До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
5
міс.
1
0
дн.
0
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Стаття з української мови "Мовні розбори"

Опис документу:
У даній статті зібрані різні види мовних розборів, що охоплюють теоретичний матеріал з української мови. Підібрані доречні приклади та пояснення суті розбору. Теоретичний матеріал подано за допомогою схем.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Як правильно виконувати

різні види мовних розборів

Мова — складна система, в якій функціонують виражальні за­соби різних рівнів. На кожному рівні цієї системи є свої мовні одиниці, кожна з яких відзначається певним набором ознак і влас­тивостей. Знання цих властивостей — неодмінна умова оволодіння мовою, ефективного використання її у власному мовленні, об'єк­тивного поціновування чужих висловлювань.

У процесі усвідомлення особливостей усіх мовних одиниць, їх можливостей щодо вираження думок і почуттів мовця, їх значен­ня для досягнення комунікативних якостей висловлювань — пра­вильності, точності, логічності, емоційності — важливу роль віді­грають аналітичні вправи, які у шкільній практиці прийнято нази­вати мовним розбором.

Аналізові може підлягати будь-яка мовна одиниця — звук, ча­стина слова, слово, форма слова, словосполучення, просте і склад­не речення, тематично об'єднані групи речень, текст. Проте такі мовні одиниці, як звук або частина слова, самостійно не вжива­ються, а тому розглядаються у складі слів і їх форм. Цим визнача­ються і види мовного розбору (наведені, зокрема, в даному посіб­нику) — фонетичний, морфемний (за будовою слова), лексичний, морфологічний (як частини мови) та синтаксичний, що охоплює одиниці всіх рівнів синтаксису. Крім того, практичний аспект оп­рацювання мовного матеріалу зумовлює необхідність орфографіч­ного, пунктуаційного та стилістичного аналізу, елементи яких знаходять застосування у лексичному, морфологічному та стиліс­тичному видах розбору.

Будь-який розбір можна проводити і в усній, і в письмовій формі. Він може бути більш чи менш повним. Особливо це стосується синтаксичного аналізу: можна показати лише загальну структуру речення, охарактеризувати особливості кожного члена речен­ня, вказати на спосіб його вираження, у складних реченнях — обмежитися характеристикою зв'язків між простими реченнями, що до них входять, або докладно розглядати кожну складову частину як просте речення. Тому пояснення можуть бути різного ступеня складності. Можливі й різні варіанти схематичного зоб­раження структури речень.

Писемна форма розбору мусить бути компактною. Основним носієм інформації при її застосуванні служать схеми.

Пропоную використовувати ті умовні позначення, що вживаються в шкільних підручниках.

[а] – звук,  – префікс,  – корінь,  – суфікс,  – закінчення, ○ – член словосполучення або речення, Х – головне слово, ­­­___ – підмет, – присудок,

_ _ _ – додаток, – означення, – обставина, [ ] – головне речення, ( ) – підрядне речення, ↔ - взаємозалежність, → - підрядний зв’язок.

При аналізі складних речень застосовуйте лінійні схеми, що відтворюють порядок розташування складових частин.

[ ], ( )

На таких схемах сполучник, що зєднує головне речення з підрядним, виноситься за межі підрядного речення, на структуру якого він не впливає; сполучне слово, оскільки воно є членом речення, записується всередині позначки (напр.: хоч ( ), але (який ).

Велике значення при виконанні будь-якого виду мовного розбо­ру має послідовність характеристики. Порядок розбору відбиває логічні зв'язки між окремими ознаками, дає план відповіді, забез­печує її зв'язність.

Інколи при характеристиці членів речення або частин складно­го речення можливі неоднозначні трактування. Наприклад, у ре­ченні Біля теплиці росте кущ аґрусу до слів біля теплиці можна поставити питання біля чого? і вважати їх додатком, а можна й де? і приймати за обставину місця. Кожне з цих пояснень не є помилковим. Треба тільки, висловлюючи ту чи іншу думку, належним чином обґрунтувати її.

Сподіваюся, що подані нижче матеріали будуть корисними для учнів, які мають бажання удосконалити свої знання з української мови при підготовці до олімпіади.

Так, учням сьомого класу пропонується розставити в реченні розділові знаки, виконати синтаксичний розбір (підкреслити головні і другорядні члени речення), надписати частини мови над кожним словом і виконати один із запропонованих видів розборів виділеного слова.

Семикласники повинні правильно розставити розділові знаки у простому і складному реченнях згідно з вивченими правилами.

Кома у простому реченні

Комами виділяються:

Звертання

Сьогодні, шановний, все й зробимо.

Краю рідний, краю милий.

Між однорідними членами речення:

  • О, О, О, – не зєднаними сполучниками,

  • І О, і О, і О, і О… – з’єднані повторюваними сполучниками,

  • О і О, О і О – між парами однорідних членів.

Знову потекли теплі, лагідні, задумливі дні (В. Козаченко).

І радість, і тривога, і сум, і надія переплелися воєдино.

Весна і літо, осінь і зима пройшли у клопотах.

При вставних словах (а ними можуть бути такі слова: безперечно, можливо, дійсно, мабуть, очевидно, на мою думку, на жаль, по-перше, між іншим, головним чином, наприклад, насамперед, послухайте тощо).

Ми, безперечно, порозуміємося.

Здавалось, загримів десь на небі грім (С. Васильченко).

Ніколи не бувають вставними і не виділяються комами слова:

Навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито.

При дієприкметниковому звороті, якщо він стоїть після означуваного слова.

Поля, пробуджені сонцем від зимового сну, злегка парували (В. козаченко).

При дієприслівниковому звороті.

Учися чистоти і простоти і, стоптуючи килим золотий, забудь про вежі темної гордині (М. Рильський).

При одиничному дієприслівнику, якщо він виражає додаткову дію або час, причину, умову тощо.

Усяка пташечка, радіючи, співала.

Тире у простому реченні

Правила

Приклади

1. Між підметом і присудком тире ставиться:

а) коли присудок виражений іменником або числівником у називному відмінку, а дієслова-звязки немає,

Боротьба за мир – найсвятіша справа (О. Гончар).

Чотири на два – вісім.

б) перед це, оце, то, ось, значить, якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або інфінітивом, приєднується до висловленого першим.

Життя без книг – це хата без вікна (Д. Павличко).

Історія – це святая святих народу (О. Довженко).

2. Тире ставиться на місці пропущеного члена речення, переважно присудка.

Від малих дітей болить голова, а від великих – серце (Нар. тв.).

3. При однорідних членах речення, якщо узагальнююче слово стоїть після них.

О, О, О – ус.

Луки, гори, пишні сади – все зелене і приникле (О. Гончар).

Двокрапка у простому реченні

При однорідних членах речення, якщо узагальнююче слово стоїть перед однорідними членами речення

УС: О, О, О.

Ніби поменшало і звузилось все: і дорога, і городи, і стежка в березі, і круча над Россю (І.С. Нечуй-Левицький).

Розділові знаки при прямій мові

Місце прямої мови

Схема

Приклади

1. Після слів автора.

А: «П!»

А: «П?»

А: «П…»

А: «П.»

Багатий каже вбогому братові: «Віддай мені корову назад!» (Нар. тв.).

2. Перед словами автора.

«П?» – а.

«П!» – а.

«П…» - а.

«П», – а.

«Мене зовуть Олена Пилипівна», – сказала вчителька (О. Іваненко).

3. Пряма мова розірвана словами автора.

«П, – а, – п.»

«П, – а. – П.»

«П! – а. – П.»

«П? – а. – П.»

«П… – а. – П.»

«Мамо, – питаю, – то льони цвітуть?»

(О. Гончар)

«Помилуйте! – йому Ягнятко каже. – На світі я ще й году не прожив.»

(Л. Глібов)

Синтаксична система мови складна. До неї входять дві якісно відмінні одиниці – словосполучення і речення, конструкції з прямою мовою. Усі ці мовні одиниці – об’єкти синтаксичного розбору.

Для того, щоб правильно підкреслити головні і другорядні члени речення, потрібно повторити, що ці члени називають чи виражають, на які питання відповідають.

Підмет – це головний член двоскладного речення, що називає предмет, істоту, явище, ознаки яких визначені присудком (відповідає на питання хто? або що?). За структурою розрізняють простий і складний підмети.

Підмет може виражатися:

1. Формою Н. відмінка, наприклад:

а) іменника (А в тому селі бабуся жила);

б) займенника різних розрядів (Шаленів він (вітер) усю ніч, не стихаючи).

2. Числівником, наприклад: Мільйони радо йдуть (І. Франко).

3. Прикметником, наприклад: Там старий жде з старостами (Т. Шевченко).

4. Дієприкметником, наприклад: Поранені чекали біля переправи.

5. Неозначеною формою дієслова, наприклад: Готувати український борщ це справжнє мистецтво.

6. Прислівником, наприклад: «Завтра» прозвучало, наче вирок,

7. Вигуком, наприклад: Майданом розкотилося одностайне «слава!»,

8. Службовим словом, наприклад: Ваше «так» має вирішальне значення.

Присудок називає дію, стан або процес, що розгортаються в часі відносно моменту мовлення або іншої точки часового відлніку. Присудок змістом пов'язується з додатками за допомогою питання робить що? (чим? кому? і под.), обставинами за допо­могою питання робить де? (коли? з якою метою? за якої умови? незважаючи на що? як? чому?).

Простий присудок виражається:

1. Формою дієслова дійсного способу, наприклад: За селом поля розлогі мріють (теперішній час); Уже прокинулась зем­ля від зимового сну (минулий час); Народ мій завжди буде! (В. Симоненко) (майбутній час).

2. Формою дієслова умовного способу, наприклад: Ой, пішла б я на музики.

3. Формою дієслова наказового способу, наприклад: А ви прийдіть на збори.

Дієслівний складений присудок виражається поєднанням інфінітива, що означає конкретну дію, і допоміжного дієслова: Я вирішив сказати нарешті все, що давно обдумав.

Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієслова-зв'язки з іменною частиною мови (іменником, прикмет­ником, числівником, займенником), а також інфінітивом, дієприкметником.

Ти будеш сьогодні господа­рем, а я стану гостею.

Додаток – другорядний член речення, що називає предмет і, відповідаючи на питання непрямих відмінків: Дівчата слухали цікаву історію.

Означення – це другорядний член речення, що вказує на різні статичні ознаки предмета, явища, стану, процесу тощо. Означення підпорядковувань іменнику й відповідає на питання який? чий? котрий? скількох? скількома? на скількох? Щойно прочитаний учителем вірш справив на мене неабияке враження.

Другорядний член речення, який указує на спосіб, міру та ступінь дії, процесу, стану, а також на місце, час, причину, мету, умову існування предмета, явища тощо, називається обставиною. Виражаються обставини прислівниками, дієприслівниками або дієприслівниковими зворотами. Опівночі приїхали до місця призначення (виражена прислівником часу).

Заглядає в шибку казка сивими очима.

дієсл. прийм. ім.. ім.. прикм. ім.

Заглядає в шибку казка сивими очима (В. Симоненко).

Для того, щоб правильно надписати частини мови, потрібно повторити розділ «Морфологія».

Крім синтаксичного розбору речення учням пропонується зробити ще один чи два види мовного аналізу відповідно до чинної програми шкільного курсу української мови: фонетичний, морфемний, словотвірний, морфологічний.

Фонетичний аналіз слова

Фонетичний розбір передбачає аналіз звукового складу слова: кількісні і якісні характеристики звуків, поділ слова на склади, вра­хування фонетичних процесів, які мають місце в слові. Оскільки фонетика вивчає саме звуки мови, головна увага має бути спрямо­вана на характеристику звуків, а не букв.

План фонетичного розбору слова

  1. Кількість складів, відкриті і закриті склади. Наголошений склад.

  2. Голосні звуки, їх вимова.

  3. Приголосні звуки (дзвінкі, глухі, тверді, м'які), їх вимова.

  4. Кількість звуків у вимовленому і букв у записаному слові.

Зразок фонетичного розбору

Десь угорі тонко видзвонює жайворонок (Д. Ткач).

Видзвонює – [ви/дзво/н'у/йеи].

4 склади: I склад – відкритий, ненаголошений,

II склад – відкритий, наголошений,

III склад – відкритий, ненаголошений,

IV склад – відкритий, ненаголошений.

[в] – приголосний, твердий, дзвінкий, позначений буквою в,

[и] – голосний, ненаголошений, позначений буквою и,

[дз] – приголосний, дзвінкий, твердий, позначений буквами д і з,

[о] – голосний, наголошений, познач. буквою о,

] – приголосний, дзвінкий, мякий, позначений буквами н і ю (остання вказує на мякість звука),

[у] – голосний, ненаголошений, позначений буквою ю,

[й] – приголосний, дзвінкий, м'який, позначений буквою є;

[еи] – голосний, ненаголошений, позначений буквою є.

9 звуків, 9 букв.

Морфемний аналіз

Завдання цього виду розбору – зясувати, які значущі частини входять до складу слова (корінь, префікс, суфікс, закінчення, сполучний голосний звук). Такі уміння необхідні як для розуміння процесів словотворення, формотворення й словозміни, так і для засвоєння багатьох орфографічних правил.

При членуванні слова на частини необхідно враховувати його лексичне значення (напр. мило може означати предмет, дію і ознаку дії: узяти що? мило; дитя — що робило? — мило ляльку; посміхатися — як? мило), граматичні ознаки (бригадири — іменник у родовому відмінку множини чи бригадирів — присвійний прикметник чоловічого роду в називному відмінку); добирати спільнокореневі слова, в тому числі твірні (протестува­ти може бути утворене від слів тест і протест: і  ).

План розбору слова за будовою

  1. Змінюючи форму слова, відділити закінчення від основи.

  2. Добираючи спільнокореневі слова, визначити суфікси, префікси, сполучні звуки.

  3. Вичленувати корінь (або корені).

Зразок морфемного розбору

Кобзарі – творці і розповсюджувачі народних дум (з журналу).

1. Слово розповсюджувачі змінюване: розповсюджувача, розповсюджувач, розповсюджувачів.

2. Отже, закінчення і, основа – розповсюджувач.

3. Добираємо споріднені слова:

розповсюджува/ч – вичленовуємо суфікс -ч-,

розповсюдж/ува/ти – вичленовуємо суфікс –ува-,

роз/повсюдж/ений – вичленовуємо префікс - роз,

по/всюдно – вичленовуємо префікс – повсюди.

Залишається всюдж – всюд.

Це корінь, в якому чергується д – дж.

Отже, слово має таку будову

розповсюджувачі

Словотвірний аналіз

Мета цього розбору — з'ясувати, як утворилося дане слово якщо воно похідне), яке його місце серед слів цього ж кореня чи ми же коренів (якщо слово складне).

Процес творення сучасного лексичного складу мови тривав тисячоліття. Від одних, первинних, непохідних (напр., вода) утво­рювались інші слова, похідні (напр., водяний), які в свою чергу могли стати твірними для ще інших слів (напр., водяник). З часом семантичні зв'язки між твірним і похідним словом могли порушу­ватись, і вони вже не сприймалися як спільнокореневі (напр., речення і нарікати, що утворилося від колишнього ректи).

При словотвірному аналізі не треба звертатись до непохідного кореневого слова або відтворювати весь словотвірний ряд. Досить установити, від якого слова безпосередньо і як утворилося дане слово (напр., водяник від водяний) Тому завжди маємо справу з двома словами — аналізованим і його найближчим попередником - як за значенням, так і за будовою.

Найчастіше аналізують слова, що утворилися шляхом зміни їх будови — префіксальним, суфіксальним, префіксально-суфіксаль­ним, безсуфіксальним способом, основоскладанням, основоскладанням з суфіксацією. Та не слід випускати з поля зору і зміни значення слова, переходу слова з однієї частини мови до іншої, злиття слів.

Аналізоване слово, якщо воно змінюване, завжди розглядається в початковій формі.

План словотвірного аналізу

  1. Визначити лексичне значення слова.

  2. Порівняти його з найближчим попередником.

  3. Встановити структурну та значеннєву різницю між обома словами і зробити висновок про спосіб утворення аналізованого слова.

Зразки словотвірного аналізу

1. Школярка

Лексичне значення — «дівчина, яка навчається в школі».

Найближче споріднене слово — школяр. Воно і послужило твірною основою.

Порівнюємо: школярка  школяр. Отже, суфіксальний спосіб творення — за допомогою к.

2. Прадавній

Лексичне значення — «дуже давній».

Найближче споріднене слово — давній — стало твірним для аналізованого слова.

Зіставлення обох слів виявляє новий елемент — префікс пра: прадавній  давній — префіксальний спосіб творення.

У цьому випадку доцільніше говорити не про твірну основу, а про твірне слово, оскільки всі граматичні показники, виражені закінченням, залишаються без зміни.

3. Підберезник

Лексичне значення — «гриб, який росте під березами». Найближче споріднене слово береза, його основа берез- стала твірною.

Зіставляємо: підберезник  береза.

До твірної основи приєдналися одночасно префікс і суфікс. От­же, спосіб творення префіксально-суфіксальний.

4. Вимикач

Лексичне значення — «прилад для вимикання струму».

Найближче споріднене слово — вимикати, твірна основа — вимика- (у її складі вже є префікс ви-).

Зіставлення слів вимикач  вимикати виявляє словотвірний суфікс ч.

Тому, незважаючи на наявність у слові префікса, робимо висно­вок про суфіксальний спосіб його творення.

5. Молодь

Лексичне значення — «молоде покоління».

Найближче споріднене слово — молодий. Його основа молод- стала твірною.

Зіставлення слів молодь  молодий показує, що в основі пише відбулося чергування твердого і м'якого звуків. Тому спосіб творення тут безсуфіксальний (безафіксний).

6. Хода

Лексичне значення — «манера ходити, процес ходіння». Найближче споріднене слово — ходити.

Зіставлення: хода  ходити. Від твірного слова відкинуто закінчення -ти і суфікс -и-, новоутворене слово оформлене як іменник жіночого роду за допомогою закінчення -а. Спосіб тво­рення безсуфіксальний (безафіксний).

7. Ґрунтовирівнювач

Лексичне значення — «машина, що вирівнює грунт».

Найближче за значенням і структурою словосполучення — вирівнювач ґрунту.

Процес творення: ґрунтовирівнювач  вирівнювач ґрунту.

Основи обох твірних слів з'єднані за допомогою сполучного голосного (інтерфікса) о.

Отже, спосіб творення — основоскладання.

8. Землекоп

Лексичне значення — «робітник, що виконує земляні роботи». Найближче за значенням словосполучення — копати землю. Процес творення: земдекоп  копати землю.

- від одного твірного слова взято основу повністю, від другого

- усічену, без суфікса -я-, з'єднано їх сполучним звуком є. Отже, спосіб творення — основоскладання (точніше — поєднання основоскладання з безсуфіксальним способом).

9. Вагоноремонтний

Лексичне значення — «призначений для ремонту вагонів».

Найближче за значенням словосполучення — «ремонт вагонів».

Зіставлення слів вагоноремонтний  ремонт вагонів пока­зує, що при утворенні слова відбулось основоскладання і додаван­ня суфікса -н-. Закінченням -ий слово оформлене як прикметник. Спосіб творення —основоскладання з суфіксацією (складно-суфіксальний).

10. Водопровідний

Лексичне значення — «пов'язаний з водопроводом». Твірне слово — водопровід.

Порівняння слів водопровідний  водопровід, показує, що аналізоване слово утворене додаванням суфікса -н- і оформлене як прикметник закінченням -ий. Отже, спосіб творення суфіксаль­ний (дві основи були вже в твірному слові).

11. Надхмарний

Лексичне значення — «який знаходиться вище хмар».

Найближче за значенням — прийменниково-іменникове сполу­чення над хмарами.

Процес творення: від слова хмара береться основа -хмар-, прийменник замінюється однозвучним префіксом, додається суфікс (надхмарний  хмара)

Отже, спосіб творення префіксально-суфіксальний.

(Хоч слово хмарний у мові є, але воно має інше значення — «похмурий», «зумовлений хмарами», тому прикметник надхмар­ний від нього виводити не можна. Це стосується й інших прикмет­ників того самого словотвірного типу: пришкільний, приморсь­кий, під'яремний).

12. Роздивитися — розширитися — розкричатися

(порівняльний аналіз творення близьких за будовою слів)

роздивитися  дивитися (префіксальний)

розширитись  розширити (суфіксальний)

розкричатися  кричати (префіксально-суфіксальний).

13. Стріляти

Лексичне значення — «застосовувати вогнепальну зброю».

Початкове значення — «випускати стрілу з лука». Сучасне значення не має нічого спільного зі словом стріла. Отже, відбула­ся зміна значення без зміни будови слова (лексично-семантичний спосіб).

14. Минуле (напр., У минуле нема вороття).

Лексичне значення — «те, що минуло».

За походженням — це активний дієприкметник минулого часу середнього роду (минуле життя, посивіле волосся, погасле вогни­ще). Тут вживається без іменника, сам виконує його синтаксичну роль (в даному випадку — обставина місця). Маємо, отже, перехід дієприкметника в іменник — різновид морфолого-синтаксичного способу словотворення).

15. Вічнозелений

Лексичне значення — «такий, що не перестає бути зеленим». Найближче за значенням словосполучення «вічно зелений».

Відбулося (без зміни будови слів) злиття словосполучення в одне слово. Тому й спосіб творення визначаємо як злиття слів (лексико-синтаксичний).

16. Темно-зелений

Лексичне значення — «такий, що має темний відтінок зеленого кольору»

Утворене від сполучення прикметників темний і зелений.

Процес утворення: темцо-зелений  темний і зелений - з'єднання основи слова зі словом за допомогою сполучного го­лосного звука -о-.

Морфологічний аналіз

Завдання цього виду розбору — охарактеризувати слово як частину мови, визначити всі характерні для цієї частини мови ознаки.

Як відомо, слова розподіляють на частини мови за трьома ознаками: загальне значення, морфологічні властивості, синтак­сична роль. Цим визначається зміст морфологічного розбору.

Проводячи морфологічний розбір, слід мати на увазі, що змінювані частини мови мають не одну, а певну кількість слово­форм. Серед ознак слова є такі, що стосуються усіх його форм (постійні ознаки), і такі, що характеризують лише певні форми (непостійні ознаки).

Оскільки кожна частина мови має певний набір ознак, цим ознакам має відповідати схема її аналізу.

ІМЕННИК

План розбору іменника

1. Назва частини мови. Загальне значення.

2. Початкова форма (називний відмінок однини).

3. Особливості лексичного значення:

а) власна назва чи загальна;

б) назва істоти чи неістоти.

4. Морфологічні ознаки:

а) рід (постійна);

б) число;

в) відмінок.

5. Відміна, група (якщо є).

6. Синтаксичні ознаки:

а) роль у словосполученні;

б) роль у реченні.

7. Особливості вимови і написання.

Зразки розбору іменників

1. А ми нашу славну Україну розвеселимо. (Нар. тв.)

Україну — іменник, означає предмет. Початкова форма — Ук­раїна. Власна назва неістоти. Жіночий рід. Знахідний відмінок однини. Перша відміна, тверда група. Входить у словосполучення славну Україну як головне слово, у словосполучення розвеселимо Україну — як залежне. Відповідає на питання кого? У реченні виконує роль додатка. Вимовляється з наголосом на третьому складі. Пишеться з великої літери.

2. Ідуть січовії стрільиі до бою. (З пісні)

Стрільці — іменник, означає предмет. Початкова форма — стрілець. Загальна назва істоти. Чоловічий рід. Називний відмі­нок множини. Друга відміна, м'яка група. Входить у словосполучення січовії стрільці як головне слово. Відповідає на питання хто? В реченні виступає підметом. Пишеться з мяким знаком після л.

ПРИКМЕТНИК

План розбору прикметника

  1. Частина мови. Загальне значення.

  2. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).

  3. Морфологічні ознаки:

а) повна чи коротка форма,

б) група за значенням, ступінь порівняння (для якісних),

в) рід, число, відмінок,

г) група (за характером основи).

  1. Синтаксичні ознаки:

а) роль у словосполученні;

б) роль у реченні.

  1. Особливості вимови і написання (якщо вони є).

Зразки розбору прикметників

1. Чуєш: нива шумить колоскова. (С. Литвин)

Колоскова – прикметник, називає ознаку. Початкова форма – колосковий. Вжитий у стягненій формі. За значенням відносний. Тверда група. Жіночий рід. Називний відмінок однини. Входить у словосполучення нива колоскова як залежне слово. Відповідає на питання яка? В реченні є означенням.

2. Ми, як ти, минати будем чужії пороги (Л. Українка).

Чужії – прикметник, називає ознаку. Початкова форма – чужий. Вжитий у нестягненій формі. За значенням – якісний. Тверда група. Знахідний відмінок множини. Входить у словосполучення чужії пороги як залежне слово. Відповідає на питання які? В реченні – означення.

ЧИСЛІВНИК

План розбору числівника

1. Частина мови. Загальне значення.

2. Початкова форма.

3. Морфологічні ознаки:

а) розряд за значенням (постійна);

б) група за складом (постійна);

в) рід (якщо є), число (якщо є), відмінок (непостійні);

4. Синтаксичні ознаки:

а) роль у словосполученні;

б) роль у реченні.

5. Особливості вимови і написання (якщо вони є).

Зразки розбору числівників

1. У просторім другім класі... тихо, хоч мак сій. (І.Франко)

Другім — числівник, вказує на порядок при лічбі. Початкова форма — другий. За значенням — порядковий, за складом — простий. Чоловічий рід, місцевий відмінок однини. Входить до словосполучення у другім класі як залежне слово. У реченні — озна­чення.

2. Було їх триста. Триста перший — і ти, і я, і кожен з нас. (П.Шкраб'юк)

Триста — числівник, називає кількість. Вжитий у початковій формі. За значенням — кількісний, за складом — простий (за будовою складний). Називний відмінок. У реченні — підмет. При відмінюванні змінюються обидві частини (трьохсот).

Триста перший — числівник. Вказує на порядок при лічбі. Вжитий у початковій формі. За значенням порядковий, за складом - складений. Чоловічий рід, називний відмінок однини. У реченні присудок - іменна частина.

ЗАЙМЕННИК

План розбору займенника

1. Частина мови.

2. Початкова форма.

3. Розряд за значенням.

4. Морфологічні ознаки: рід, число, відмінок (якщо є).

5. Синтаксична роль:

а) у словосполученні;

б) у реченні.

5. Особливості вимови і написання.

Зразки розбору займенників

1. Як часто я в своїх надіях з тобою, краю мій, живу. (Г. Чупринко)

Я – займенник, вжитий у початковій формі. Особистий, 1-ої особи однини, називний відмінок. У реченні — підмет (хто?).

Своїх — займенник. Початкова форма — свій. Присвійний, множина, місцевий відмінок. У словосполученні в своїх надіях —і залежне слово. У реченні — означення (чиїх?).

(3) тобою — займенник, початкова форма — ти, особовий! 2-а особа, однина, орудний відмінок. У словосполученні з тобою живу — залежне слово. У реченні — додаток (з ким?).

Мій — займенник у початковій формі. Присвійний, чоловічий рід, однина, називний відмінок (у функції кличного). У словосполученні краю мій — залежне слово. У реченні є означенням до звертання краю (чий?).

ДІЄСЛОВО

План розбору дієслова

1. Частина мови. Загальне значення.

2. Початкова форма.

3. Морфологічні ознаки:

а) вид;

б) перехідність;

в) спосіб;

г) час;

д) особа (або рід) і число;

є) дієвідміна.

4. Синтаксична роль.

5. Особливості вимови і написання.

Приклади розбору дієслів

1. Від теплого слова і лід розмерзає. (Народна творчість)

Розмерзає — дієслово, означає дію. Початкова форма — розмерзати. Недоконаний вид. Неперехідне. Дійсний спосіб, теперішній час. 3-я особа однини. 1-а дієвідміна. У реченні — присудок. Пишеться з буквою є в корені.

2. Під синім небом України зазолотилися жита. (В. Крищенко)

Зазолотилися — дієслово, означає стан. Початкова форма - зазолотитися. Доконаний вид. Неперехідне. Дійсний спосіб. Минулий час. 3-я особа множини. II дієвідміна. У реченні — присудок.

3. Вода все сполоще, а злого слова — ні. (Народна творчість Сполоще — дієслово, означає дію. Початкова форма — сполоскати. Доконаний вид. Дійсний спосіб. Перехідне. Майбутній час. 3-я особа однини. І дієвідміна. У реченні — присудок. Префікс (перед п), буква щ (чергування с/ш і к/ч).

ДІЄПРИКМЕТНИК

План розбору дієприкметника

1. Загальне значення. Від чого утворений.

2. Початкова форма.

3. Морфологічні ознаки:

а) вид;

б) час;

в) рід;

г) відмінок;

д) число;
є) стан.

4. Синтаксична роль.

5. Особливості вимови і написання.

Приклади розбору дієприкметників

1. Гай усміхається до них останнім промінням заходячого сонця. (М.Коцюбинський)

Заходячого — дієприкметник, називає ознаку за дією. Утворе­ний від дієслова заходити. Початкова форма — заходячий. Недоконаний вид. Теперішній час. Середній рід. Родовий відмінок од­нини. Активний стан. У словосполученні заходячого сонця — залежне слово. У реченні — означення (якого?).

ДІЄПРИСЛІВНИК

План розбору дієприслівника

1. Загальне значення. Від чого утворений.

2. Морфологічні ознаки:

а) вид;

б) невідмінюваність.

3. Синтаксична роль.

4. Особливості вимови і написання.

Приклади розбору дієприслівників

1. Перестрибуючи одна через одну, хвилі кидались на берег. (О.Копиленко)

Перестрибуючи — дієприслівник, означає додаткову дію. Утворений від дієслова перестрибувати. Недоконаний вид. Невідмінюваний. У реченні — обставина способу дії (кидались як?). Разом із залежними словами одна через одну становить дієприс­лівниковий зворот і відділяється комою.

ПРИЙМЕННИК

План розбору прийменника

  1. Частина мови. Загальне значення.

  2. Похідний чи непохідний.

  3. З яким відмінком ужитий?

  4. Синтаксична роль.

  5. Вимова і написання.

Приклади розбору прийменників

1. А до травня з гаю птиці озивались. (М. Сингаївський)

До — прийменник, служить для зв'язку слів. Непохідний. Ужитий з родовим відмінком іменника, зв'язує слова травня і озивались. Входить до складу додатка (до кого?).

З — прийменник, служить для зв'язку слів. Непохідний. Ужитий з орудним відмінком іменника. Зв'язує слова гаю і озивалися входить до складу обставини місця (звідки?).

СПОЛУЧНИК

План розбору сполучника

  1. Частина мови. Загальне значення.

  2. Що з'єднує?

  3. Сурядний чи підрядний.

  4. Група за значенням.

  5. Група за будовою.

  6. Особливості написання.

Приклади розбору сполучників

  1. Хлопчина тихо встав, підійшов до вікна і відчинив його. (Б.Лепкий)

І - сполучник. З'єднує слова підійшов, відчинив. Сурядний. Єдинальний. Простий.

ЧАСТКА

План розбору частки

  1. Частина мови. Загальне значення.

  2. Група за значенням.

  3. Роль у реченні.

  4. Особливості написання.

Приклади розбору часток

1. Чи ти й кошиків не плестимеш? (З.Мензатюк)

Чи — частка. Модальна. Оформляє питальне речення. Завжди пишеться окремо.

Й — частка Модальна. Служить для підсилення і виділення слова кошиків. Пишеться завжди окремо.

Не — частка. Заперечна. З дієсловом пишеться окремо.

ВИГУК

План розбору вигука

  1. Частина мови.

  2. Група за значенням.

  3. Що виражає?

  4. Особливості вимови і написання.

  5. Пунктуаційне оформлення.

Приклади розбору вигуків

1. Гей, Морозенку, дмухни-но легенько! (І.Калинець)

Гей — вигук, означає спонукання. Належить до вигуків волевиявлення. Відокремлюється комою.

Зразок виконаного завдання з української мови для учнів 7 класу

Запишіть речення, розставте розділові знаки, зробіть синтаксичний розбір (підкресліть головні і другорядні члени речення), надпишіть над кожним словом частину мови. Виконайте один з аналізів (фонетичний, морфемний, словотвірний, морфологічний) виділеного слова.

Сон улетівши до хати бере Харитю під своє крило (М. Коцюбинський).

  • У реченні потрібно поставити дві коми, які відокремлюють дієприслівниковий зворот – улетівши до хати.

Сон, улетівши до хати, бере Харитю під своє крило.

- Сон, улетівши до хати, бере Харитю під своє крило.

- Сон, улетівши до хати, бере Харитю під своє крило.

Фонетичний аналіз

Улетівши – [у/леиі/вши]

4 склади: І склад – відкритий, ненагол.,

ІІ склад – відкритий, ненаголош.,

ІІІ склад – відкритий, наголош.,

ІV склад – відкритий, ненаголош.

[у]- голосний, ненагол., познач. буквою у,

[л] – приголосний, твердий, дзвінкий, познач. буквою л,

и] – голосний, ненагол., познач. буквою е,

[т’] – приголосний, помякшений, глухий, познач. буквою т,

[і] – голосний, нагол., познач. буквою і,

[в] – приголосний, твердий, дзвінкий, познач. буквою в,

[ш] – приголосний, твердий, глухий, познач. буквою ш,

[и] – голосний, ненагол., познач. буквою и.

Морфемний аналіз

Слово улетівши незмінюване.

Зіставляємо споріднені слова:

Улеті/вши – вичленовуємо суфікс -вши-,

У/леті/ти – вичленовуємо суфікс -і- та префікс -у.

Отже, структура слова: Улетівши.

Словотвірний аналіз

Улетівши

  • Лексичне значення — «дія , що виконується за умови, коли хтось кудись улетів»

  • Найближче споріднене слово — улетіти стало твірним для аналізованого слова

  • Порівнюємо: улетівши ← улетіти

  • Отже, спосіб творення — морфологічний, суфіксальний — за допомогою вши

Морфологічний аналіз

Улетівши — особлива форма дієслова — дієприслівник, означає додаткову дію. Утворений від неперехідного дієслова улетіти. Доконаний вид. Невідмінюваний. У реченні має ознаки обставини способу дії. Ненаголошений голосний [е] у корені вимовляється з наближенням до [и] .

Учням 8 класу пропонується записати речення, зробити синтаксичний розбір ( підкреслити головні і другорядні члени речення ), надписати над кожним словом , якою частиною мови воно є.

Виконати вказаний аналіз чи кілька аналізів виділеного слова (фонетичний, морфемний, словотвірний, морфологічний)

Батьки і діти — одвічний клубок, тісно змотаний у родовідну спілку.

(В. Скуратівський)

  • Батьки і дітиодвічний клубок, тісно змотаний у родовідну спілку.

  • Речення розповідне, неокличне , просте, двоскладне, поширене, повне, ускладнене відокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом, однорідними підметами.

ім. спол ім. прикм. ім. прися. дієприкм. прийм. прикм. ім.

  • Батьки і діти — одвічний клубок, тісно змотаний у родовідну спілку.

Фонетичний аналіз

Змотаний — [з м о'/ т а / н и й ]

3 склади: І скл. — відкр. нагол.

ІІ скл.— відкр. нагол.

ІІІ скл.— закр. ненагол.

[з] — приголосний, твердий, дзвінкий, позначений буквою з

[м]— приголосний, твердий, дзвінкий, позначений буквою м

[о]— голосний, наголошений, позначений буквою о

[т]— приголосний , твердий, глухий , позначений буквою т

[а]— голосний , ненаголошений, позначений буквою а

[н] – приголосний, твердий, дзвінкий, позначений буквою н

[и] – голосний, ненаголошений, позначений буквою и

[й] – приголосний, м'який, дзвінкий, позначений буквою й

Морфемний аналіз

  • Слово змотаний змінюване.

Його форми: змотані

змотана

змотане

Отже, закінчення – ий, основа змотан - .

  • Добираємо споріднені слова:

змота׀н׀е – вичленовуємо суфікс − -н-

з׀мот׀а׀ти – вичленовуємо суфікс − -з- та суфікс -а-

мот|ок – вичленовуємо суфікс − -ок-

  • Залишається мот. це корінь

  • Отже, слово має таку будову:

змотаний

Словотвірний аналіз

Змотаний

  • Лексичний значення – «той, що змотали»

  • Найближче споріднене слово – змотати, твірна основа – змота – ( у її складі вже є префікс з-)

  • Зіставлення слів змотаний ← змотати виявляє словотвірний суфікс -н-

  • Тому, незважаючи на наявність у слові префікса, робимо висновок про суфіксальний спосіб його творення.

Морфологічний аналіз

Змотаний – дієприкметник, називає ознаку за дією. Утворений від дієслова змотати. Початкова форма – змотаний. Доконаний вид. Минулий час. Чоловічий рід. Називний відмінок однини. Пасивний стан. У словосполученнях змотаний тісно та змотаний у спілку – головне слово. В реченні означення.

Учням 9 класу пропонується записати речення, розставляючи розділові знаки, побудувати його структурну схему, зробити повний синтаксичний розбір (підкреслити члени речення, надписати над кожним словом частину мови, дати загальну характеристику всій конструкції і компонентам як простим реченням). Виконати вказаний аналіз чи кілька аналізів виділеного слова (фонетичний, морфемний, словотвірний, морфологічний)

Методичний коментар

щодо аналізу складного речення

Найголовніше завдання аналізу складних речень – визначити кількість простих речень, що увійшло до його складу, вказати, в яких зв'язках вони перебувають, які засоби вираження цих зв'язків. При цьому слід мати на увазі, що до складного речення можуть входити прості речення найрізноманітнішої структури – двоскладні і односкладні, поширені і непоширені, повні і неповні, неускладнені і ускладнені. Кожна з частин складного речення може бути розглянутою як просте речення з застосуванням відповідного плану розбору.

Алгоритм синтаксичного аналізу

складносурядного речення

  1. Записати речення.

  2. Визначити граматичну основу і підкреслити усі члени речення.

  3. Назвати тип речення за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне).

  4. Визначити тип речення за емоційним забарвленням ( окличне, неокличне).

  5. Визначте кількість предикативних центрів(складне, двокомпонентне, багатокомпонентне).

  6. Вказати основний спосіб зв'язку складових частин.

  7. Назвати види речення за характером зв'язку складових частин і синтаксично-смисловим відношенням між ними ( складносурядне ).

  8. Визначити синтаксично-смислові відношення між частинами складного речення і вказати засоби їх зв'язку.

  9. Виконати аналіз кожної складової частини складносурядного речення (за схемою аналізу простого речення).

  10. Пояснити вжиті розділові знаки.

  11. Накреслити схему аналізованого речення.

Зразок аналізу

складносурядного речення

В теплих снах ідуть в полях жита

І зоря над ними йде висока

(М. Вінграновський )

  • В теплих снах ідуть в полях жита,

І зоря над ними йде висока.

Перед сполучником і потрібно поставити кому , яка розділяє дві частини складносурядного речення.

  • [ ], і [ ]. — структурна схема

  • В теплих снах ідуть в полях жита ,

І зоря над ними йде висока.

прийм. прикм. ім. дієсл прийм. ім. ім.

  • В теплих снах ідуть в полях жита,

спол. ім. прийм. займ. дієсл . прикм.

І зоря над ними йде висока

  • Речення розповідне, неокличне, складне, складаєть з 2-х частин, які зв'язані сполучниковим зв'язком, складносурядне єднальне речення , частини якого поєднані єднальним сполучником і.

І складова частина — В теплих снах ідуть в полях жита за будовою відповідає простому двоскладному поширеному неускладненому повному реченню.

ІІ складова частина — і зоря над ними йде висока відповідає простому двоскладному поширеному неускладненому повному реченню.

Фонетичний аналіз

Зоря - [з о/р'а]

2 склади: І склад — відкритий, ненаголошений

ІІ склад — відкритий , нагололошений

[з] – приголосний , твердий, дзвінкий, позначений буквою з

[о] – голосний, ненаголошений, позначений буквою о

[р'] – приголосний, м'який, дзвінкий, позначений буквою р

[а] – голосний, ненаголошений, позначений буквою я

4 букви, 4 звуки

Морфемний аналіз

  • Слово зоря змінюване

Його форми: зор і

зор ею

Отже, закінчення – я, основа зор

  • Добираємо споріднені слова:

Зір/к/а – вичленовуємо суфікс - к-

Зір/оньк/а – вичленовуємо суфікс -оньк-

Залишається зірзор (відбувається чергування)

Зор – корінь

  • Отже, слово має таку будову:

Зор я

Словотвірний аналіз

Зоря

  • Лексичне значення – «світило»

  • Найближче споріднене слово – зоряний.

Від твірного слова відкинуто суфікс -ян- , новоутворене слово іменник жіночого роду із закінченням а

Зоря ← зоряний

  • Спосіб творення безсуфіксальний (безафіксний)

Морфологічний аналіз

Зоря – іменник, означає предмет. Поч.. форма – зоря. Загальна назва. Неістота. Жіночий рід. Називний відмінок однини. І відміна, м’яка група.

Входить у словосполучення зоря висока як головне слово. У реченні виконує роль підмета. Вимовляється з наголосом на другому складі. Пишеться з малої літери.

Учні 10 та 11 класу повинні вміти знаходити складне речення у тексті (складнопідрядне, складносурядне, речення з кількома підрядними, безсполучникове речення, речення з різними видами зв’язку, складне синтаксичне ціле в тексті), визначати його основні ознаки і структуру, правильно розставляти в них розділові знаки, використовувати їх в виражанні можливості в усних і письмових висловлюваннях.

Алгоритм синтаксичного аналізу

складнопідрядного речення

  1. Записати речення

  2. Визначити граматичну основу і підкреслити усі члени речення.

  3. Назвати тип речення за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне)

  4. Визначити тип речення за емоційним забарвленням (окличне, неокличне)

  5. Визначити кількість граматичних основ (складне двокомпонентне, багатокомпонентне)

  6. Вказати основний спосіб зв’язку складових частин (сполучникове)

  7. Назвати вид речення за характером зв’язку складових частин7 і синтаксично смисловими відношеннями між ними (складно підрядне)

  8. Визначити головну і підрядну частини вказати засоби їх зв’язку.

  9. З’ясувати, до чого відноситься підрядна частина (до слова, словосполучення головної частини чи всієї головної частини), визначити на яке питання відповідає, яку займає позицію.

  10. Визначити вид підрядної частини (для багатокомпонентного – вказати тип підрядності)

  11. Виконати аналіз головної і підрядної частини складнопідрядного речення (за схемою аналізу простого речення)

  12. Пояснити вжиті розділові знаки

  13. Накреслити схему аналізованого речення.

Зразки синтаксичного аналізу

складнопідрядного речення

Мати бачить як скрадається до її затіненого ліжка її молодший любий син.

(М. Хвильовий)

  • Мати бачить, як скрадається до її затіненого ліжка її молодший любий син.

Перед сполучником як потрібно поставити кому, яка відділить підрядну частину від головної

що саме?

[…], (як…) – структурна схема

  • Мати бачить, як скрадається до її затіненого ліжка її молодший любий син.

ім.. дієсл. спол. дієсл. прийм. ім.. дієприкм. ім.. займ. прикм. прикм.

  • Мати бачить, як скрадається до її затіненого ліжка її молодший любий

ім..

син.

  • Речення розповідне, неокличне, складне двокомпонентне, частини якого поєднані сполучниковим зв’язком, за характером смислових відношень між складовими частинами це складнопідрядне речення.

І частина – головна - мати бачить

ІІ часина – підрядна – скрадається до її затіненого ліжка її молодший любий син поєднані сполучником як.

Підрядна частина розкриває зміст присудка, відповідає на питання що саме?, тобто передає з’ясування (підрядне з’ясувальне), і стоїть після головної частини.

Головна частина – мати бачить відповідає простому двоскладному непоширеному неускладненому повному реченні;

Підрядна частина – скрадається до її затіненого ліжка її молодший любий син відповідає простому двоскладному поширеному неускладненому повному реченні.

Страшні слова коли вони мовчать коли вони зненацька причаїлись коли не знаєш з чого їх почать бо всі слова були уже чиїмись.

(Л. Костенко)

  • Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.

Коми стоять перед кожним сполучником коли, сполучним словом з чого та сполучником бо. Ужиті коли відділяють підрядне речення від головного та розділяють усі підрядні частини.

за якої умови?

чого? чому?

[…], коли (…), коли (…), коли (…), (з чого), бо (…) – це структурна схема речення

  • Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.

прикм. ім.. спол. займ. дієсл. спол. займ. прися. дієсл.

  • Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись,

спол. част. дієсл. прийм. займ.займ. дієсл. спол. займ. ім.. дієсл. прися. займ.

коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись.

  • Речення розповідне, неокличне, складне шестикомпонентне; усі частини поєднані сполучниковим зв’язком; за характером смислових відношень між складовими частинами це складнопідрядне речення.

І і ІІ ч. поєднанні сполучником коли;

ІІ і ІІІ ч. поєднанні сполучником коли;

ІІІ і ІV ч. поєднанні сполучником коли;

ІV і V ч. поєднанні сполучниковим словом з чого;

V і VІ ч. – підрядним сполучником причини бо;

ІІ, ІІІ, ІV – підрядні обставинні умови – однорідна підрядність;

V – підрядне з’ясувальне – послідовна підрядність;

VІ – підрядне причини – послідовна підрядність.

Головна частина страшні слова відповідає простому односкладному поширеному неускладненому повному реченню – називне.

Підрядна частина – коли вони мовчать відповідає простому двоскладному непоширеному неускладненому повному реченню.

Підрядна частина – коли вони зненацька причаїлись відповідає простому двоскладному непоширеному неускладненому повному реченню.

Підрядна частина – коли не знаєш відповідає простому односкладному непоширеному неускладненому повному реченню – означено-особове.

Підрядна частина – з чого їх почать відповідає простому односкладному поширеному неускладненому повному реченню – означено-особове.

Підрядна частина – бо всі слова були уже чиїмись відповідає простому двоскладному поширеному неускладненому повному реченню.

Синтаксичний аналіз складного

безсполучникового речення

Алгоритм синтаксичного аналізу

безсполучникового речення

  1. Записати речення.

  2. Визначити граматичну основу і підкреслити усі члени речення.

  3. Назвати тип речення за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне).

  4. Визначити тип речення за емоційним забарвленням (окличне, неокличне).

  5. Визначити кількість предикативних центрів (складне двокомпонентне, багатокомпонентне)

  6. Вказати основний спосіб зв’язку складових частин (безсполучникове)

  7. Назвати вид речення за характером зв’язку складових частин (складне безсполучникове)

  8. З’ясувати синтаксично-смислові відношення між частинами складного безсполучникового речення.

  9. Визначити тип безсполучникового складного речення (з однотипними чи різнотипними частинами).

  10. Виконати аналіз кожної складової частини складного безсполучникового речення (за схемою аналізу простого речення).

  11. Пояснити вжиті розділові знаки.

  12. Накреслити схему аналізованого речення.

Зразок аналізу

безсполучникового складного речення

Червонясто лягає за обрій сонце сизі присмерки обволікають навколишність.

(з усного мовлення)

  • Червонясто лягає за обрій сонце, сизі присмерки обволікають навколишність.

Між частинами безсполучникового складного речення потрібно поставити кому.

[…],[…] – структурна схема

  • Червонясто лягає за обрій сонце, сизі присмерки обволікають навколишність.

прися. дієсл. прийм. ім.. ім.. прикм. ім.. дієсл. .

  • Червонясто лягає за обрій сонце, сизі присмерки обволікають

ім.

навколишність.

  • Речення розповідне, неокличне, двокомпонентне, дві частини зв’язані безсполучниковим зв’язком, це безсполучникове складне речення з однотипними частинами, які передають послідовність розвитку подій.

Перша частина аналізованого речення – Червонясто лягає за обрій сонце відповідає простому двоскладному поширеному неускладненому повному реченню.

Друга частина – сизі присмерки обволікають навколишність відповідає простому двоскладному поширеному неускладненому повному реченню.

Синтаксичний аналіз

складного речення

з різними типами звязку

Алгоритм синтаксичного аналізу

складного речення з різними типами зв’язку

  1. Записати речення для аналізу.

  2. Визначити граматичну основу і підкреслити усі члени речення.

  3. Назвати тип речення за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне).

  4. Визначити тип речення за емоційним забарвленням (окличне, неокличне).

  5. Визначити кількість граматичних основ (складне багатокомпонентне).

  6. Вказати основний спосіб зв’язку складових частин.

  7. Назвати вид речення за характером зв’язку складових частин (складне багатокомпонентне речення з різними типами зв’язку).

  8. Зясувати синтаксично-смислові відношення між частинами складного багатокомпонентного речення.

  9. Виконати аналіз кожної складової частини складного багатокомпонентного речення (за схемою аналізу простого речення)

  10. Пояснити вжиті розділові знаки.

  11. Накреслити схему аналізованого речення.

Зразок синтаксичного аналізу

складного речення з різними типами зв’язку

І марили айстри в розкішнім півсні

Про трави шовкові про сонячні дні

І в мріях ввижалась їм казка ясна

Де квіти не в’януть де вічна весна

(О. Олесь)

  • І марили айстри в розкішнім півсні

Про трави шовкові, про сонячні дні, -

І в мріях ввижалась їм казка ясна,

Де квіти не в’януть, де вічна весна

В аналізованому реченні вжито такі розділові знаки: кома і тире стоять після першого компонента, тому що комою відділяється група додатка, а тире вказує на зміни подій; другий і третій та третій і четвертий складники розділяються комами.

яка?

  • […], [і…], де (…), де (…) - структурна схема

  • І марили айстри в розкішнім півсні

Про трави шовкові, про сонячні дні,

І в мріях ввижалась їм казка ясна,

Де квіти не в’януть, де вічна весна.

спол. дієсл. ім.. прийм. прикм. ім..

  • І марили айстри в розкішнім півсні

прийм. ім.. прикм. прийм. прикм. ім..

Про трави шовкові, про сонячні дні,

спол. прийм.ім. дієсл. займ. ім.. прикм.

І в мріях ввижалась їм казка ясна,

спол. ім.. частка дієсл. спол. прикм. ім..

Де квіти не в’януть, де вічна весна.

  • Речення розповідне, неокличне, складне багатокомпонентне речення; між частинами складного речення встановлювалися такі синтаксичні зв’язки: між першим і другим – сполучниковий сурядний (єднальний сполучник і ), послідовність подій; між другим і третім реченням (з’єднанні сполучним словом де) – сполучниковий підрядний, підрядно-означальне; між другим і четвертим реченням – сполучниковий підрядний, підрядне-означальне; між другим і третім реченням та між другим і четвертим реченням встановилася однорідна підрядність. Отже, це складне багатокомпонентне речення з різними типами зв’язку.

Перша частина аналізованого речення – і марили айстри в розкішнім півсні про трави шовкові, про сонячні дні відповідає простому двоскладному поширеному ускладненому однорідними додатками повному реченню.

Друга частина – і в мріях ввижалась їм казка ясна відповідає простому двоскладному поширеному неускладненому повному реченню.

Третя частина аналізованого речення – де квіти не в’януть відповідає простому двоскладному непоширеному неускладненому повному реченню.

Четверта частина – де вічна весна відповідає простому двоскладному непоширеному неускладненому повному реченню.

Зразки фонетичного, морфемного, словотвірного, морфологічного розборів, які теж пропонуються старшокласникам, подано вище в рекомендаціях учням 7, 8, 9 класів.

26

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Малюк у світі економіки та фінансів»
Часнікова Олена Володимирівна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.