Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«Реалізація професійної діяльності та розвиток цифрової компетентності педагога через обмін методичними матеріалами в цифрових бібліотеках»

Стаття. Не забуваймо мудрість наших предків

Громадянська освіта

Для кого: 3 Клас

08.04.2021

76

0

0

Опис документу:
Добрий дух рідного дому, тепло домашньої атмосфери, одруження з милою людиною – джерело щасливої долі, успішного виховання дітей. Рідна домівка, рідне гніздо – так у народі називають батьківську хату як особливе місце для людини, а найбільше для дитини.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Не забуваймо мудрість наших предків

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме й одвічне коло…

Борис Олійник

Народна педагогіка впродовж віків пропагувала кращий досвід виховання дітей. Нема вчителя мудрішого за народ, не можна загубити, втратити скарби педагогічних наробок попередніх поколінь. Тому знайомлю через прислів’я, приказки, пісні наших вихованців та їх батьків з мудрістю й мораллю, які прийшли випробовування часом і не потьмяніли.

Добрий дух рідного дому, тепло домашньої атмосфери, одруження з милою людиною – джерело щасливої долі, успішного виховання дітей. Рідна домівка, рідне гніздо – так у народі називають батьківську хату як особливе місце для людини, а найбільше для дитини. Думаю, що майже в кожного з нас підкочується до серця тепла хвиля, коли чуємо поезію-пісню Андрія Малишка:

Чому сказати, й сам не знаю,

Живе у серці стільки літ

Ота стежина в нашім краї

Одним одна, одним одна

Біля воріт.

Про значення рідного дому в житті людини говорять:

  • "Скрізь добре, а вдома краще";

  • "Удома й стіни допомагають";

  • "Своя хата – своя правда, своя стріха – своя втіха";

  • "Свій дім не ворог, коли прийде, тоді й прийме".

Рідна домівка – це не тільки місце притулку, дах над головою, а й сімейне вогнище, місце захисту від життєвих негод. Про це свідчить масово-рухлива гра для дітей "Гуси, гуси, додому!". Дома вже ніякий «вовк не страшний». До речі, гра в "хатинки ", батька й матір, спорудження будиночків є найулюбленішими іграми дітей.

Батьківську хату ніколи не забувають, вона вабить з далеких країв, адже, прийшовши до неї, неодмінно п’єш найцілющу, найсолодшу воду – живу з рідної криниці, щоб набратися сил, снаги. "Наш клад – коли в сім’ї лад", - кажуть у народі. Народна педагогіка надає першорядного значення виховному клімату сім’ї як основному чиннику у формуванні особистості. Шанобливе ставлення до сім’ї проповідують народні прислів’я і приказки:

  • "Хоч по коліна в воду, аби до свого роду";

  • "Свій хоч не заплаче, то скривиться, хоч не скривиться, то не висміє".

Жити на світі без зв’язків із родом і родинної підтримки важко:

Та журба мене ізсушила, та журба мене і зв’ялила,

Що найменша в степу птиця та й та мене била.

Ой там вона побиває, що роду немає.

Ой вийду я за ворота – стою, як сирота,

Ніхто мене не спитає, що роду не має…

Як «нема роду-родиночки», то "ні до чого притулитися", "нікому порадоньки дати". І навпаки:

В кого батько, в кого мати –

Є з ким розмовляти,

В кого брати, в кого сестри –

Є з ким погуляти.

Особливо нестерпним є становище поза родом у чужому краї:

Соловейку маленький, в тебе голос тихенький,

Защебечи ти мені, бо я в чужій стороні,

Бо я в чужій стороні, нема роду при мені,

Ані роду, ні родини, ні просвітної години,

Ні отця, ні родини, ні рідного брата.

Без зв’язку з ріднею, як із рідною країною, людина безпорадна:

Ані дитини, ані родини,

Ні рідненького вітця,

Я ходжу-броджу по чужім краю

Яка блудненька вівця.

Тому таким хвилюючим і щирим є звернення до родини:

Вербо ж ти моя, вербо

Чого хиляєшся?

Ой роде ж мій, роде

Чого цураєшся?

Ой роде, мій роде,

Не цурайся мене.

Роду нема переводу. Родичі й свояки підтримують між собою дійові контакти. Вони часто зустрічаються і спілкуються, особливо якщо мешкають в одному місті чи селі, радяться, допомагають один одному, діляться радістю й горем. У народі здавна прийнято влаштовувати традиційні родинні свята, на які запрошують усіх родичів. І свояків. Цікаво, що до взаємин активно залучаються діти. Для дітей такі родинні взаємини є джерелом не тільки задоволення і втіхи, а й великої виховної сили.

У нашого народу здавна живе добра й благородна традиція: підтримувати теплі родинні взаємини, долати родинні незгоди. І все це робиться насамперед заради дітей, щоб виховати в них родинні почуття. Саме про це йдеться в українській народній пісні

"Під білою березою". Брат і сестра живуть у незгоді через посаг (братові батьки дали більше). Одна сестра все ж таки вирішила відвідати брата, заявивши:

Я не прийшла їсти, пити,

Але прийшла подивитись,

Щоб і мене діти знали,

Та й тіткою називали.

І нехай наші діти шанують родину, батьків. Хай в їх серцях лунає:

У лузі калина, у лузі червона

Хорошенько цвіте…

Ой роде наш красний,

Роде наш прекрасний,

Не цураймося, родичаймося,

Небагацько нас є!

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Вітаємо зі святом працівникі́в осві́ти

та даруємо 100 грн

кешбеку!

Кешбеком можна оплатити 50% вартості будь-яких цифрових товарів та послуг на порталі «Всеосвіта»

Отримати кешбек можна з 1 до 14 жовтня 24 жовтня та використати протягом всього місяця.