На думку дослідників, роман Проспера Меріме „1572. Хроніка часів Карла ІХ” – твір, принципово важливий не тільки для розуміння творчості письменника (еволюції, світосприймання, естетики та поетики), але і для з’ясування характеру однієї із значних національних традицій літератури в становленні і розвитку жанру історичного роману, що формувався в полеміці з історичним романом В.Скотта та романтичною творчістю Ф.Р. де Шатобріана („Мученики”), А. де Віньї („Сен-Мар”).