Стаття "Заповідні території Деражнянського району,Хмельницької області"

Географія

07.04.2020

367

0

0

Опис документу:
Ознайомити із заповідними територіми Деражнянського району, Хмельницької області, із заповідним статусом,пощею, рослинним та тваринном світом.Червонокнижними рослинами та тваринами, рельєфом території, із перспективами подальшого існуаня заповідних територій.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Заповідні території Деражнянського району,Хмельницької області

Національний природний парк «Верхнє Побужжя»
На сьогодні однією із вимог європейської спільноти до України є збільшення площі заповідності території та створення оптимальних умов для охорони рідкісних видів, угрупувань та ландшафтів нашої держави.

Для збільшення площі заповідності території Хмельницької області проводиться робота зі створення національного природного парку «Верхнє Побужжя» з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Національний природний парк «Верхнє Побужжя» – це мальовнича територія, яка займає східну частину Подільської височини, верхів’я Південного Бугу та його приток і відзначається своєрідністю ландшафтів та багатим різноманіттям рослинного і тваринного світу.

Проектований парк займатиме територію семи районів: Красилівського, Деражнянського, Хмельницького, Старокостянтинівського, Летичівського, Волочиського та Ярмолинецького.

Ве́рхнє Побу́жжя — національний природний парк  України. Розташовани у межах  Деражнянського,  Красилівського Летичівського

Старокостянтинівського та Хмельницькогорайонів Хмельницької області.

Площа понад 108000 га. Створений у 2013 році.

Розташований у верхній частині басейну річки Південний Буг та його верхніх приток -БужокВовк тощо. Створений для збереження видів рослин і тварин, характерних для східної частини Подільської височини. Під охороною  - 19 видів рослин, які занесені до Червоної книги України, 37 регіональних рідкісних видів, а також 17 видів фауни, які занесенні до Європейського Червоного списку.

Цей парк є обов'язковим для відвідування не тільки тому, що на території ростуть 14 рослин, які занесені до Червоної книги. Окрім всієї краси, тут є важливі історичні знахідки.

Висота над рівнем моря - 265.0 м. Площа - 108 000.0 га. Дата заснування 2013 р. Статус пам'ятка природи.Доступ туристів, заповідна територія

Гідрологічний заказник місцевого значення’’ Вовчанський’’

Розташований в заплаві річки Вовк від кордону між Хмельницьким та Деражнянським районами до міста Деражня. Охоронний режим встановлено в 1982 році,розширено 1994 року. Площа 1629.5 гектара.

Охороняєтьсяприродний заплавний комплекс річки Вовк(права притока річки Південний Буг) на протязі 21 км,шириною 05-1км. Територія складається з двох частин: верхня (близько 4 км) – це сукупність заростаючих торфофих кар’єрів, які залишилися без рекультивації,та окремих вцілілих ділянок болота. Кар’єри заповнені водою та без неї, оточені кущами верб – попелястої, п’титичинкової, ламкої. Тут після видобутку торфу почалося відновлення болотної рослинності. Невеликі ділянки, які вціліли від втручання діяльності людини, це купинно-осокові болітця, із фрагментами високотрав’я – очерету, рогозу, лепешняку великого. Серед типових болотних видів (шість видів осок, м’ята довголиста та водяна, чистець болотний ,жовтець язиколистий). Зустрічаються види ,які є рідкісні для Хмельницької областібобівник трилистий, валеріана висока, вовче тіло болотне, теліптерис болотний.

Середня (найменш змінена) та нижня частина заказника, яка закінчується дамбою та ставком м.Деражня, дуже обводнена. Тут значні площі займають рзні за ступенем зволоження луки, зарості верб, ділянки водної рослинності і багато плесів. На них переважають угрупування високотрав’я – рогозові та очеретяні, які сполучаються із плесам, зайнятими водними рослинами. Серед них переважають тілоріз алоєвидний, їжача голівка пряма, жабурник, глечики жовті. Зустрічається латаття біле, угрупування якого занесені до Зеленої книги України. Серед багатої і різноманітної флори болота і вологих лук зустрічається пальчатокорінник м’ясочервоний, занесений до Червоної книги України, а також регіонально рідкіснірослини – теліптерис болотний, цикута отруйна.

Тваринний світ досить різноманітний завдяки достатній кормовій базі та сприятливими захисними умовами.

Найчисельнішою групою хребетних є птахи, представлені переважно водоплавними та навколоводними видами. Тут поширений крижень та чирок-тріскунок, червоноголовий нирок, гніздується гуска сіра, прилітає лебідь-шипун. У нижній ділянці заказника численні пастушкові – лиска та особливо, комишниця, а на верхній ділянці відмічено деркач (вид Додатку II Бернської конвенції та Переліку видів, що потребують охорони у Хмельницькій області). В заплаві гніздять руда чапля ,квак та бугай, на годівлю прилітають сіра та велика біла чаплі, лелека бірий. В заплаві спостерігається велика чисельність луня болотного, з інших хижих птахів відмічені лунь лучний(вид Додатку II Бернської конвенції та Переліку видів, що потребують охорони у Хмельницькій області), яструб великий,, тетрев’ятник та сова болотна. У старих лісосмугах на берегових схилах помічено перебування сови вухатої. У чагарниках численним є припутень,зустрічається горлиця звичайна, строкати дятел малий, вивільга, зозуля. На руслі р.Вовк зареєстровано рибалочку звичайну(вид Додатку II Бернської конвенції та Переліку видів, що потребують охорони у Хмельницькій області). Серед горобиних птахів дуже численний дрізд-чикотень, фоновими видами є жулан та очеретянки (болотна, ставкова, лучна, велика), солов’їна та річкова кобилочки (остання внесена до Додатку II Бернської конвенції та Переліку видів, що потребують охорони у Хмельницькій області). У верболозах вздовж русла гніздяться синьошийки, відмічені ремези(вид Додатку II Бернської конвенції та Переліку видів, що потребують охорони у Хмельницькій області).

У річках живе довгопалий рак,що свідчить про задовільну якість води.

Земноводні представлені кумкою, квакшею, озерною, ,трав’яною гостромордою жабами (остання занесена до Додатку II Бернської конвенції та Переліку видів, що потребують охорони у Хмельницькій області). З риб водяться карась, плітка,короп,краснопірка,лин,щука,окунь. Із ссавців на луках та біля кар’єрів відмічені заєць сірий, полівка-економка, бурозубка звичайна,кріт. На руслах річок Вовк та Вовчок звичайні ондатра та водяна полівка, мешкає видра річкова – вид занесений до Червоної книги України, Європейського Червоного списку та Додатку II Бернської конвенції.

Вовчанський заказник – один з найбільших за площею заказників у області, є місцем охорони і відтворення багатьох видів мисливських видів птахів, має водорегулююче, естетичне, рекреаційне значення.

Гідрологічний заказник місцевого значення ’’Свята криниця’’

Заказник знаходиться неподалік від с. Слобідка Шелехівська, площею 1га. Землекористування фермерського господарства „Калина”. Ділянка являє собою джерело і прилегле болото, розташовані у міжгривній улоговині підковоподібної форми, серед сільгоспугідь. Джерело декоративно оформлене, має над собою бесідку, огороджене, обкладене плитами. Є місце масового відпочинку під час релігійних свят.

Болото, що прилягає до джерела і становить із ним один гідрологічний комплекс, в основному, очеретяне, із заростями верб, яких тут нараховано чотири види (верби попеляста, тритичинкова, прутовидна, ламка). Ділянка, що прилягає до джерела - осокова, із характерною флорою. Тут зростають такі типові болотні рослини як осоки омська та зближена, плакун верболистий, м’ята довголиста, вербозілля звичайне тощо. Виявлене зростання цінних лікарських рослин – валеріани високої, золототисячника звичайного, живокосту лікарського. На болоті є виходи джерел, внаслідок чого воно місцями ’’підіймається’’ по схилах.

Багатою є і фауна болота. З птахів урочища більшість складали мешканці боліт та деревно-чагарникової рослинності. Перші були представлені очеретяним лунем, ставкою, чагарниковою та лучною очеретянками, солов’їною кобилочкою, очеретяною вівсяною та деркачем, а другі – сорокопудом-жуланом, коноплянкою, садовою славкою, звичайною вівсянкою. Крім того, урочищі відмічені фазан, виводок сорок, кілька зграй щигликів, зеленяків, дроздів чикотнів та польових горобців. Сухе дерево посеред болота служило присадою для припутнів. Над болотом годувалися в сільські ластівк, а в траві по його краю та на схилах балки відмічені польовий жайворонок, два виводки сірої куріпки та декілька перепілок. На полі в сто метрів від урочища трималась велика зграя чайок чібісів.

Список савців теж виявився досить різноманітним. Гризуни були представлені водяною та сірою олівками – верхню частину схилів та прилеглих до урочища край поля конюшини. Всюди на відкритих ділянках був звичайний кріт. Судячи по слідах, болото і особливо чагарники регулярно відвідуються дикою свинею . З хижих ссавціва зареєстровані ласка та лисиця.

Серед нижчих хребетних найбільш помітними були земноводні, що представлені травяною та гостромордою квакшею.

Таким чином, на тваринному світі урочища відобразився характер місцеперебування, що є типовим азональним елементом ландшафт. Для мешканців навколишніх, тереторій ,найважливіше значення мала наявність в урочищі води ,що пояснює присутність тут лісових видів (зеленяк, припутень ,дика свиня), мешканців сухих відкритих біотопів (сіра куріпка, перепілка, польовий жайворонок), а також синантропного виду – сільської ластівки. Приваблива роль урочища як джерела води, що зберігається туцт в усі пори року, особливо підвищується в посушливі періодт та під час сезонних міграцій птахів.

Як першочергові заходи по поліпшенню природного стану урочища мають бути рекомендовані повна заборона випасу худоби і встановлення навколо криниці та болота охоронної смуги завширшки 50 м, де була-б повністю заборонена сільськогосподарська діяльність і, особливо, оранка.

Доцільно розширити територію існуючого гідрологічного заказника, з тим, щоб в нього повністю увійшла територія болота і таким чином, був би взятий під охорону весь цінний гідрологічний комплекс.

Заповідне урочище Липняк

Урочище Липняк розташоване у долині яру, який впадає в річку Ровець. Його територія у місці впадання межує із щойно створеним Шиєнецьким заказником .Це ділянка грабового лісу із значною участю липи, дуба, осики, черешні, берези, клена польового. Ліс в основному середньовіковий, 40-50 років, але є ділянки більш старого лісу в нижній частині лісу ближче до заплави, у західній частині лісу. Підлісок виявлений мало, на окремих ділянках він представлений бузиною чорною із домішкою бруслини європейської.

У трав’яному покриві переважають неморальні види , такі як зірочник лісовий , зеленчук жовтий, копитняк європейський. Є ділянки із розрідженим травостоєм .Добре виявлене флористичне ядро неморальних видів , наявні актея колосиста, цирцея звичайна, підлісник європейський , чистець лісовий .Є ділянки де переважає барвінок.

В урочищі зростає значна кількість рідкісних видів рослин . Тут виявлені популяції трьох видів , Занесених до” Червоної книги” України – коручки пурпурової - орхідеї , яка зростає лише у південно –західній частині України і перебуває тут на межі ареалу; лілії лісові , гніздівки звичайної. Зростають такі рідкісні для України центральноєвропейські папороті , які знаходяться тут на східній межі ареалу , як багаторядник шипуватий та щитник австрійський .Є старі дерева : липи , черешні , дуби.

Різноманітність рослинного складу , велика кількість старих дерев , місцями розвинений підріст, чагарниковий ярус та травостій обумовили специфічний фауністичний склад урочища.

З птахів фонд складають вільшанка, зяблик, костогриз, велика блакитна та чорноголова синиці, повзик та чорний дрізд. В тій частині лісу, що виходить до заплави, у великій кількості тримається дрізд чикотень, була відмічена прудка славка .У чагарниках, по кромці лісу тримається великий строкатий дятел, відмічена пара канюків і пара круків.

Земноводні були представлені травяною та гостро мордою жабами, сірою ропухою , а у траві вздовж краю лісу була численною кумка .

Найбільш помітними дрібними ссавцями виявились кріт, лісова миша та руда полівка. На схилі балки в грабовому лісі була знайдена нора борсука і , судячи з усього , вона в урочищі не єдина. Копитні були представлені досить численними дикою свинею та козулею.

Як і слід було чекати, біотопічний розподіл тварин характеризувався їх тяготінням до найбільш старих ділянок лісу, особливо до розташованих у нижній частині балки та вздовж заплавного вільшаника. Тут спостерігалась найбільша різноманітність місцеперебувань : дупла, вітролом , розвинений підріст, освітлені ділянки з високотрав’ям та чагарником, а також заболочені ділянки. Крім того, вельми ожвавленими виявились околиці лісу, де також було багато чагарників та травостою. Саме на цих ділянках урочища була відмічена більша частина видів.

Слід відмітити , що перелік хребетних тварин, що населяють заказник , далеко не повний. Але він достатньо характерний для острівного листв’яного лісу, яким є “Липняк”. Безумовно, що спостереження, проведені в більш сприятливий період, дозволять набагато розширити цей список за рахунок дрібних ссавців, хижаків, сов, хижих птахів, дятлів, голубів, горобиних птахів —дуплогніздників та кроників , плазунів та земноводних. До того — ж, цей ліс є місцем зупинки під час прольоту багатьох лісових видів птахів , а також має важливе водоохоронне значення. У звязку з цим доцільно і своєчасно розглянути питання про виділення урочища Липняк як цінного обєкту природи в категорії заповідного урочища. Приєднання його до заказника Шиєнецького , на нашу думку, недоцільно, оскільки рослинний та тваринний світ урочища Липняк є багато ціннішим, ніж у вищеназваному заказнику.


Шиєнецький заказник

Заказник, площею 186 га, розташований в заплаві р. Ровець. Раніше заплава на цій ділянці являла собою купиноосокове болото із фрагментами високотравя, особливо, очеретянки. Воно, безперечно, відзначалось тоді специфічною флорою. У притерассі були виявлені вільхові насадження. Проте, внаслідок видобутку торфу на болоті і осушення, що було пов’язане з ним, природні угрупування болотної рослинності на болоті не збереглися. Вони трапляються лише невеликими ділянками або мають трансформований вигляд ( у вільшанику в притерасні ). З країв заказника, а місцями і у русла проводиться випасання. Нині на території заказника відмічене зростання типових болотних видів – декількох видів осок та ситників, плакуна верболистого, комишу лісового, їжачої голівки прямої, хвощу річкового тощо. Проте, природній рослинний покрив на болоті не зберігся і може бути поступово відновлений при заростанні кар’єрів лише протягом десятиліть.

Тваринний світ заказника виявився досить багатим, що обумовлено значною різноманітністю біотипів, зосереджених на порівняно невеликій площі. Так, територія заказника охоплює заплаву річки Ровець, однієї з типових малих рівнинних річок України. Вузьке, мілке замулене і місцями зникаюче русло здебільшого ховається у заростях верболозу, до якого на правому березі приєднується полоса вільшаника. В заплаві є, також, сухі та вологі луки. Необхідно відмітити, що територія заказника носить сліди господарської діяльності людини. Головним чином це різного віку залишки торфорозробок, що створюють систему залитих водою кар’єрів, в більшій чи меншій мірі зарослих водною та надводною рослинністю. Русло річки місцями спрямлене, а з боку села в заплаву вклинюються порослі бур’янами випаси. Сам заказник розділений на дві частини великою ділянкою, розчищеною для добування торфу. Все це з одного боку псує уявлення про заказник, а з другого – утворює додаткову біотопічну різноманітність. Крім того, якщо не враховувати великого острова старого лісу, що примикає до вільшаника на правому березі, то заказник знаходиться в оточені агроценозів, що також накладає певну специфіку на його природу. В результаті поєднання всіх перекислених вище факторів утворилось своєрідне місцеперебування, де приблизно в рівній мірі зустрічаються представники водно-болотяного комплексу, а також мешканці деревно-чагарникової рослинності та високотрав’я.

Як і слід було очікувати, у переліку тварин, що населяють заказник, головне місце посіли птахи. Так, на відкритих ділянках заплави, а також біля русла та кар’єрів відмічені руда та сіра чаплі. У кочкарнику та на замулених мілинах – дупель та бекас. Чагарники, високотравя та зарості вищої водної рослинності населяли очеретяна вівсянка, болотяна, ставкова, дроздоподібна та лучна очеретянка, кобилочка солов’їна. На сухій осоковій луці з рідкими кущами верболозу відмічена чикалка лучна, а у заростях верболозу, що росте вздовж русла річки неподалік від краю заплави трималась прудко славка, чорноголова та великі синиці. Над заплавою весь час кружляли 1 – 2 очеретяних луня та полював яструб-тетеревятник. На луках і порослих бурянами ділянках з боку села зареєстровані перепілка, декілька видів жовтих плисок, велика кількість щигликів та польових горобців. В чагарниках по околиці болота, звичайна горлиця, малий строкатий дятел, сорока та дрізд-чикотень. У вільшанику були також відмічені садова та чорноголова славки, велика та чорноголова синиці, вівчарик-ковалик та вівчарик жовтобровий, а на межі з полем – зграя лісових щевриків. Крім того, спостерігались такі син тропічні види, як лелека білий і сільська ластівка, для яких заплава є місцем годівлі.

З інших хребетних були відмічені лише декілька видів. Серед земноводних найбільш численними виявились ставкова та трав’яна жаби, а також кумка. Крім того, у вільшанику звичайною була сіра ропуха та відмічена часничниця. З плазунів зареєстровано лише живородячу ящірку. Ссавці були представлені ондатрою та водяною полівкою, що населяли заповнені водою старі торф’яні виробки та русло. На вологих трав’янистих ділянках відмічені полівка економка, а у вільшанику – мишка звичайна. На луках звичайним був кріт і майже всюди буро зубки. На периферійних ділянках заказника відмічені сліди перебування борсука, а з копитних в заплаві та прилеглому лісі мешкають дика свиня та козуля.

Таким чином, набір видів тварин, виявлених у заказнику, є типовим для місцеперебувань такого типу, як заплава р. Ровець. Серед хребетних тут відмічений один червонокнижний вид – борсук, для якого заплава є одним з кормових біотипів. На видовому складів птахів відобразився період після гніздових кочівель, що вже розпочався. Це пояснює наявність таких видів, як дупель, лісовий щеврик та інші. Порушений у наслідку господарської діяльності людини водний баланс заплави багато в чому пояснює дещо збіднений кількісний та видовий склад водно-болотяних та водоплаваючих птахів. Так, під час спостережень в заказнику не були відмічені пастушкові та пластинчатодзьобі птахи, хоча, судячи з опитувань, вони тут гніздуються і зупиняються на перельоті. Скоріше за все, це пояснюється низькою чисельність цих птахів на гніздуванні. До того ж, зі слів місцевих жителів, качки (здебільшого крижень) по закінченні репродукційного періоду переміщується на водосховище, що розташоване в 6 км за течією річки Ровець. З початком полювання качки перелітають до заказника, однак його слабка обводненість та відсутність великих плесів не дозволяють розглядати охоронну частину заплави як місце значного скупчення водоплаваючих птахів.

В цілому, існування заказника має непогані перспективи. Природоохоронні заходи допоможуть врятувати біотипи, що збереглися, а з часом – згладити негативні наслідки господарської діяльності. Однак основною умовою існування заказника є припинення торфорозробок як на його території, так і на прилеглих ділянках заплави р. Ровець. Необхідно, також, обмежити випас худоби у заказнику.

Шпичинецький гідрологічний заказник місцевого значення

Розташований між селами Шпичинці та Розсохи Деражнянського району. Охоронний режим встановлено в 1996 року. Площа 55.2 гектара.

Охороняється знижена територія серед земель сільськогосподарського призначення, якою протікає струмок. Містить заболочені або вкриті деревно-чагарникової рослинністю ділянки. Багате різнотрав’я створило сприятливі умови для представників тваринного світу.

Заказник є осередком збереження флори і рослинності водно-болотного угіддя, заболочена ділянка підтримує гідрологічний режим прилеглих земель

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.