Стаття "Воля як воління (намір до дії ) і воля як свобода – життєва стратегія особистості"

Опис документу:
Стаття "Воля як воління (намір до дії ) і воля як свобода – життєва стратегія особистості" є матеріалом для підготовки до уроку українознавства у 9 класі.У статті стисло розкрито понятт "воля","свобода" як невід'ємні компоненти людського буття

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Українознавство .9 клас

Воля як воління (намір до дії ) і воля як свобода – життєва стратегія особистості

Людина не тільки пізнає навколишній світ і певним чином відноситься до

нього, але й впливає на оточення, змінює зовнішній світ відповідно до своїх

потреб та інтересів, долає для досягнення поставлених цілей різні труднощі.

Будь-яка діяльність людини супроводжується конкретними діями, які можуть

бути мимовільними або довільними. Як відомо, головна відмінність довільних

дій полягає в тому, що вони здійснюються під контролем свідомості і вимагають

з боку людини певних зусиль, спрямованих на досягнення свідомо поставленої

мети. Це і є вияв волі. Отже, воля — це свідоме регулювання людиною своєї поведінки і діяльності, що виявляється у вмінні долати внутрішні та зовнішні труднощі під час здійснення цілеспрямованих дій та вчинків.

Воля пов'язана з багатьма сторонами психіки людини: - з потребами, інтересами, світоглядом, ідеалами, переконаннями (тобто загалом з мотиваційною сферою особистості, насамперед тими її складовими, які належать до спрямованості особистості, що є стрижнем її психологічної структури); - з почуттями, оскільки в деяких випадках людині необхідно утриматися від певних дій та вчинків, особливо у стані афекту; - з мисленням, адже воля передбачає наявність цілеспрямованості людини, що передбачає свідомий вибір мети і підбір засобів для її досягнення; нерідко в ході досягнення мети людина зустрічається з труднощами, що вимагає внесення певних коректив. Наприклад, глибоко переконана у своїй правоті людина може виявити більшу вольову активність для досягнення поставленої мети. Сильною волею відрізняються люди з високими ідеалами, різнобічними інтересами. Вольової напруги від людини вимагають: цілеспрямоване сприймання, довільне запам'ятовування, довільна увага, творче мислення і уява.

Воля формується умовами життя і діяльності людини, зовнішніми обставинами, у процесі виховання і самовиховання. Такий підхід до розуміння волі дає можливість правильно пояснити питання про свободу волі. Сутність цього пояснення зводиться до тези про те, що, пізнаючи закони природи і суспільства, людина вибирає можливі і необхідні для неї дії, тобто приймає рішення і діє зі знанням справи. Пізнання - це необхідна і достатня умова, яка забезпечує волю свободою. Воля невідривна від свідомості, від свідомих дій. Вона передбачає регуляцію поведінки особистості, панівну роль людини в регуляції дій у зв'язку з пізнаною необхідністю на основі знань. Тому це панування - і компонент свободи волі, і вияв цієї свободи.

Вольові якості — залежать від свідомої саморегуляції поведінки, її влади над собою. До їх числа відносять: мужність, цілеспрямованість, рішучість, самостійність, наполегливість, ініціативність, витримку тощо.

Поговоримо про деякі з них. Є.П.Ільїн поділяє ситуативні вияви волі і вольові якості особистості.

Перші виникають як природна реакція психіки на певні ситуації, коли людина змушена через зовнішні причини виявляти свою волю; другі - це відносно стійкі стани людини, які активізуються і виявляються в більшості однотипних ситуацій.

Рішучість - це індивідуальна властивість волі, пов'язана зі здатністю і вмінням своєчасно і самостійно приймати відповідальні рішення і неухильно реалізовувати їх у діяльності. У цій якості особливо яскраво виявляється воля як здатність до вільного вибору: прийняти рішення і означає зробити вибір у неоднозначній ситуації.

Цілеспрямованість - можна визначити як здатність свідомої концентрації на певній меті. Ця якість містить у собі не тільки чітке усвідомлення мети, а й вибір найбільш ефективних шляхів її досягнення, здатність до планомірного здійснення дій для досягнення мети.

Наполегливість - не здатність до стійких, активних, енергійних дій, результативність у подоланні перешкод. Наполегливість особливо яскраво виявляється тоді, коли людина знаходиться в проблемній ситуації, коли є труднощі, перепони на шляху до досягнення мети.

Терплячість - це здатність до тривалої протидії несприятливим чинникам. Воля в даному випадку виявляє свою ініціюючу функцію, спонукаючи людину зберігати актуальний стан всупереч ситуації, що склалася.

Ініціативність — це вольова якість, яка виявляється в здатності до активних дій, що викликані власними установками, уявленнями, переконаннями людини. Ініціативність виявляється в творчості, новаторстві, самостійності, стійкості до зовнішніх впливів.

Самовладання - передбачає збереження ясності думки, володіння емоціями в складній ситуації, здатність керувати своїми діями в стані стресу. Самостійність волі передбачає при врахуванні думок інших людей, їхніх порад, певну критичність щодо цих думок і порад.

Слід на завершення відзначити, що далеко не за всіх обставин може сформуватися потрібна вольова якість. Наприклад, для виховання наполегливості не підходять короткочасні справи. Для її формування необхідні справи, які виконуються тривалий час. Для виховання витримки необхідне емоційне та фізичне напруження. Більше того, ці якості мають свою специфіку та своєрідність залежно від специфіки діяльності людини. Так, рішучість спортсмена не тотожна рішучості лікаря, а сміливість парашутиста - сміливості вченого. Але в будь-якому випадку позитивні якості волі, вияв її сили забезпечують успішність діяльності, з кращого боку характеризують особистість.

Свобода особистості

Свобода особистості — один з визначальних критеріїв вільного суспільства. «Вільна особистість виступає основою демократичного громадянського суспільства». Сьогодні свобода є цілісним показником суспільної сутності людини, мірою розвитку духовних засобів освоєння світу суспільством.

Усвідомлення свободи за схемою «роблю, що хочу» властиво зазвичай підлітковій свідомості. Кожна людина, тією чи іншою мірою, проходить у своєму розвитку через таке розуміння свободи, але людина — істота соціальна, тому її життєдіяльність неминуче пов'язана з іншими людьми, що також, веде до необхідності обмеження та контролю власних бажань. Свобода виявляється в людській життєдіяльності, адже духовність є специфічною властивістю людського існування, що становить взаємодію духовних (свідомих і несвідомих) і природних (тілесно-біологічних) чинників. Тому свобода виявляється в усвідомленні можливих меж людської поведінки, які залежать від конкретних умов існування.

Свобода як одна з основних філософських категорій характеризує сутність людини і сутність людства, їх існування. В історії філософської думки це поняття пройшло тривалу еволюцію — від «негативного» (свобода від) до «позитивного» (свобода для). Філософія свободи була предметом роздумів Канта, Гегеля, Ніцше.

Сучасний світ ставить багато важливих питань перед людиною, яка замислю ється з приводу швидкісних змін, які відбуваються з нею та з навколишнім світом. Одним із незаперечних досягнень сучасності є свобода. Постають питання про те, які форми набуває ідея свободи в наш суперечливий час.

Феномену свободи в наш час приділяється все більше і більше уваги власне у контексті соціальної взаємодії. Постають питання про те, як соціальні умови впливають на наше життя та поведінку, де ті сфери, в рамках яких за означенням людина є повноцінним суб'єктом самої себе, як можна збалансувати нашу індивідуальність з вимогами суспільності, які ми в багатьох випадках відчуваємо. Постають питання про те, які форми набуває ідея свободи в наш суперечливий час.

Наявність значної кількості різного роду суспільних інтерпретацій свободи дає певні підстави стверджувати, що загалом вона «тлумачилась скоріше як загальносоціальне явище, здатність людини до вільної діяльності, ніж як духовна основа особистості, культури, соціуму» (2).

Проблема особистості — це й проблема її свободи, оскільки духовне за визначенням є вільне в ній. Свобода виявляється самовизначенням духу людини, її ціннісним пріоритетом.

Особистість — це така сутність, яка протистоїть будь-якому насильству. Свобода людини пов’язана з почуттям її гідності, яка має досить сильне вираження. Приниження гідності надзвичайно вразливе для людини. Кожна людина прагне до незалежності від насильства, і вільна та, яка досягає.

Розвиток особистості, безперечно, має бути вільним, без насильства і примусу, оскільки особистість і свобода — це дві сторони медалі.

Отже, свобода — це складний і глибоко суперечливий феномен життя особистості та суспільства.

Література :

1.Философский словарь. - 3 -є изд., испр. -М инск: Книжный дом, 2003. - 1280 сдіяти на власний розсуд, відсутність неволі, рабства, приниження

2. Корх О. М. «Екзистенц/ально-індивідуаційні» метаморфози вітчизняної філософії / О. М. Корх / / Філософія, культура, життя: міжвуз, зб. наук. пр. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2003. - Вип. 20. - C .8 -1 5 .

3. Крам ар Т. Індивідуальні виміри свободи особистості / / Вісник КНТЕУ Гуманітарні дослідження 2009. Ns 3.

4. Б орисенко С. О. Свобода особистості: від суспільної регламентації до особистісного дозування / С. О. Борисенко / / Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - 2006. - Вип.1(25). - С.96 - 102.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ГЕОГРАФІЇ залишилося:
0
2
міс.
0
9
дн.
1
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!