до лобика).
Танець “Виглядаєм сонечко” (сл. та муз. Н. Май)
Діти залишаються стояти на місцях.
Ведуча: Щось не видно Сонечка, а давайте ми його покличемо.
Закличка “Вийди, вийди, сонечко”
(українська народна пісня, слова та музика українські, народні)
На кінець заклички діти сідають на місця,окрім Зайчика, Синички, а Сонечко виходить потягаючись.
Сонечко: Добрий день, друзі! Ви мене кликали? Що сталося?
Зайчик і Синичка разом: Здрастуй, любе Сонечко! Ми йдемо Весну зустрічати.
Синичка: Чи не видно її тобі згори?
Сонечко: Зараз подивлюся!
Зайчик(нетерпляче) Чи бачиш ти Весну? Чи бачиш ти красну?
Сонечко: (радісно) Бачу! Бачу! Ген, ген вона за високими дубами, розсіває квіти, трави і сюди вже поспішає.
Зайчик, Синичка, Сонечко (промовляють слова разом)
Весна іде, весна іде!
Весну вітайте, діти!
Весна пісні нам принесе,
Вінки, чудові квіти.
Хоровод “Гей, весна іде”
(сл. В. Лефтія, муз. А. Філіпенка)
Діти сідають на стільчики
Під музику до залу заходить Весна.
Весна: А ось і я, Весна-красна! Куди ступлю, там сонце сяє, усе навколо оживає. Іду, пробуджую від сну всю землю нашу чарівну! Добрий день, усім у цьому залі! Добрий день, Зимонько! Чому ти така сумна?
Зима: Добрий день, Веснонько, бачу ти така весела? Хочеш мене прогнати?!
Весна: Та що ти! Просто настає час тобі панування передавати мені. Уже все живе засумувало за теплом.
Зима: А ми ще подивимось, хто з нас сильніший
Насуплю я брови
І вітер холодний повіє
Усе захолоне – рятунку нема
Під снігом замре, заніміє.
Весна: А я засміюся – і сонце ласкаве засяє,
Прокинуться луки, ліси і поля
Усе розцвіте, заспіває!
Ведуча: Ну, весно, та зимо – змагайтеся, покажіть нам хто сильніший.
Зима: Давайте пограємо в гру «Прилипалочка»
Гра “Прилипалочка”
(рухи та дії виконуються згідно тексту, музика довільна)
Зима: Я повію завірюхою, сипну снігом, вдарю морозом! 1,2,3 — спинками прилипли ви! (діти туляться спинками один до одного).
Весна: А я сонечком пригрію, і мої промінчики перетворять вас на пташенят!
1,2,3, - на пташенят перетвори! (діти перетвоюрюються на птахів і під музику “літають по залу”)
Зима: А я повію, завію, зморожу! 1,2,3 — ручками прилипли ви!
(діти притуляються ручками один до одного, під музику танцюють ручками)
Весна: А я морозу не боюсь, мої сонячні промінчики перетворять вас на квіти. 1,2,3- на квіти перетвори! (діти присідають, утворюють ручками бутончик над голівкою, поступово піднімаються, ручки розводять в сторони, ніби квітка розкривається.)
Ведуча: В гарну гру ви грали, та Зимонько, Веснонько, не сваріться. Діти вас люблять однаково. Ось послухайте, які вірші про вас обох вони знають.
Діти(по черзі): Ліс, і поле, і діброви
Білі одягли обнови.
Це зима нам натрусила
Стільки білого сніжку.
І немовби шапка біла,
білий дах у дитсадку.
Ну вже й диво ця зима -
Все у біле одягла,
Сонце хмаркою накрила
І пороші натрусила,
Білі шубки всім дає
Й подарунки роздає.
Ще зимові віхоли літають,
Та весні розгін не зупинити.
І дзвінкі краплинки починають
У промінні сонячнім бриніти.
Під розлогим дубом нам на втіху
Заховавсь від сонця клаптик снігу.
Як зима тікала, лісом бігла.
Загубилась в неї хустка біла,
І на білосніжній тій хустині
Пролісок розплющив очі сині.
Ведуча: Ось бачите, Зимонько, Веснонько як діти вас люблять!
Зима. Дружно в ігри граєте, і мене, і Весну любите, але мені дійсно пора з вами прощатись, бо і квіти, і пташки, і ви, діти, чекаєте приходу тепла. Що ж, Весно, твоя взяла!
Зима: Прощавайте, милі діти! Прощаюсь з вами усіма. До побачення, зустрінемось через рік!
Зима під музику виходить із залу.
Ведуча: Весно, Весно, а що ж ти принесла?
Весна: А ось відгадайте мою загадку.
У гаю, на лузі, в полі -
Скільки там квіток!
Ми нарвали їх доволі,
Щоб сплести ... (вінок)
Весна: а що, дівчатка, затанцюєте таночок із віночками?
Танець із віночками
(пісня“А ми дівчата з України”сл. та муз. Н. Май )
Після таночку діти сідають на місця.
Весна: а ще кажуть, що чим веселіше зустрічають весною, тим скоріше вона настане. 1,2,3 — з місця зійди, в коло ставай, веселу гру розпочинай!
Гра “Ой на горі жито” (українська народна гра)
Діти стоять у колі. У центрі кола лежить навхрест дві палки (стрічки). За допомогою лічилки обирають дитину котра почне перша стрибати.
Стоїть верба над потоком,
Похилилась трохи боком,
Похилилась до води,
Ти-води!
Після того, як обрали дитину, всі починають потихеньку, а далі прискорено
acapella співати пісню, супроводжуючи її оплесками.
Ой на горі жито
Там сидить зайо,
Він своїми лапками
Перебирав йо.
Дитина стрибає доти, доки не почне збиватися. Гра проводиться три-чотири рази.
Ведуча: Молодці! А ще я хочу розповісти вам про ще один звичай свята
«Стрітення». Напередодні господині випікають з тіста фігурки птахів- жайворонків. Віддають їх дітям, а ті вибігають на двір з ними гукають, свистять у свистульки, кличуть з вирію птахів і весну.
Пташок викликаю
З теплого краю.
Летіть, соловейки,
На нашу земельку,
Спішіть, ластівоньки,
Пасти корівоньки!
Весна: Я тепло вам принесла
І сонечка додала
Щоб міцніли усі діти
Й розквітали наче квіти
Сьогодні для вас всіх малята
Співаю в жайворонках я
Із господинею дарую вам на свято
Живих пошлю ж я у поля!
( Весна вручає ведучій корзину з «жайворонками»)
Пісня “Рідний край”
Ведуча: Ось і закінчилося наше свято…
Ну ж бо, проведемо нашу весноньку дружно!
(вихід дітей з залу, їх виводить Весна).
