Ось короткий опис матеріалу з представленої презентації «Невидимий каркас мови» (службові частини мови та вигук):
Головна суть: Службові частини мови та вигуки порівнюються з інженерними елементами будівлі (цементом, ланцюгами, містками, еквалайзерами), які не мають власного лексичного значення і не відповідають на питання, але будують зв’язки між словами й реченнями.
Прийменник («майстер залежностей»): Стоїть при іменнику чи займеннику і керує їхнім відмінком (ніколи не вживається з Називним). Має алгоритм милозвучності для вибору форм з, із, зі та окремі правила правопису (наприклад, написання з-за, з-під через дефіс).
Сполучник («архітектор мостів»): Поділяється на сурядні (з’єднують рівноправні елементи) та підрядні (підпорядковують одну частину речення іншій). Має важливі розрізнення (пастки ЗНО) для написання разом чи окремо (зате/за те, щоб/що б, якби/як би).
Частка («еквалайзер сенсів»): Змінює відтінки значень і буває формотворчою (би, б, хай), заперечною (не, ні) та модальною (невже, тільки, таки). Правила сортують їх на написання через дефіс (казна-, -бо), разом чи окремо.
Вигук («емоційний вибух»): Особлива частина мови, яка не називає почуття, а лише виражає їх (емоційні, етикетні, звуконаслідувальні), зазвичай не є членом речення і пишеться через дефіс, якщо звуки повторюються.
Діагностика слів-хамелеонів: Навчає розрізняти омонімічні частини мови (наприклад, край, навколо, близько) залежно від того, чи виступають вони самостійним членом речення, чи керують залежним іменником як прийменники.
