і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Предмети »

Сміхова стихія в романі М. Сервантеса «Дон Кіхот». «Донкіхотство» як соціаль¬но-психологічне явище.

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Світова література, 8 клас

________

УРОК № ____

Тема. Сміхова стихія в романі М. Сервантеса «Дон Кіхот». «Донкіхотство» як соціаль­но-психологічне явище.

Мета: з’ясувати роль сміху в романі М. Сервантеса; домогтися засвоєння поняття «вічний образ», «донкіхотство»; розвивати у школярів уміння працювати з науковою статтею, вислуховувати товаришів, аргументувати свою точку зору; виховувати толерантність поведінки під час обміну думками.

ХІД УРОКУ

I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

Бесіда на повторення вивченого.

— Дайте визначення комічного.

(Комічне (гр. komikos — смішний, веселий) — смішне в житті та мистецтві. Для комічного характерним є зображення різних життєвих невідповідностей, відхилень від норми, суспільних недоліків з позиції високого естетичного ідеалу, який художник має в душі та утверджує в мистецтві.)

— Які різновиди комічного вам відомі? (Гумор, сатира, іронія, сарказм.)

— Пригадайте, що таке пародія.

(Пародія — один із жанрів художньої літератури, власне сатиричний чи гумористичний твір, в якому імітується творча манера письменника задля осміяння її як невідповідної новим мистецьким запитам.)

— З якою метою комічне використовується у творах художньої літератури?

(Письменники використовують цей прийом із метою висміювання деяких вад у житті людей або суспільства в цілому чи показу смішного в житті.)

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Творче завдання.

— Перекажіть комічні сцени, які є в проаналізованих розділах роману.

— Прослідкуйте, де більше комічних сцен: на початку чи наприкінці роману. Як ви гадаєте, з чим це пов’язано?

2. Коментар учителя.

Комічні сцени в романі Комічних сцен більше на початку роману. А потім посилюється серйозність оповіді. Дон Кіхот поступово втрачає риси божевільного й стає мудрою людиною

(звичайно, коли він говорить про життя, а не про лицарство). Такий прийом на­буває символічного значення: саме життя розбиває ілюзії героя, доводить їх недоско­налість.

3. Запитання до учнів.

— Який різновид комічного використовує М. Сервантес у своєму романі? (Сатиру.)

4. Дослідницька робота.

— Спробуйте знайти елементи пародії у творі М. Сервантеса, використовуючи ма­теріал проаналізованих розділів.

5. Коментар учителя.

У романі імітується творча манера авторів лицарських романів, у центрі яких обов’язково мав бути лицар, що здійснює подвиги в ім’я власної слави та дами сер­ця. Це особливо помітно на початку твору (збирання в похід, пошуки зброєносця, обладунків, дами серця тощо). Але обравши цю канву, М. Сервантес поставив пе­ред собою іншу мету: написати не лицарський роман, а пародію на нього. Саме тому його головний герой такий старий та немічний, він збожеволів від читан­ня лицарських романів, його подвиги безглузді й непотрібні. Щоб уберегти героя (а можливо, й інших людей!), замуровують двері, що ведуть до бібіліотеки, багатої на лицарські романи. Але цю дію можна зрозуміти й інакше: подібні твори віджили своє, а в нову епоху — Відродження — на сцену мають вийти інші герої. Тому в ро­ман сміливо вривається подих реального життя з його проблемами, звучать гумані­стичні мотиви.

6. Проблемне запитання.

— Як ви гадаєте, чому героєм твору став не багатий аристократ, а збіднілий гідальго? (Тому що М. Сервантес засуджує спосіб життя аристократичної верхівки, шукає здоровий глузд в середовищі дрібного дворянства та селян, вважаючи їх ядром нації. Ось чому природним розумом наділений Санчо Панса, а мудрі, філософські по­ради автор вкладає не в уста багатія, а Дон Кіхота.)

7. Робота зі словником літературознавчих термінів.

Вічні образи — це такі образи, які за глибиною художнього узагальнення вихо­дять за межі конкретних творів та зображеної в них історичної доби, містять неви­черпні можливості філософського осмислення буття.

8. Запитання до учнів.

— Як ви вважаєте, що дало підстави віднести образ Дон Кіхота до «вічних»? (В образі Дон Кіхота М. Сервантес відобразив риси людини доби Відродження. Але водно­час образ містить глибокі філософські узагальнення. Такі риси характеру Дон Кіхо­та, як служіння правді, добру, готовність до самопожертви заради високих ідеалів, шляхетність, завжди мали вияв у будь-які часи у різних народів. Усе це й дає мож­ливість вважати образ Дон Кіхота «вічним».)

— Які образи вивчених вами творів можна віднести до «вічних»? (Прометей.)

9. Бесіда з учнями з елементами дискусії.

— Схарактеризуйте образ автора. Яким ви його бачите?

— У романі 660 героїв. Поміркуйте, яким персонажам симпатизує автор. Чи згод­ні ви з цим?

10. Коментар учителя.

Зі сторінок роману видно, що автор — людина з великим життєвим досвідом, гу­маніст за переконаннями, любить людину й прагне донести до читачів свої ідеали. Для цього він обрав образ дивного, але порядного збіднілого гідальго на ім’я Дон Кіхот. Однак цей персонаж не є дзеркальним відбиттям постаті автора. Дон Кіхот, як і його творець, здатний сприймати реалії життя, він розумів, що у світі панують тверезий розрахунок, жадоба збагачення, брехня, лицемірство. Автор знає, що зло не можна знищити розмахуванням меча. Світлі, гуманні ідеали потрібні, але їх треба усвідом­лювати й боротися за них слід іншими способами.

11. Проблемна ситуація.

— У XIX ст. набуло поширення поняття «донкіхотство». Як ви його розумієте?

— Як на вашу думку, чи можливе воно у XXI ст.?

12. Слово вчителя.

Критики XIX ст. вважали, що поняття «донкіхотство» означало замріяну людину, смішну й незугарну у своїй неспроможності розібратися в реальній ситуації та безсилу виправити її.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Творче завдання.

«Кожна людина є трохи Дон Кіхот»— Доведіть або спростуйте думку російського критика В. Бєлінського: «Кож­на людина є трохи Дон Кіхотом». (Так, адже високе й духовне повинно бути в кож­ній людині.)

2. Підсумкове слово вчителя.

Минають століття, змінються покоління, а роман славетного іспанця продовжує жити.

У 1605 році, коли книгу перевидавали у Валенсії, на титульному аркуші з’яви­лася маленька фігурка вершника, що мчить уперед. Його старий меч готовий до віч­ної боротьби зі злом. Образ Дон Кіхота живий, і кожне нове покоління намагається зрозуміти його, знайти щось цікаве для себе.

Хто каже, що вмер Дон Кіхот?

Цьому ви, будь ласка, не вірте!

Бо він не підвладний ні часу, ні смерті —

В новий вирушає похід.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготуватися до дискусії-узагальнення на тему: «Чи потрібні нині Дон Кіхо­ти?»

Світова література, 8 клас

_________

УРОК № ________

Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Дискусія-узагальнення на тему: «Чи потрібні нині Дон Кіхоти?»

Мета: допомогти учням систематизувати знання з вивченої теми; розвивати у школярів умін­ня працювати з додатковою літературою, формувати свої думки; сприяти вихованню толерантності під час дискусії.

ХІД УРОКУ

I. ПІДГОТОВКА ДО УРОКУ

На основі аналізу письмових робіт «Хто такий Дон Кіхот: благородний лицар чи божевільний?» можна запропонувати учням поділитися на групи й підготувати висту­пи на захист своєї думки, враховуючи тему уроку.

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

III. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Ознайомлення з «Правила дискусії».

2. Запитання до учнів.

— Згадайте, що ви вивчали на уроках української мови про правила побудови виступу. (Теза — докази — аргументи — висновок.)

3. Слово вчителя.

У літературознавстві існують три погляди на образ Дон Кіхота.

Погляд перший. Дон Кіхот — комічний образ. Адже герой увесь час потрапляє в комічні ситуації, приймає помилкові рішення. Йому притаманні риси дивака, який бачить дійсність крізь призму ілюзії. Вчинки персонажа суперечать законам здорово­го глузду, а їх мета не відповідає його можливостям.

Погляд другий. Дон Кіхот — герой, далекий від реального життя. Він упевне­ний, що йому під силу «випрямити правду у світі». Але, як виявляється, це резуль­тат надмірної довірливості й наївності. Його вчинки найчастіше мають негативні на­слідки. Виникає усвідомлення нездійсненності мрій та бажань. Це трагічний образ.

Погляд третій. Дон Кіхот — трагікомічний образ. У ньому поєднуються риси зовнішнього комізму (комічні ситуації, неправильність суджень, надмірне захоплен­ня фантазіями) та внутрішній трагізм (поступове усвідомлення складності боротьби зі злом).

4. Запитання для дискусії.

— Що ви думаєте з цього приводу?

— З якою точкою зору ви не можете погодитися? Чому?

— Який висновок можна зробити, враховуючи різні думки?

— Чиє висловлювання про роман М. Сервантеса вам близьке?

5. Виступи учнів.

6. Підсумкове слово вчителя.

Підбиття підсумків дискусії.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготуватися до контрольної роботи..

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Використання веб-квестів в освітньому процесі»
Левченко Ірина Михайлівна
36 години
590 грн
295 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти