Одним з важливих джерел права Київської Русі є міжнародні договори князів з чужоземними державами. Це перші пам’ятки писаного права – установлені князівською владою закони, які не порушували вимог звичаєвого права. «Повість врем’яних літ» містить чотири тексти договорів Київської Русі з Візантією (907, 911, 944, 971 р.р.), які дійшли до нас не в оригіналах, що складалися, напевне, у двох примірниках (грецькою і руською договірними мовами), а у вигляді копій, знятих літописцем з грецького примірника. Зміст цих договорів свідчить про міжнародний авторитет Київської Русі, її високий соціально-економічний і духовний рівень.













