Стаття. Як виховати патріота

Громадянська освіта

Для кого: 3 Клас

08.04.2021

86

0

0

Опис документу:
Рідна мова, історія народу, його традиції, звичаї та обряди, зокрема, фольклор, різні види народного мистецтва й художня творчість, народні символи та народна символіка, – все це є тим благодатним ґрунтом, на якому зростає національна свідомість. Звичай, обряд, обрядовість – це способи відтворення національних знань через пошукову діяльність, спрямовану на світорозуміння, а також розуміння свого місця у світі.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Як виховати патріота?

Любов у нас до Батьківщини

Іде із серця глибини.

Ми – патріоти України,

Її ми дочки і сини.

Хоч за походженням людини

Й тече у жилах інша кров,

Ми – громадяни України,

До неї вірна в нас любов!

Н.Красоткіна

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

Головним завданням національного виховання дітей шкільного віку є формування основ національної самосвідомості, патріотизму — відчуття належності до певної нації, яка виявляється в етнічному самовизначенні (віднесенні себе до певної етнічної групи).

Формування громадянина – патріота, щоб краще зрозуміти зміст даної роботи необхідно з’ясувати значення цих слів.

Громадянин – людина, яка ідентифікує себе з певною країною, де вона наділена відповідним юридичним статутом, що є основою для користування певними правилами та для додержання обов’язків.

Патріотизм (від грецького patriotes – Батьківщина, Вітчизна) – любов до Батьківщини, до Вітчизни; одне з найголовніших почуттів, закріплених віками. Головними складовими національного виховання є громадянське та патріотичне виховання. Я переконана в тому, що встановлення патріотизму, національної свідомості громадян посідає центральне місце у виховній роботі.

Патріотичне виховання – це складова всього навчально – виховного процесу, якій ми приділяємо велику увагу, адже ми не просто навчаємо і виховуємо дітей, а й готуємо майбутнє для нашої країни.

У той час, коли в Україні відбуваються певні економічні, політичні та суспільні зміни, особливого значення набуває виховання громадян, які здатні побудувати відкрите, інформативне, громадянське суспільство, в основу якого були б закладені та постійно втілювалися конституційна демократія, толерантність та повага до прав людини.

На даному етапі тема виховання гідного громадянина України надзвичайно актуальна, відповідає виховній проблемі над якою працюю – "Виховання патріотизму та національної свідомості учнів шляхом використання елементів інноваційних технологій", адже так багато всього змінилося. І, нажаль, не на краще… Сьогодні січень 2015 року… Новини з фронту АТО повідомляють і про перемоги української армії, і, нажаль, про втрати, і про тривожні звістки зі східного кордону. Без жодного сумніву, зараз Україна переживає найскладніші часи за всю добу своєї незалежності. З одного боку, ми бачимо справжнє піднесення патріотизму, а з іншого… Дуже прикро чути такі вислови: "Що дала мені ця країна? Чому я повинен її захищати? Це справа уряду! Олігархів!" Подібні вислови можна продовжувати…

Тож виникає питання: чому значна частина українців так вважає? Що призвело до цього? Можливо, розчарування останніх десятиліть? А може, уроки всієї попередньої історії, яка сформувала в більшості з нас думку про те, що моя хата скраю? Все це, безумовно, має великий вплив. Але де ж патріотизм? І що це взагалі? Кого слід вважати патріотом? Цікаво, що саме визначення не змінилося. Як і раніше, патріот – це людина, що любить Батьківщину, дбає про її інтереси більше ніж про власні. Що ж змінилося?

Формування громадянської компетентності, що вважається однією з ключових, є прямим шляхом формування патріотизму. Отже, зрозуміло, що головне завдання для мене як педагога, громадянина нашої держави – це виховання патріота. Пройде ще немало років, доки життя в нашій країні налагодиться, а найбільша відповідальність за це лежить на родині та школі.

Виховання патріота вимагає не тільки новизни підходу, але клопіткої і повсякденної праці, тому що від сьогоднішньої роботи з дітьми залежить життя всього народу України в майбутньому, його спокій і мир, добробут і незалежність, визначення нашої держави у світі.

Виховання наших дітей за характе­ром повинно бути національним, адже в Україні віками складались свої тра­диції, цінності, була і є своя історія краї­ни і народу. Навчання і виховання – нерозривні процеси. Тому що без на­лежного виховання людина хоч і зможе багато знати і стати розумною, але існує велика вірогідність того, що ви­росте вона моральним виродком, без сонця в душі, а це вже страшно. З одно­го боку в ході навчання дитина пізнає світ, а з другого боку у неї виробляєть­ся своє індивідуальне ставлення до ньо­го, яке залежить від багатьох чинників.

Сучасна українська школа перебуває в процесі інтенсивного розвитку, плідного пошуку, активізації науково педагогічних ініціацій. Школа покликана стати для учня та вчителя місцем духовного збагачення кожного з учасників навчально-виховного процесу, де формувалася б громадянська зрілість, особиста відповідальність за свій внесок у національно-культурне відродження України, у розбудову держави. Велику роль в цьому відіграє патріотичне виховання молодших школярів.

Історичне джерело патріотизму – століттями й тисячоріччями закріплене існування держав, що формували прихильність до рідної землі, мови,традицій. В умовах утворення націй і утворення національних держав, патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, що відбиває загальнонаціональні моменти в його розвитку.

Патріотичне виховання в сучасній школі містить взаємопов`язану діяльність вчителя та учня з розвитку сукупності моральних норм та рис поведінки, а саме: повага до Батьківщини, відданість їй, активна праця на благо Вітчизни, примноження трудових звичаїв країни,прагнення до зміцнення честі й гідності своєї держави, любов до рідного краю, дружба з іншими народами,тощо. Школа має невичерпні можливості для здійснення патріотичного виховання. Під час навчального процесу молодші школярі ознайомлюються з історією українського народу, його багатовіковою боротьбою за свої права за незалежність, з багатонаціональною культурою, унікальними традиціями, звичаями та обрядами.

У початкових класах важливого значення набувають такі інтерактивні засоби виховання, як народні обряди та традиції, що спрямовані на розвиток творчого потенціалу особистості, кооперування та гуманізацію стосунків у колективі. Саме під впливом системи народознавчих заходів діти проходять шлях свого розвитку від підсвідомого розуміння своєї етнічної належності у молодшому віці до національної зрілості.

Рідна мова, історія народу, його традиції, звичаї та обряди, зокрема, фольклор, різні види народного мистецтва й художня творчість, народні символи та народна символіка, – все це є тим благодатним ґрунтом, на якому зростає національна свідомість. Звичай, обряд, обрядовість – це способи відтворення національних знань через пошукову діяльність, спрямовану на світорозуміння, а також розуміння свого місця у світі.

Засвоєння, зберігання і розвиток традицій і звичаїв українців є важливим засобом зміцнення національної сві­домості. У народі побутує повір'я той, хто забув звичаї своїх батьків карається людьми і Богом. Знання своєї сім'ї охоплює походження бать­ка й матері, їхнє соціальне становище, місце і роль у сімейній ієрархії; родинні зв'язки. З цією метою з учнями починаємо збирати фото найстарших членів родини: прапрадідусів, прапрабабусь, прадідусів, прабабусь, дідусів, бабусь.

Найбільш улюбленою формою при­лучення дітей до народного джере­ла є родинні свята. Вони посідають особливе місце у навчально-виховно­му процесі. Це ніби підбиття підсум­ків великої роботи, яка проводиться заздалегідь. Традиційними стали такі свята, як Сучасна українська школа перебуває в процесі інтенсивного розвитку, плідного пошуку, активізації науково педагогічних ініціацій. Школа покликана стати для учня та вчителя місцем духовного збагачення кожного з учасників навчально-виховного процесу, де формувалася б громадянська зрілість, особиста відповідальність за свій внесок у національно-культурне відродження України, у розбудову держави. Велику роль в цьому відіграє патріотичне виховання молодших школярів.

Таким чином, вивчаючи народні тра­диції, діти починають цікавитися іс­торичним минулим українського на­роду. Відроджується культура рідного народу, входять в життя прадавні ігри дітей. Вивчення фольклору допома­гає розвинути творчі нахили учнів, спонукає їх до пізнавальної актив­ності, є запорукою виховання любові до рідної української мови, до рідної української землі.

У сучасній педагогіці активності набуває метод проектів як освітня технологія, метою якого є орієнтування учня актуалізацію власного життєвого досвіду і набуття на його основі нового. Цей метод набув широкої популярності та широкого впровадження завдяки таким аспектам:

- закономірний зв’язок між навчальними проблемами та практичним життєвим досвідом самих учнів;

- самостійна пізнавальна діяльність школяра;

- наявність індивідуалізації навчання;

- динамічність проблем навчання;

- висока емоційна активність;

- чітко організована структура роботи.

Саме використання народних традицій, обрядів у навчанні, через цілеспрямованість і підпорядкованість цього навчання власним уподобанням молодших школярів – одна з важливих ідей сьогодення.

Таку роботу слід продовжувати і в наступних класах, що сприятиме глибокому та свідомому засвоєнню народних звичаїв, вивченню та дотриманню обрядів, виховання національно свідомої особистості. Серед інтерактивних методів, що широко впроваджують у навчанні молодших школярів, є проведення брейн-рингів, КВК, конкурсів "Розумники та розумниці" тощо. Завдання слід будувати на матеріалі народних традицій, обрядів, звичаїв. Наприклад:

  • яке значення має український вінок(оберіг);

  • що є символом дівочої краси (коса);

  • атрибутом якого українського зимового свята є кусання калити(Андрія);

  • який птах перший прилітає з вирію і є благовісником весни(жайвір);

  • яку страву варили українці на знак примирення з ворогом(кашу);

  • що символізує кутя(обрядова страва Різдва Христового, символ поминання предків);

  • чому в деяких місцевостях веснянки називаються гаївками(тому що виконувалися в гаях);

  • назвіть українські народні пісні, де згадуються рослини – символи українців;

  • назвіть народні повір’я або прикмети;

  • назвіть українські народні пісні, де згадуються улюблені народом птахи й тварини тощо.

Як свідчить практика, використання в проектній діяльності учнів народних традицій є доцільною та цікавою для молодших школярів формою інтерактивного навчання. Адже вона розвиває інтелектуальні здібності, формує творчий підхід до проблеми, сприяє самовираженню та розвитку самостійності, стимулює пізнавальну активність молодших школярів, поглиблює знання та виховує повагу до українських традицій, формує патріотичні почуття у дітей.

Користуючись методичними реко­мендаціями Міністерства освіти Ук­раїни "Орієнтовний зміст виховання в національній школі" я взяла за основу провідні напрямки виховання і склала свій план роботи для кожного класу початкової школи, з урахуванням вікових особливостей учнів, тобто що в якому класі треба зробити у плані вихо­вання. Подаю цей зміст, який я запозичила з методичних рекомендацій, а ко­жен вчитель за ним може скласти свій план заходів, беручи до уваги особли­вості учнів кожного класу.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Вітаємо зі святом працівникі́в осві́ти

та даруємо 100 грн

кешбеку!

Кешбеком можна оплатити 50% вартості будь-яких цифрових товарів та послуг на порталі «Всеосвіта»

Отримати кешбек можна з 1 до 14 жовтня 24 жовтня та використати протягом всього місяця.