Анотація: у статті розкрито сутність компетентнісного підходу у викладанні історії в умовах війни як засобу формування громадянської стійкості, критичного мислення та національної свідомості учнів. Підкреслено, що сучасний урок історії виходить за межі простого відтворення фактів і стає простором осмислення цінностей свободи, гідності та відповідальності. Акцент зроблено на розвитку ключових компетентностей — аналітичної, інформаційно-комунікаційної, соціально-громадянської та емоційно-вольової. Автор обґрунтовує ефективність інтерактивних і проблемно-пошукових технологій, проєктної діяльності, візуальних кейсів, методів сторітелінгу та історичної реконструкції, що сприяють формуванню критичного мислення, здатності учнів до самостійного аналізу джерел, порівняння подій минулого й сьогодення, усвідомлення власної ролі в історичному процесі. Визначено, що компетентнісний підхід у воєнний час має не лише освітню, а й терапевтичну функцію — допомагає дитині відчути причетність до спільного досвіду народу, зберегти емоційну рівновагу та віру в перемогу.

