Матеріалом присвячений тому, як мислителі XIX століття пояснювали суспільно-політичні та економічні зміни в умовах розгортання індустріальної революції, і як на цьому підґрунті сформувалися основні ідеологічні концепції.
Матеріал параграфа поділено на три ключові блоки:
Консерватизм і лібералізм:
Консерватизм виступав за збереження традиційних цінностей, порядків та релігійних устоїв. Його прибічники обережно ставилися до будь-яких реформ, заперечували радикальні й революційні методи та вважали приватну власність й суспільну нерівність природними явищами.
Лібералізм визначав основою суспільного й економічного розвитку індивідуальні свободи людини. Виразник класичного лібералізму Алексіс де Токвіль обґрунтовував модель «ліберальної демократії» з рівністю можливостей для всіх.
Соціалізм:
Постав як відповідь на загострення соціальних суперечностей. Головним шляхом розв'язання проблем соціалісти вважали ліквідацію приватної власності на засоби виробництва та заміну її на суспільну.
У пункті висвітлено теорії британських і французьких мислителів (Роберта Оуена, Анрі де Сен-Сімона, Шарля Фур'є, П'єра-Жозефа Прудона), а також вчення Карла Маркса та Фрідріха Енгельса (марксизм), які розглядали соціалізм як перший етап будівництва комунізму.
Націоналізм:
Розглядає поширення ідеї про те, що нація є об'єднанням вільних громадян і єдиним джерелом державної влади
