СЛОВНИК ІСТОРИЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ (матеріали підготовки до Олімпіад)

Всесвітня історія

Для кого: 8 Клас, 9 Клас

01.04.2019

452

13

0

Опис документу:
Абсолютизм – абсолютна самодержавна монархія – форма державного правління, при якій верховна влада повністю належить монарху (царю, королю, імператору). Автономія – самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

СЛОВНИК ІСТОРИЧНИХ ТЕРМІНІВ І ПОНЯТЬ

Абсолютизм – абсолютна самодержавна монархія – форма державного правління, при якій верховна влада повністю належить монарху (царю, королю, імператору).

Автономія – самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом.

Анафема – відлучення від церкви, прокляття.

Аристократія – найбільш привілейований стан або найвища родова знать у рабовласницьких і феодальних суспільствах, а також форма правління, за якої аристократія належить уся повнота влади в країні.

Асиміляція – добровільний або вимушений процес розчинення (втрата традицій, мови тощо) раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу; засіб досягнення етнічної однорідності.

Аскетизм – форма поведінки, яка передбачає придушення бажань, відмова від розкоші й навіть більшості зручностей, обмеження в їжі та сні, завдання собі фізичних страждань із метою спокутування гріхів.

Барон – феодальний титул у Західній Європі. У VI — VII ст. Баронами називали взагалі знатних людей.

Бенефіцій – у раньосередньовічній Західній Європі надання королем чи великим землевласником васалові в довічне користування землі як винагороди за службу.

Божий суд” – випробування (вогнем, водою, залізом), після яких виносився вирок.

Братства – національно-релігійні громадські організації православного міщанства, які відігравали важливу роль у культурному та політичному житті України XVI — початку XVIII ст.; протистояли наступові католицизму та уніатства, національному гнобленню.

Братські школи – навчальні заклади в Україні в ХVІ-ХVІІІ ст., які засновувались та утримувались братствами і були не тільки засобом отримання освіти, але і однією із форм боротьби проти колонізаторської політики Речі Посполитої та окатоличування. Першу таку школу було створено братством у 1586 р. у м. Львові. На відміну від єзуїтських колегій, ці заклади мали більш гнучкий характер, у них навчалися діти з різних суспільних верств.

Буржуазна революція – соціальна революція, яка спрямована проти феодального устрою або його залишків і спрямована на встановлення політичної влади буржуазії.

Васал – персона, яка зобов’язана перед іншою персоною (сеньйором) вірністю і службою. Система васалітету склалася в Західній Європі в період розвинутого феодалізму. Головний принцип: “Васал мого васала – не мій васал”.

Васалітет – особиста залежність одних феодалів (васалів) він інших, могутніших (сеньйорів).

Варфоломіївська ніч – масове вбивство прихильників кальвінізму – гугенотів – католиками у Парижі в ніч на 24 серпня 1572р. (проти свята св. Варфоломія), організоване королевою-матір’ю Катериною Медічі, яка фактично правила країною за Карла ІХ, і католицькою партією. Під час Варфоломіївської ночі загинуло до 30 тис. чоловік.

Ватикан – місто-держава на території Рима. Офіційна резиденція папи римського.

Велика хартія вольностей – один із головних законодавчих документів, який надавав право народним представникам контролювати короля. Підписана 1215 р. Англійським королем Іоаном Безземельним на вимогу баронів, духовенства і жителів міст. Обмежувала права і владу короля на користь аристократії, надавала привілеї лицарям, купцям, міському населенню. Найважливішою була стаття 39, в якій наголошувалося, що “жодна вільна людина не буде заарештована й ув'язнена чи позбавлена майна, чи оголошена поза законом, чи вигнана... інакше, як згідно із законним вироком рівних та із законом країни”. Згідно з Великою хартією вольностей створювалася рада 25-ти, яка обиралася лише з баронів і мала право оголосити королю війну в разі невиконання ним умов угоди. “Хартія” має конституційне значення.

Велике переселення народів – умовна назва масових вторгнень на територію Римської імперії у IV – VII ст. германських, слов’янських та інших племен, що супроводжувалося страшними війнами і створенням своїх власних нових держав. Причинами великого переселення народів були: зростання чисельності населення, обмаль родючих земель, прагнення знаті до збільшення багатств. Серед новостворених держав наймогутнішим було Франкське королівство (пізніше імперія) на чолі з Карлом Великим. Усі такі держави проіснували недовго.

Велике переселення слов’ян – переселення слов’янських племен у V — VII століттях, внаслідок якого формувалися східні, західні та південні слов’янські союзи племен.

Великий Луг – історична назва місцевості, велетенських річкових плавнів, які колись існували на лівому березі Дніпра між Дніпром і Конкою. Плавні, зарослі листяним

лісом, очеретом і мали площу понад 400 км². Вся ці місцевість належала Запорозької Січі, з Великим Лугом часто ототожнювали усе Запоріжжя.

Визвольний рух – 1) мирне чи, частіше, збройне домагання поневоленим народом незалежності, можливості самому розпоряджатися своєю долею; 2) боротьба соціальних низів (рабів, селян, ремісників) за вільні умови господарювання та поліпшення умов свого життя.

Відродження (Ренесанс) – період, який знаменував перехід від середньовічної до нового нового часу; відмітна риса Відродження—гуманізм (людяність). Гуманісти зверталися до культурної спадщини античності.

Військо Запорозьке – назва Української козацької держави, створеної Богданом Хмельницьким під час Національно -визвольної війни українського народу середини XVII століття.

Військовий писар (кошовий писар) – виборна службова особа, що відала всією канцелярією Запорізької Січі (XVI– XVIII ст.) Розсилав накази по куренях вів рахунки прибутків і витрат, здійснював дипломатичне листування. Знаком посади військового писаря була довга чорнильниця — каламар (“калям”— від схід. тростина), а також гусяче перо, застромлене за праве вухо.

Військовий осавул – виборна службова особа, яка обіймала одну з найважливіших військово - адміністративних посад у Запорізькій Січі (XVI–XVIII ст). Обирався на військовій раді терміном на один рік. У мирний час стежив за дотриманням порядку на Січі, у воєнний час – у таборі. Відав заготівлею провіанту на випадок війни; розподілом за наказом кошового отамана платні, захистом інтересів запорожців у битвах, прикордонній зоні. Очолював козацьку розвідку і стежив за ходом битви, вводячи по мірі потреби у бій резерви. Знаком влади військового осавула була дерев’яна палиця з потовщеннями на кінцях, скріплена срібними кільцями.

Військова старшина – керівники окремих військових частин та носії урядових функцій у козацьку добу. До 1648 р. Військова старшина мала характер тільки військового керівництва (полків і сотень). За Гетьманщини Військова старшина стала також виконавчим органом державного управління, а старшини, які до неї належні, урядовцями. Військова старшина поділялася на генеральну військову старшину (генеральні - обозний, суддя, писарі, підскарбій, осавул, хорунжий, бунчужний), полкову військову старшину (сотенні - отаман, писар, осавул, хорунжий).

Вотчина – комплекс феодальної земельної власності (земля, споруди, інвентар) і пов’язаних з нею прав на феодально-залежних селян. Синонімами терміну “вотчина” є феод, сеньйорія, майор. Основною формою землеволодіння вотчина стає на більшій частині Європи у VІІІ – Х ст.

Воєвода – військовий командир, який керував княжими загонами. Був представником княжої адміністрації.

Воєводство – назва адміністративно-територіальних одиниць на Русі, в Литві і Польщі у XV — XVIII століттях.

Гайдамаки – (з турецької - “гайда” - гнати, переслідувати) — польська шляхта називала

учасників антифеодального та національно-визвольного рухів в Україні. В Україні гайдамаками називали народних повстанців, які боролися проти польської адміністрації та польських панів.

Гетьман – назва вищих воєначальників у таких державних і військово - державних утвореннях, як Велике князівство Литовське, Королівство Польське, Річ Посполита і Військо Запорозьке Низове.

Гетьманщина – напівофіційна назва значної території України на правому і лівому берегах Дніпра, де з середини XVII ст. і до 1764 р. Поширювалась влада гетьманського уряду. Після “Вічного миру” (1686) термін “гетьманщина” застосовується лише стосовно Лівобережної України.

Гуманізм – філософський підхід, що в теоретико-світоглядний спосіб поєднує вчення про людину як визначальну мету і вищу цінність суспільства. В основі гуманізму – ідеї та ідеали розуму та людяності, що їх послідовно розвивали філософи античної доби, діячі культури епохи Ренесансу, мислителі Просвітництва, інтелектуали Нового часу.

Демократія – дослівно “влада народу”. Державний лад, який передбачає наявність виборчих органів влади та широке залучення громадян до державних справ.

Держава – базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства, що створюється для забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соціально неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загальносоціальних потреб.

Дике поле – історична назва незаселеної степової території Північного Причорномор'я між Дністром і Доном. Назва “Дике поле” виникла не пізніше XVI ст. (ймовірно, у ІІ-й половині XV ст.).

Зимівник – назва господарства, хутора у запорізьких, чорноморських і в частини донських козаків, де вони перебували, коли не було військових дій. В кожному зимівнику було 2-3 хати і різні господарські будівлі.

Клейноди окремі:

булава — відзнака гетьманської влади та кошового отамана.

бунчук — відзнака гетьмана і кошового отамана, держак із золотою кулею, під якою підвішено кінське волосся;

корогва — військова відзнака, військовий прапор в Україні в XV — XVIII століттях;

каламар — чорнильниця, символ влади писаря;

печатка — військова, січова, полкова або сотенна;

литаври — ударний музичний інструмент, військові клейноди, що знаходилися у довбиша; гармати — загальновійськові клейноди, що були у віданні генерального чи полкового обозного, а на Січі — у пушкаря;

сурми — старовинний український дерев’яний духовний музичний інструмент військовий, полковий та січовий клейнод під віданням сурмача;

пернач (шестопер) — різновид булави, що являла собою металеву головку з гострими виступами, насаджену на держало, відзнака полковника;

значок — мала корогва (прапор), що його використовували в повсякденні замість прапора (великої корогви), відзнака сотні куреня;

тростина (комишина) —первісне відзнака козацьких гетьманів, січових отаманів, а пізніше — відзнака генерального чи полкового судді.

Кошовий отаман (кошовий) – виборна службова особа в Запорізькій Січі (XVI–

XVIII ст.), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військову, судову та адміністративну владу, очолював Кіш Запорізької Січі.

Національне гноблення, національні утиски – у державах, населених різними народами, утиски верхівкою панівного класу інших, нерівноправних народів. Проявляється у формі обмежень прав та збільшення обов’язків поневолених народів.

Низове козацтво – вільні озброєнні люди, які формувались з представників різних станів, що у XVI — XVIII ст. селилися в нижній течії Дніпра, яке називалося Низ. Відігравали вирішальну роль у господарському освоєнні та обороні від грабіжницьких нападів турків і татар.

Ординація 1638 – (“Ординація Війська Запорізького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої”)— постанова сейму Королівства Польщі, видана у лютому (березні) 1638 р. після придушення козацько-селянського повстаня під керівництвом Павлюка та Скидана.

Промисловий переворот – перехід від ручної праці до машинної, від мануфактур до фабрично-заводського виробництва.

Феод – земля чи дохід з неї, пожалувані королем чи сеньйором васалу в спадкове володіння як плата за службу.

Феодал – власник феоду.

Феодалізм – попередня капіталізму суспільно-економічна формація, в основі якої лежать власність феодала на землю та інші засоби виробництва при всій повноті влади на цій землі.

Феодальна драбина”, феодальна ієрархія – поділ феодалів за знатністю і посадами при підлеглості нижчих вищим.

Феодальна роздробленість – розпад держави на багато незалежних чи майже незалежних від монарха феодальних володінь.

Феодальне помістя – велике господарство феодала, в якому працювали залежні селяни.

Фільварок – велике магнатське володіння в Речі Посполитій , яке було засноване на панщині, мало внутрішню спеціалізацію і продукція виготовлялась для продажу на на ринку.

Християнство – найбільш чисельна світова релігія, яка виникла у І ст. н.е. в східних провінціях Римської імперії внаслідок злиття і взаємопроникнення ідей кількох месіанських течій іудаїзму. В основі християнства лежить віра в Ісуса Христа як сина Божого. У 1054р. християнство розкололось на православних і католиків.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.