Стиль – у народнопісенному виконавстві слід розглядати як мистецьке явище, що виникає під впливом традиційних елементів культури (регіональних, соціальних, мовних, звичаєвих, обрядових, природних чинників тощо). У народнопісенному виконавстві сформувалось два основних напрямки побутуваня співочих (вокальних) стилів: народний вокальний стиль, академічний вокальний стиль, який є похідним від професійного мистецтва співу.
Академічний вокальний стиль базується на засадах класичної вокальної культури, яка ввібрала різні напрямки вокальних шкіл (зокрема європейських), що еволюціонували спочатку у церковну традицію, а згодом (ХVІІІ-ХІХ стт.) у світську хорову музику і сольну пісню; характеризується наявністю широкого співацького діапазону виконавців, філігранною вокальною технікою, округлим звучанням. На сьогодні академічна манера співу формується у музично-педагогічних навчальних закладах, культових інституціях та аматорських середовищах.