Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Особливості адаптації та модифікації освітнього процесу в контексті інклюзивного навчання
»

Стаття. З історії рідного краю."Петренко Іван"

Виховна робота

Для кого: 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас, Дорослі

27.06.2020

193

5

0

Опис документу:
На сьогодні особливої актуальності набуває вислів Максима Рильського: «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не годен пошани». Тому мій матеріал приклад із переліку відомих людей рідного краю.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ПЕТРЕНКО ІВАН

(с. Пруси (тепер село Михайлівка) Кам'янського
району Черкаської області).

Військовий діяч часів УНР, отаман Холодноярської бригади
(1920), голова Холодноярського окружного штабу,
головний отаман Холодного Яру.

Іван Петренко служив у Армії УНР. Військове звання - старшина Армії УНР У першій половині 1920 року - командував Першим (основним) куренем полку гайдамаків Холодного Яру.

25 вересня 1920 року на Івана Деркача (псевдонім Чорнота) здійснив замах співробітник ЧК. Деркача було тяжко поранено і «Холодноярську бригаду» очолив Іван Петренко.

Навесні 1921 року - обраний Отаманом Холодного Яру. Інші джерела кажуть, що навесні 1921 року, він відомий як - сотник Петренко, який очолює повстанський загін у районі Єлісаветграду.

У червні - липні 1921 року - начальник Холодноярського окружного штабу (заступники Іван Деркач та Чучупаки - Семен та Олекса). До штабу також входили: командир куреня Василенко, писар штабу Чиленко, Товкаченко (Товкач) та інші. У той час у Холодному Яру всіма загонами та військовими справами керував Окружний Штаб. Найважливіші питання вирішувалися на спільному засіданні Повстанкому і Штабу. Весну і початок літа штаб знаходився у Балтському лісі (біля м. Кам'янки).

27 червня після сутички з відділами ЧК, штаб перейшов у Нерубаївський ліс.

Отамани Холодного Яру та Чорного Лісу мали великий авторитет та значну підтримку у місцевого населення. У зв'язку з неможливістю перемогти бунтівних отаманів, у ЧК розробили ряд спеціальних операції з нейтралізації українського визвольного руху та знищення повстанських отаманів.

Одним із етапів спецоперації стала, так звана, «амністія», яку обіцяли тим повстанцям, які здадуться добровільно. Перехід відбувся в с. Жаботин 4-го (в інших документах 7-го) серпня 1921 року. Окрім Івана Петренка, піддалися на «амністію»: отамани Іван Деркач, Василенко, Олекса Чучупак, Семен Чучупак, Товкаченко (Товкач), Темний, Литвиненко, Пинченко і ще більш 20 отаманів і 76 осіб охорони, зокрема Пономаренко, Віслоух, Бих і Литвиненко. Після цього «амністовані» отамани звернулися з листом до Хмари, Загороднього, Залізняка та інших із закликом до припинення боротьби та переходу на бік Радянської влади.

Більшовики з самого початку планували ліквідацію амністованих отаманів, але не наважувались це зробити аж до листопаду, потім почали ліквідовувати не тільки отаманів, а й увесь повстанський, «підозрілий» і співчуваючий елемент у районі Холодного Яру.

Імовірно був розстріляний чекістами наприкінці 1921 року.

Стаття Морозової В.А в книзі Шамрая О.Г.: Відомі особистості Кам'янщини /автор-укл. О. Г. Шамрай. - Черкаси: Вертикаль, видавець Кандич С. Г., 2020.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.