У статті розкрито сутність конструктивістської парадигми в діяльності закладів позашкільної освіти та обґрунтовано структурно-логічну модель сучасного заняття гуртка. Показано, що перехід від трансмісійної моделі навчання до конструктивістської змінює роль педагога — від джерела знань до фасилітатора, а вихованця — до активного суб’єкта освітнього процесу. Особлива увага приділена психолого-педагогічним вимогам до організації заняття в умовах воєнних криз і підвищеної тривожності дітей: створенню “безпечного місця”, емоційній стабілізації та застосуванню елементів психологічної гігієни. Запропоновано оновлену структурну модель заняття, що включає три динамічні фази: організаційно-мотиваційну, проєктно-діяльнісну та рефлексивно-оцінювальну. Деталізовано зміст кожної фази, інтерактивні методи, логіку роботи та психолого-педагогічні акценти. Наголошено, що сучасне заняття гуртка має діяльнісну спрямованість, ґрунтується на проблематизації, моделі спірального навчання та виході на конкретний продукт як свідчення сформованої компетентності. У статті також проаналізовано варіативність форм і змісту позашкільного навчання (змішаний, асинхронний, модульний формати; “меню завдань”; індивідуальні траєкторії), що забезпечує гнучкість та стійкість освітнього процесу в умовах невизначеності. Доведено, що конструктивістська модель заняття гуртка сприяє формуванню психологічної стійкості, внутрішньої мотивації, креативності, відповідальності й здатності до самонавчання. Зроблено висновок, що така структура є стратегічною відповіддю позашкільної освіти на сучасні соціальні виклики та важливою умовою розвитку української молоді.

