Давню Грецію вважають ко лискою європейської цивілізації. До територій поширення грецької цивілізації належали південна частина Балканського півострова, острови Егейського та іонічних морів й узбережжя півострова Мала Азія.
Проте найдавнішим вогнищем давньогрецької цивілізації був острів Крит. Саме тут від 2000 до 1400 р. до н. е. існувала найдавніша держава в Європі.
Від 11 ст. до н. е. починається но вий цикл розвитку грецької державності. Спершу тривав «гомерівський» період (11–9 ст. до н. е.), за якого панували родові відносини.
8–6 ст. до н. е. називають архаїчним періодом, коли зароджується грецька державність у формі поліса, відбувається колонізація, заміна родової аристократії торговельно-ремісничою знаттю.
5–4 ст. до н. е. – класичний період – розквіт давньогрецьких полісів, їхнього господарства, час найбільших культурних досягнень греків.
Останній період історії Давньої Греції пов’язаний із походом Александра Македонського і створенням держав на руїнах його імперії. Це – доба еллінізму (4–1 ст. до н.е.). Давньогрецьку цивілізацію разом з давньоримською називають античними. Слово «античний» походить від латинського слова «давній». Антична цивілізація є фундаментом сучасної європейської цивілізації