Стаття на тему "Українська фразеологія"

Українська фразеологія разом з іншими видами національного фольклорного мистецтва, поза всяким сумнівом, належить до його вершинного вияву. Повноправним смисловим, експресивним компонентом численних фразеологічних одиниць - прислівʼїв, приказок, зворотів, порівнянь тощо - були, є і, певне, будуть власні імена. Появу власного імені зумовлювала не-обхідність виокремити когось чи щось із ряду подібних осіб чи предметів. 3 часом індивіду-алізовані власні імена перетворювалися на на-зивні, тобто на узагальнені назви, і, позначаю-чи певне явище, певну рису вдачі людини, ста-вали засобом типізації. Таким чином багато власних імен з повсякденного вжитку перехо-дили, органічно вкраплювалися в живу фольклорну стихі, стаючи лексичною окра-соо народних афоризмів. Власні імена у фразеологізмах мають різноманітне смислове навантаження. Є фра-зеологізми "історичні", завдяки названим У них іменам можна "прочитати" сторінки з на-щого минулого. Таких фразеологізмів народна скарбниця, на жаль, зберегла небагато.