СЦЕНІЧНА МОВА
Основні варіанти українського сценічного мовлення. В українському
театрі можна почути виразну вимову ненаголошених звуків «е» та «и», що,
очевидно, можна пояснити намаганням якомога чіткіше відтворити зі сцени
фонетичний зміст слова. Ступінь наближення ненаголошеного «е» до «и» та
ненаголошеного «и» до «е» не в усіх позиціях слова однаковий. Він залежить
від темпу мовлення, від характеру логічного та емоційного виділення складів
і слів у цілому. І тому чітка вимова голосних «е» та «и» в ненаголошеній позиції може бути оцінена як варіантна літературна сценічна вимова. Приклад: бачиш, передав, пишатися; весні, живеш, перелякався, рибалку;
великий, легких, листа, мистецтва, перекладачка; збирати, одинадцять,
перетворився, плети, починаю; забирай, перешкоди, принесете, тягнеш.
Існування «акання» в акторському мовленні. Практичний досвід: ця помилка
трапляється в акторів: без агля дки, бая лася, вади в, друка ркаю, задаво лений,
касмона втів, падря пав; вана , кали , каме дія, каха ння, магла , молада , неспаді вано, табі . Поширена в усному мовленні помилка в слові
«інтелегентний» проникає і на театральну сцену. Наголошений звук «е» у
вимові акторів часто широкий, відкритий і довгий, що теж становить
відхилення від літературної норми: [пе:нсію], [кле:й]. Одна з особливостей
вимови приголосних звуків в українській орфоепії — це збереження їх
дзвінкості в кінці слів і складів перед глухими приголосними. Висновки
фіхівців: часте порушення в мовленні. Відбувається оглушення дзвінких
приголосних не тільки вихідцями з південно-західного діалектного ареалу, а
й акторами театрів інших областей. Так, оглушуються дзвінкі приголосні в
кінці слів: виноград, вниз, писав; вихід, віз, спосіб; вигляд, через, штаб;
гаразд, душогуб, заходь, рад; відповідь, зараз, осіб; — а також у середині
слів: випадково, відбій, казки, передбачені, рідко, свідка; абсолютну,
відпустка, підпис, швидко; відбиратиму, медсестра, тезка; будка, ворожкою,
мотузка, підсумки; відкрила, зв'язки, слідчий. Існування м'якої вимови
губних звуків перед «я», «ю», «є», що є порушенням орфоепічної норми,
оскільки в українській мові губні вимовляються твердо. На письмі у словах:
пам'ятників, п'ятий, п'ятдесят; дев'ятсот; зв'язку; дев'ятій, люб'язність, на м'яті це позначається апострофом. Актори вимовляють африкати «дж», «дз», які звучать або як окремі «д» + «ж», «д» + «з»: народжуватись, піджмурки;
зраджували, ненавиджу; від'їжджають, погоджуйся, пораджу; виходжу, —
або як фрикативні «ж», «з»: знаходжу, приїжджай, ходжу; сиджу. Зрідка
чуємо замість м'якого «т» звук «ц» в словах звуть, Катю, скажіть. Одним із
значних недоліків культури мови акторів є неправильні наголоси: важливі шого, вида тного, о цінку, принесе мо, про шу розторгнути шлюб; а ле,
визнає мо, збереже те, зовсі м, пасо вища, піде те, пове рсі, прине сла, сі мдесят;
а вторів, ви разно, завданні , захво ріла, ма ра, навчання , при йду, сільськогоспо дарського, собо лячу; на стій, не нависті, са мі. Приклад сплутаної
російської і української вимови: Айболит, двух, життєрадосності, здравствуй,
четири; «не» замість «ні», «трудностів» замість «труднощів», «человік»
замість «чоловік»; «іго» замість «його», «слушай» замість «слухай».
ПАМ'ЯТЬ ФІЗИЧНИХ ДІЙ
Для дії характерні дві ознаки: 1 - вольове походження; 2 - наявність
мети. Фізичні дії актора (актриси) як ознаки мисленнєвого процесу:
використання зв'язку між сценічними предметами для досягнення мети.
Опрацювання простих сценічних випадків, коли предмети (реквізит) вже
пов'язані між собою. Виконання студентом тих фізичних сценічних дій, де
необхідно кожного разу по-новому зв'язувати між собою роз'єднані
предмети, - це співвідносні і знаряддєві дії. Перехід від використання готових
зв'язків, запропонованих режисером, до їх встановлення - важлива сходинка в розвитку сценічного акторського мислення. Перші заняття: встановлення
нових сценічних дійових зв'язків шляхом практичних спроб (допустимі
випадкові). Мислення актора, яке здійснюється за допомогою зовнішніх
фізичних сценічних орієнтувальних дій, - наочно-дійове. Зовнішні фізичні
сценічні орієнтувальні дії - вихідний пункт для утворення внутрішніх
психічних акторських дій. Межі раннього періоду акторського розвитку -
мисленнєві дії, які виконуються "в умі", без зовнішніх сценічних спроб.
Студент діє не з реальними предметами, а з образами, уявленнями про
предмети і способами їх використання. Мислення студента, в якому
розв'язання сценічної задачі відбувається в результаті внутрішніх дій з
образами, - наочно-образне. Формування у студентів акторських сценічних
узагальнень - мисленнєве об'єднання предметів чи дій, які мають спільні
ознаки. Виникнення узагальнення предметів за їх функцією спочатку в
фізичній сценічній дії, та закріплення в сценічному слові. Перші носії
узагальнення – сценічні предмети-знаряддя. Засвоєння способу фізичної
сценічної дії за допомогою того чи іншого знаряддя (віяло, квіти, циліндр,
посуд, одяг, взуття): студент використовує це знаряддя в різноманітних
сценічних ситуаціях, виокремлює його узагальнене значення для розв'язання
певного роду сценічних задач. Виокремлення у знарядді тих головних ознак,
які важливі для його використання, інші відступають на задній план.
Формування знакової (або символічної) функції фізичної сценічної свідомості. Можливість використання одного сценічного об'єкту як замінника іншого. Використання замість дій з сценіними предметами дій з їх замінниками. Пам'ять фізичних сценічних дій - провідна функція, що бере участь у розвитку всіх видів акторського пізнання. Запам'ятовування сюжетів вистав та кінофільмів, літературних творів - результат загальної пластичності
нервової системи, мозку, властивої майбутнім акторам. Трансформації, що
відбуваються в природному, предметному і соціальному середовищі, їх
визначення розвитку пам'яті фізичних дій. Оволодіння фізичними
сценічними діями і сценічною мовою через соціальні відносини - збагачення і олюднення пам'яті фізичних дій. Розгляд послідовністі сценічних фізичних подій у контексті руху часу життя, в єдності і тотожності "я".
Вправи: «Переходи», «Переходи із стільцем», «Фігури перестановок»,
«Трамвай», «Оплески», «М’ячики з числами», «М’ячики із словами»,
«Друкарська машинка», «Зіпсована машинка», «Дзеркало, що запізнюється».
