Анотація: у статті розглядається роль театрального мистецтва як ефективного інструменту підтримки ментального здоров’я дітей у позашкільній освіті в умовах війни. Акцент зроблено на театральній діяльності як безпечному психоемоційному просторі, що сприяє зниженню рівня тривожності, подоланню емоційної напруги, стабілізації внутрішнього стану дитини та відновленню відчуття контролю й безпеки. Театральні практики розглядаються як форма непрямої арттерапії, що дозволяє дітям проживати складні емоційні стани через образ, роль, рух і голос, не травмуючи психіку прямим вербалізуванням переживань. У матеріалі висвітлено потенціал театрального гуртка як простору соціальної взаємодії, де формуються навички емоційної саморегуляції, емпатії, впевненості в собі та комунікативної стійкості. Окрема увага приділяється практичному досвіду роботи керівника театрального гуртка з дітьми різного віку, які перебувають у стані хронічного стресу, а також можливостям адаптації театральних методик до сучасних освітніх і безпекових умов. Доведено, що систематична театральна діяльність у позашкільному закладі виконує не лише освітню й культурну, а й важливу психозахисну та реабілітаційну функцію.

