Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Критика і розвиток. Як не знищити мотивацію
»
Взяти участь Всі події

Стаття "Час і досі не загоїв рану - цей одвічний біль Афганістану"

Українська література

Для кого: 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас

22.04.2019

288

2

0

Опис документу:
Даний матеріал дуже цікавий. Може бути використаний як на уроках української літератури, так і в позакласних заходах. Тема дуже актуальна "Час і досі не загоїв рану - цей одвічний біль Афганістану". Матеріал буде цікавий як для учнів, так і для вчителів.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

ЧАС І ДОСІ НЕ ЗАГОЇВ РАНУ –

ЦЕЙ ОДВІЧНИЙ БІЛЬ АФГАНІСТАНУ

Ти – вічний біль, Афганістан,

   Ти – наш неспокій.

    І не злічить глибоких ран

    В борні жорстокій

    І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –

    Не всі вернулися сини із тих ночей…

такими словами розпочався захід «Афганський біль – на волоску від смерті» в Новоолександрівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, присвячений тридцятирічному ювілею виводу військ з Афганістану, який підготували учні 7 класу разом з класним керівником Сергієнко Валентиною Петрівною. Захід пройшов спільно з учасниками сільського будинку культури: ансамбль «Калина» співав пісень, Бугай Наталія Миколаївна декламувала «Баладу про десантників». Діти переглянули документальні кадри з афганської війни, які супроводжувалися піснями та віршами про цю війну. Вшанували хвилиною мовчання тих, хто на рідну землю повернулись на «чорних тюльпанах». Загалом, захід пройшов в зворушливій атмосфері. Кожному з присутніх було над чим замислитися.

Афганська війна тривала 10 років. Триває і сьогодні, але , слава Богу, вже без участі наших солдатів. А тоді, йдучи у те пекло, вірили, що несуть визволення приниженим та поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати нове життя.

Воїни-афганці… Ми тепер їх називаємо по-різному. Ми називаємо цю війну помилковою.  Коли було покладено край фашизму, наші прадіди думали, що та війна  - остання. Вони не  знали, що їхніх онуків теж називатимуть ветеранами.

В нашому селі також є воїни – інтернаціоналісти – Маслаківський Віктор Станіславович та Гаврих Олександр Володимирович. Учні 7 класу відвідали їх вдома, подякували за інтернаціональний обовязок, побажали здоровя, благополуччя, довгих років життя. Зустріч пройшла в атмосфері тепла, поваги та розуміння. Віктор Станіславович та Олександр Володимирович поділилися спогадами про ті страшні роки, побажали, щоб наші діти ніколи не знали слова – війна. Для мене особисто - воїн –інтернаціоналіст - не просто людина. Мій батько Єрещенко Олександр Олександрович також був афганцем. На жаль, та безглузда війна підірвала його здоровя і він помер досить молодим… 34 роки.

Від імені усіх учнів та вчителів Новоолександрівської загальноосвітньої школи я хочу побажати здоров’я та довгих років життя усім воїнам – інтернаціоналістам та світлої пам’яті, загиблим в Афганістані.

Вчитель української мови та літератури

Василенко Юлія Олександрівна.

 

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.