"Слава Шевченкові" (стаття в районній газеті)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

200 років тому з бідної хатини моринського кріпака вийшла в широкий світ, у вічну дорогу крізь серця мільйонів, людина, яка своїми піснями-подвигами піднялась до вершин всенародної слави і заслужила на безмежну вдячність всієї сімї трудящих нашої планети.

Кожну пісню, кожний твір великого українського поета Тараса Шевченка можна назвати подвигом в імя визволення народів з-під гніту носіїв соціально- го зла і неправди, в імя торжества добра і людяності на землі. А якщо додати, що ці подвиги звершувалися в країні, де шаленів жорстокий кріпосницький режим, де людською долею заправляв кривавий кат в образі царя, то народний поет постає перед нами як герой-титан, як велетень Прометей, як світоч бороть- би за свободу і щастя.

Крутою, тернистою була його життєва дорога. У кріпацькій хатині, де він на- родився, над ним тяжіли тисячі напастей. Чи могли захистити від біди змучені недолею батько чи мати-кріпачка, яку «ще молодую – у могилу нужда та праця положила». Безрадісне, рясно зрошене слізьми, дитинство протупотіло стернями в голоді, холоді і хворобах.

Жадібно вбирало чуле до людських страждань Тарасове серце розповіді-леген- ди старого дідуся про героїчне і страдницьке минуле рідного краю, думи кобза- рів, розпач покриток. Важке трудівниче життя народу, сповнене боротьби за визволення, поривань до світлого майбутнього - оце той університет, який припав на долю молодого Шевченка. Кожна кривда трудящої людини лишала пекучий слід у його серці. Битий панським осавулою кріпак і голодне байстря, що ниділо попідтинню, відданий у довічну солдатчину вдовиний син і зганьб- лена паничем дівчина, вражали поетову душу і згодом зринали піснею-протес- том проти людського горя. Це був суворий, жорстокий університет, що міг обернути душу на камінь – стільки в ньому було страхіть і зла, але розум Тараса не потьмарився, серце не закам’яніло – вони спалахнули вогнем священної помсти, який горів протягом усього життя. Він відчував у собі велику місію – розкрити світові волелюбну, добру душу рідного народу, його високу думу-мрію. Він неначе чув у собі благословенний владний голос знедоленої матері-України, який кличе із тьми, із неволі своїх пригноблених братів.

Опинившись у гнівно-казематному Петербурзі, поет ще наочніше побачив соціальну неправду. Не химерний блиск палат над Невою, не шумовиння столичного життя вабили його увагу, а дух вольності святої, який незримо, але життєзбудно віяв з усіх куточків закріпаченої Російської імперії. Прогресивні поривання, що вулканічно вирували в надрах життя, схвилювали його душу.

І загриміла над країною геніальна поезія. Творчість Шевченка, яка сягала своїм корінням у глибини народного серця, увібрала грозово-сонячні плідні дощі революційних ідей, які шуміли над реакційним віком. Могутнім потоком лине полум’яне слово, сповнене пафосу боротьби за щастя знедолених. Його знаменитий «Кобзар» вибухає вулканом народних страждань і сподівань. «Сон», неперевершена реалістична картина життя тогочасного суспільства, убивчо-викривальний документ епохи, написаний нещадно, безкомпромісною рукою, став гнівним викликом підступному ворогові – самодержавству. Тридцятилітній поет нікого не проминув своїм мечем – ні бронзового, ні живого царя, ні цариці, «мов опеньок засушений», ні пихатої челяді, ні царських чиновників. Це була вогненно-спопеляюча сатира на жорстокий тюремний лад самодержавства, на всіх, хто винен, що «латану свитину з каліки знімають», за подушне вдову розпинають, а єдиного сина, єдину дитину в військо віддають.

Дорого заплатив співець за мужнє слово правди: на десять років – на цілу вічність, запакували його царські сатрапи. Ні каземати, ні солдатська муштра, ні відірваність від рідного краю не вбили в ньому волі до боротьби, до служіння народові, не погасили поетичного вогню. Гучно, окрилено співала бунтарська муза – муза помсти і туги.

Від проникливого споглядання лютого народного горя, здається, з самих глибин поетового наболілого єства виривається запитання-поклик:

Чи буде суд! Чи буде кара!

Царям, царятам на землі?

Чи буде правда меж людьми.

І визрілий у непохитній вірі в неминучість розплати висновок:

Повинна буть, бо сонце стане

І осквернену землю спалить.

Шевченко стає грізним суддею катів-поневолювачів народу, провісником визвольних гроз, які незабаром прогуркочуть над світом. У геніальному «Заповіті», який звучить як революційний гімн, поет закликав:

вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кровю

Волю окропіте.

Він був одним із перших, хто у пітьмі царського самодержавства побачив світлі обрії майбутнього, перспективи суспільного розвитку. Пророче звучали його слова про прийдешню сімю , вольну, нову, про те, що «пустиню опанують веселії села», що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син і буде мати, і будуть люде на землі».

Дивно прекрасна книга Шевченкового життя, дарма що більшість її сторінок сповнена страждання. Прекрасна, бо вся вона присвячена народові, його мріям боротьбі за щасливу долю. Прекрасна, бо вона безсмертна і належить всьому людству, як духовний скарб найвищої коштовності, бо творчість Шевченка – поклик до соціального і національного визволення уярмлених народів, поклик братерства і дружби трудящих, поклик любові до рідного народу, до нашої Вітчизни.

І сьогодні я промовляю:

- Слава Шевченкові!

- Слава Шевченкові! – промовляє Україна.

- Слава Шевченкові! – проголошує людство, для якого дорогі ідеали нашого безсмертного Кобзаря.

Баладний жанр займає значне місце в творчості Шевченка. Він звертається до цього жанру не тільки в петербурзькі роки, а й пізніше.

Друга балада з ранньої творчості Т. Г. Шевченка «Тополя» має спільні риси з першою баладою «Причинна». У ній розповідається про долю дівчини, яка, втративши коханого, звертається до ворожки, виглядає милого і стає тополею.

На тему про утиски невістки або приневолювання дівчини вийти заміж за нелюба в фолькло- рі є чимало балад, легенд і казок. У них розповідається про загибель людини і перетворення її в рослину. Зустрічається в фольклорних творах і одиноке дерево серед степу; образ одинокої тополі в народних піснях передає настрій самотності.

Знаючи глибоко джерела народної поезії, Шевченко майстерно розробляє сюжет, створює музичний вірш. З перших же рядків балади «Тополя» створюється уявлення одинокого дерева, відчуваються звуки вітру:

По діброві вітер віє…

Останні рядки вступного розділу музично завершуються повторенням звуків н – н, що навіює настій смутку:

Одна, одна, як сирота,

На чужині гине.

Після такої свого роду музичної прелюдії переказується народна легенда про самотність дів- чини, яку покинув козак. Трагедія дівчини поглиблюється від намагання матері одружити її з нелюбим:

  • Іди, доню! – каже мати, -

Не вік дівувати.

Він багатий, одинокий –

Будеш панувати.

  • Не хочу я панувати,

Не піду я, мамо!

Рушниками, що придбала,

Спусти мене в яму.

Нехай попи заспівають,

А дружки заплачуть:

Легше, мамо, в труні лежать,

Ніж його побачить.

Шевченко переносить лірику народних пісень до розділів балади і в цьому переносі жодної фальші не відчувається. Слова дівчини дишуть простотою, непідробленою щирістю:

  • Бабусенько, голубонько,

Серце моє, ненько!

Де милий - серденько?

Скажи мені щиру правду:

Чи жив, здоров? Чи він любить?

Чи забув-покинув?

Скажи ж мені, де мій милий?

Край світу полину!

Бабусенько, голубонько!

Скажи, бо ти знаєш…

Мене мати хоче дати

За старого заміж.

Поет тонко передає переживання схвильованої дівчини. Це почуття, думки і сльози сотень знедолених дівчат, які гірко розплачуються за щирість свого кохання. Трагедія дівчини розкривається з великою емоційною силою, повір’я людей, картини природи, а разом з тим і розкриття соціальних причин людських страждань сполучаються в одному гармонійному сюжеті. Глибоке знання поезії народу дало змогу Шевченкові геніально відбити в простих образах складні переживання.

ЗАЯВКА

НА УЧАСТЬ У ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ КОНКУРСІ СЕРЕД УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ НА КРАЩИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ТВІР, ПРИСВЯЧЕНИЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКИМ ДНЯМ

Відомості про конкурсанта: Пасічник

Імя: Валентина

По батькові: Сергіївна

Дата народження: 16 вересня 1996 року

Місце навчання: 7 клас Кам’янської ЗОШ І – ІІ ст.

Домашня адреса учениці: с. Антонівка Ізяславський район Хмельницька область

Відомості про наставника:

Прізвище: Веремійчук

Імя: Світлана

По батькові: Василівна

Наставником учениці є з 2005 року

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ КОНКУРС

УЧНІВСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ, ПРИСВЯЧЕНИЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКИМ ДНЯМ

Пасічник Валентини Сергіївни

учениці 7 класу

Кам’янської ЗОШ І – ІІ ст.

Ізяславського району

Хмельницької області

Ізяслав 2008 рік

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з НІМЕЦЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
4
міс.
0
6
дн.
0
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!