Архетип степу в творчості Є. Маланюка, насамперед, є образом України – «степової Еллади»; є ознакою національного ландшафту; виступає ворогом, «покараним простором»; спогадом дитинства, батьківщини; символом духовної незнищенності українського народу; свідченням невіддільності від історії країни. Самоцвітом степів полинових можна назвати поета. Почуття його глибокі та щирі. Викоханий степом, скупаний в його різнотрав’ях поет назавжди зріднився з ним.