Стаття на тему :Виховання учнів через аксіологічний аспект

Учні мають бути готовими до виконання в недалекому майбутньому важливих завдань національного виховання, тому навчальна робота з ними має наповнюватися не лише науковим фаховим змістом, а й аксіологія ним. Ціннісний підхід до викладання української літератури є природним, адже сам феномен вітчизняного письменства містить виховну парадигму.
У курсі історії української літератури викладач не раз звертається до Біблії, адже самі' становлення національного письменства пов’язане з приходом християнства в Русь-Україну. Спочатку Святе Письмо перекладалося, коментуваюся, переказувадося. наслідувалося, а потім, знову ж таки під певним впливом Книги Книг, народжувалися оригінальні твори українців. Тому, вводячи студентів у світ давнього письменства, ми повсякчас маємо на столі Біблію: слід розповісти про роль цієї скарбниці духу в житті українського автора: прочитати вірші, процитовані в новому тексті або
парадигму - переважно християнського характеру.Вічні християнські вартості втілені в образну тканину текстів авторів різних епох. Вони мають спільний сенс і вигадливу індивідуальну форму мистецького образу. Поєднати науковий аналіз життєпису письменника та його творчості з формуванням молодого українця як високоморальної особистості мета університетського викладача.Пропонуємо методичні прийоми досягнення цієї суспільно важливої місії.
• Висвітлюючи життєвий шлях письменника акцентуємо події, які виявили гуманістичні переконання діяча культури.
• Під час огляду творчості в цілому визначаємо християнські, біблійні мотиви художнього доробку.
• У процесі літературознавчого аналізу конкретного текст)' висвітлюємо в єдності змісту і форми виховний концеїгг твору в його образному втіленні.
• Проводимо компаративний аналіз виучуваного тексту, зіставляючи його зі Святим Письмом, якщо’присутня відповідна інтертекстуатьність.співзвучні оригінальним рядкам; виявити фио софські глибини христологічного змісту. Коли письменник давньої доби був священнослужитс лем (а це траплялося часто), тоді зв’язок його пласкої творчості з біблійними джерелами та навчи- тельством ще тісніший.
Саме таким автором є Д.Туптало (1651 1709),
особистість і текст щоденника якого стали предметом дослідження доктора філологічних наук, про- фесора кафедри української філології Варшавського університету українки Валентини Соболь. У своїй книжці вона осмислює постать Димитрія Ростовського (Туптала) як видатного апіографа. провідника, письменника та церковного діяча і робить не передовсім через аналіз його мемуарного твору “Діаріуш". Науковцеві-філологу ця праця станс в пригоді під час викладання давньої української літератури та організації наукової роботи студентів. Адже живі спогади, записи про пам’ятні події, зроблені національним діячем культури, допоможуть глибше зрозуміти далеку епоху XV// – XV/// ст., відчути її самобутність. Духовний портрет Туптала Д.. написаний В.Соболь, сприятиме розумінню і ближчих до нас у часі осіб та творів, зок|юма Тараса Шевченка, в родині якого, як і по всій Україні, читали “Житія святих" пера Д.Туптала (“Четьї- Мінсї”) в чотиритомнику. Читали регулярно і з інтересом, бо в цих книжках на кожний день року була написана історія жнтгя святого чи святої. І Іа прикладі саможертовності й подвижницької діяльності героїв агіографічних творів формувалися моральні переконання Кобзаря. У сучасній Україні церква відокремлена від держави. Тож, поєднуючи викладання національної літератури з біблійними джерелами, вчимо майбутніх учителів толерантності у ставленні до вірувань сучасників і послідовного додержання Конституції України. Вчитель не має права підносити чи принижувати жодне вірування, конфесію, релігійного діяча.