Багато побачив Т. Шевченко у перший рік свого перебування на батьківщині. І дуже глибоко все зрозумів. Перед ним постало питання: як жити далі? Змиритися з усім, що бачив? Змиритися з байдужістю панів, які вже давно зденаціоналізувались, перестали відчувати себе синами України, перетворились на перевертнів, що допомагають «москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати»? Яким же чином він міг реально допомогти своєму народові? Підняти його на боротьбу, тобто на нову гайдамаччину?