Цей вірш є маніфестом відповідальності перед словом. Він розповідає про те, як страшно, коли слова «зненацька причаїлись», адже у світі, де живуть «людей мільярди», майже кожне слово вже було кимось мовлене, кимось омите сльозами чи болем. Поезія ставить перед кожним із нас величне завдання: серед безлічі «чужих» слів знайти власні й вимовити їх вперше, надавши їм нового, унікального змісту.

























