Степа́н Васи́льович Васи́льченко (справжнє прізвище — Панасенко) — видатний український письменник, педагог та журналіст, майстер психологічної новели та дитячої літератури.
Біографія
Народження: 8 січня 1879 року в м. Ічня на Чернігівщині в родині безземельного ремісника-шевця.
Освіта та вчителювання: Навчався в Коростишівській учительській семінарії (1895–1898) та Глухівському вчительському інституті (з 1904). Працював учителем на Київщині та Полтавщині, де активно боровся за право навчати дітей рідною мовою.
Арешт: За участь у революційних подіях 1905 року та поширення нелегальної літератури був заарештований у 1906 році; півтора року провів у Бахмутській тюрмі.
Війна та Київ: Під час Першої світової війни служив командиром саперної роти. Після демобілізації в 1917 році жив у Києві, працював вихователем у дитячому будинку та вчителем у трудовій школі.
Смерть: Помер 11 серпня 1932 року, похований на Байковому кладовищі у Києві.
Творчість
Васильченко відомий як гуманіст, чиї твори просякнуті ліризмом, м’яким гумором та глибоким знанням народного життя.
Основні напрями та твори:
Дитяча тематика: Письменник майстерно відтворював дитячу психологію. Найвідоміші твори: «Свекор», «Басурмен», «Приблуда», «Авіаційний гурток».
Воєнний цикл: Написаний під враженням від фронтового життя («Окопний щоденник», оповідання «На золотому лоні», «Чорні маки»).
Драматургія: Автор популярної п’єси-жарту «На перші гулі», а також драматичних творів «Зіля королевич», «Куди вітер віє».
Шевченкіана: Головною працею життя мала стати біографічна повість про Тараса Шевченка. З п’яти частин Васильченко встиг завершити лише першу — «В бур’янах» (вийшла посмертно в 1938 році).
Збірки: Перша значна збірка новел — «Ескізи» (1911).
