Шляхи залучення дитини до читання

Опис документу:
Останнім часом спостерігається катастрофічне зниження інтересу дітей до читання. На наших очах відбувається відторгнення нинішнього покоління читачів від книги, від культури. Тому подана стаття про пошуки шляхів залучення дитини до книжки, про розвиток інтересу в неї до читання.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Веремійчук С. В.,

вчитель української мови та літератури

і зарубіжної літератури

Кунівської ЗОШ І-ІІІ ст. Ізяславського р-ну

Шляхи залучення дитини до читання

Художня література… Для одних – це велика таїна, для інших – цікаві зустрічі, цікаве спілкування, для третіх - захоплюючі подорожі. Художній твір здатний допомогти людині самовдосконалитися, самоствердитися, самореалізуватися в житті – через красу, естетичні переживання, духовне збагачення. У творі зображені робота душі, людські характери. І щоразу читач начебто приміряє їх на себе, набуваючи при цьому духовного досвіду. Книжка – то великий учитель. Але щоб вона ним стала, треба до неї звертатися, любити, вміти вдумливо читати, мати певну читацьку культуру. Але… На жаль, є і такі люди, для яких поняття «книга» або взагалі нічого не означає, або викликає сумні думки.

Сьогодні, внаслідок змін у житті суспільства, статус читання, його роль і ставлення до нього значно змінилися. Поступово зникає стійка літературна традиція, на яку спиралися попередні покоління. Знизився раніше високий статус письменника як «володаря людських душ» і «людини, яка читає», а також процесу читання у багатьох соціальних групах. З 1990-х років суспільство втратило статус «літературоцентричного». Останніми десятиліттями воно перебуває в безпрецедентній ситуації кардинальної зміни читання в Україні, особливо дитячого та юнацького.

Щоб усвідомити тяжіння до тих чи інших тенденцій читання, слід поглянути на цей процес в широкому соціальному контексті, глобально, побачити його цілісно, як особливий соціокультурний феномен. Навчити читати, дати дітям елементарні навички читання – це завдання не тільки вчителя, не тільки батьків, які мають зацікавити свого нащадка певними художніми творами, і не тільки бібліотекарів, котрі демонструватимуть кращі книжки. Справа в іншому, важливішому: дитяче читання – це ключ до життя в інформаційному просторі. За дослідженнями вчених, людина, яка читає, здатна мислити в рамках проблем, що виникають, бачити ціле і виявляти суперечності та зв'язок явищ, адекватніше оцінювати ситуацію, швидше знаходити оптимальні рішення. Ті, які мають більший обсяг пам’яті та активну творчу уяву, краще володіють мовленням. Вони точніше формулюють думку, вільніше пишуть, легше вступають в контакти і приємні у спілкуванні, більш критичні, самостійні у судженнях і поведінці. Читання формує в них якості духовно зрілої, освіченої, культурної і соціально повноцінної людини.

Одна з характерних рис сьогодення – падіння інтересу до читання різних груп населення та зростання інтересу до «екранної» культури, адже десятки каналів транслюють телевізійні передачі. Спеціальні канали є для дітей і молоді не лише на Заході, а й в Україні. Однак, саме в Західній Європі, починаючи з 1970-х років, відбувається багато дискусій щодо книжної культури. На них обговорюють проблеми відмінності процесів читання, перегляду телепередач та користування Інтернетом, їх взаємовплив, чого, на жаль, в Україні немає. Безперечно, у сприйнятті людиною друкованої інформації та телевізійного каналу чи Інтернету є своя специфіка. Перша важче запам’ятовується, потрібно докласти зусилля, щоб прочитати і засвоїти написане. Та саме друкована інформація у вигляді книжкового всесвіту привела людину у світ культури. Повідомлення у вигляді текстів – основа будь-якої освіти та самоосвіти. Не можна недооцінювати роль читання у створенні людиною своєї індивідуальної домашньої бібліотеки. Аудіовізуальна інформація значно легше засвоюється, бо легкодоступна. Проте вона, зазвичай, є «мозаїкою» розрізнених і несистематизованих свідчень, фрагментарною і стереотипною. Коли дитина не читає, то у неї не розвивається звичка до зосередженості, до вміння інтелектуально працювати, оскільки читання - це праця, яка і робить людину мислячою.

Певна річ, слід відмовитися від «старої» моделі читання, яка розумілася як «любов до читання», що передбачала високий статус цього процесу, престиж начитаної людини у суспільстві, обов’язковість регулярного читання тощо. Це, звичайно, позитивні моменти. Та на теперішньому етапі існує, умовно кажучи, «нова» модель, тобто, сукупність нових рис юного читача, і потрібно чітко бачити, що процес читання в сучасній Україні надто неоднорідний. Сьогодні у свідомості дітей-читачів відбуваються серйозні зміни, які мають глибокий характер. Нерідко батьки, вчителі,бібліотекарі зорієнтовані на стару літературну модель, тоді як більшість підлітків мають зовсім інші інтереси й інше сприйняття книжкової культури. Вони ставляться до книжки не як до «підручника життя», а як до одного із засобів інформації і масової комунікації. Тому ми часом і спостерігаємо розрив між поколіннями в передачі довготривалої традиції освоєння літературної культури. І це слід враховувати.

Що ж необхідно зробити, щоб повернути читання? Мотивація і потреба в читанні закладається передусім у родині. Ще в перші роки життя дитини книжка здатна викликати у неї інтерес, емоційне враження, стати вікном у світ прекрасного, в інформаційний простір. На цьому етапі читання головне – діалог з книжкою через посередника – батьків. Саме в ранньому віці в дитини закладається інтерес (мотивація) до зустрічі з нею, саме у цей час формується і розвивається її образне мислення і слухання. Батьки нерідко захоплюються першим і не зважають на друге. Чим довше дитина слухає читання батьків вголос, тим краще вона розвивається. Атмосфера затишку, довіри до слова рідних, вікова щирість, слово митця формують мотивацію до діалогу дитини з твором мистецтва, бажання зробити це самому.

Сімейне читання – повноцінний діалог однодумців. Емоційна оповідь дорослого викликає потужну розмову і образотворчу активність дитини, закладаючи засади автоматичного образного сприйняття спочатку почутого, а в майбутньому самостійно прочитаного твору. Отже, сімейне читання та самостійне читання вголос маленької дитини слід розглядати, передусім, як образотворчість слухача, як цікаву гру. Тому слід підвищувати роль родини та дошкільних закладів у вихованні майбутнього читача через активне слухання, діалог-гру.

Наступне, що слід зробити, - це повернути учнів обличчям до головної шкільної книжки – підручника. Це – книжка для всіх. Повз неї не проходить жоден учень. Інша справа, що підручники у нас не завжди повною мірою «читабельні». Щоб ця книжка для всіх почала «працювати» в потрібному напрямку, замало закликів та рекомендацій – «читайте підручник». Необхідні щоденні вправлення.

У США, де катастрофа з читанням була помічена раніше ніж у Європі, не кажучи вже про Україну, робота з підручником у класі була буденним явищем. На кожному уроці історії, біології, географії та ін.. школярі читали упродовж 10-15 хвилин повний текст підручника і підкреслювали найважливіше у ньому. Можливо хтось подумає, що це легко. Ні, навпаки. Учитель вправляє школярів у різних видах читання та одночасно тренує відповідати на запитання різного характеру: що відомо з даної проблеми, про що іще хотілося б довідатися, на що кожен звернув увагу тощо.

Вправлення у читанні потрібні для подолання бар’єрів у розумінні текстів, оволодіння необхідною термінологією та й для удосконалення техніки читання.

Звичайно, підручник, з яким учень по-справжньому працював упродовж року, більше використовувати не можна. Він з особливими помітками має стати частиною власної бібліотеки. Не є таємницею, що часто вчителі взагалі не використовують підручники у класі (під різним приводом).

Але навіть вдала робота з хорошим підручником, не в змозі цілком закрити проблему читання школярів. Без художньої літератури у цій справі не обійтися. Кожна вікова група потребує свого кола творів, сформованого до їхніх читацьких характеристик (вони вже давно розроблені дослідниками). Вік визначає інтерес до певних жанрів, героїв, тем. І його (інтерес) слід враховувати, якщо дбати про дитяче читання.

Ну, а як бути тоді з тими програмовими творами, які постійно не викликають інтерес в учні, скажімо, майже вся антична література, «Чорна рада» (важко дається для читання)? Залишити їх за бортом школи, а отже, і людських біографій. Звичайно, ні. Високу культуру школярам іноді і «нав’язувати» треба, аби вони її не проминули, і за формулою Дж. Рьоскіна «пробуджувало в душах учнів здивування, надію, любов…»

Напевно, тому проблема виховання читача є головною на уроках літератури. Тож потрібно шукати шляхи її успішного розв’язання, на що традиційно звертали увагу відомі педагоги, методисти, літературні критики. Так, у 40-50 роках ХІХ століття видатний філолог Ф. Буслаєв наголошував, що основу шкільного курсу літератури має складати «розвивальне читання», у 50-60 роках того самого століття педагог В. Водовозов зазначав, що учитель літератури навчає читати, тобто виробляє в учнів звичку проникати до всіх подробиць твору. «Той, хто читає щось, вже набагато вищий від того, хто нічого не читає»,- писав В. Г. Белінський. Ці слова критика є актуальними і сьогодні. Як допомогти дитині прокласти стежку до книжки, як навчити мислити, висловлювати власну думку, обстоювати її, оцінювати прочитані твори на основі власних почуттів? Це дуже не просте завдання. Мотивація до читання книжки в суспільстві, яке дедалі більше орієнтується на матеріальні, а не духовні цінності, яке молиться на гроші, стає все меншою. А це додає клопотів учителю. Адже без мотивації - успіху в навчанні не домогтися. Тож, якщо немає зовнішньої мотивації, треба створити внутрішню. Це завдання вчителя. Як його вирішувати? Кожний це робить по-своєму. Найефективніший спосіб заохотити учня до навчання – звернутися до його інтелектуальної сфери, розбудити її, включити в роботу. Важливо розвивати пошукову діяльність на уроці шляхом застосування технологій проблемного навчання, розвитку критичного мислення, проектної методики та ін. Варто також дбати про розвиток асоціативного мислення, творчих здібностей учня – про все те, що стосується не тільки сфери інтелекту, а й емоції, уяви.

Кожен творчий вчитель має цілий «набір» тих методів, прийомів, технологій, щоб зацікавити дитину книжкою, домогтися того, щоб їй хотілося прочитати твір, дізнатися про його героїв, їхні вчинки, помисли душі. Крім того, читання художнього тексту, його осмислення, логіка художнього аналізу здатні звільнити сучасного школяра від надміру агресії, тиску комплексів; спілкування з вершинними творами, може, зрештою, відвернути учня від дешевих принад, маскультури, відкрити перед ним справжні, незамулені естетичні горизонти.

Тому у своїй роботі, залежно від віку учнів, варіюю види і прийоми роботи: у менших дітей (п’ятий, шостий класи) це читання і переказ, проте і тут процес можна пожвавити, використовуючи:

  • переказ ланцюжком;

  • читання у ролях;

  • формулювання запитань літературному герою (письменнику);

  • переказ від імені …(скажімо, від імені Сіроманця чи Сторожа з твору «Захар Беркут)

  • читання з передбаченням (головне, щоб текст був незнайомим);

  • поділ на пари, особливо ефективний в процесі опрацювання теоретико-літературних понять;

  • ігрові прийоми;

  • прийом відновлення порушеної послідовності;

  • прокоментуй малюнок;

  • анаграми;

  • «закінчи речення»;

  • «Разом із героєм» (наприклад: уявіть, що ви разом із Михайликом збираєте гриби. Розкажіть про те, як вам вдалося відшукати кілька з них. Намалюйте усну картину);

  • цікаві відомості «Чи знаєте ви, що…», «Най…най…»;

  • виділи зайве;

  • «чарівний квадрат» (знайти в квадраті слова, що стосуються теми) та под..

Старшим підліткам притаманне «сприйняття … літературного твору лише у співвіднесенні з власним внутрішнім світом». Це час у розвитку дитини, коли дуже важливо не підмінити аналіз твору «аналізом власних переживань». Тут важливо сфокусувати увагу учня на проблемних запитаннях і шляхах їхніх вирішень. Із цією метою доцільно використовувати, окрім наведених вище, такі види роботи:

  • прийоми «гронування», «вільне письмо», асоціативний кущ;

  • проблемні запитання;

  • «мозковий штурм»;

  • «дерево рішень» (порушення проблеми й обговорення варіантів рішень, з’ясування можливих позитивних та негативних наслідків);

  • «обери позицію» (пояснення власного вибору, сприйняття інших думок щодо порушеної проблеми, обстоювання або зміна позиції після обговорення);

  • «сенкан».

  • паспорт твору,

  • анкета героя;

  • кубування.

Під час читання твору прагну привчати учнів виділяти у творі епізоди й описи, важливі моменти для подальшого аналізу та характеристики героїв, відокремлювати головне та другорядне щодо провідної думки твору, складати план характеристики героя. У процесі такого поглибленого читання та аналізу формуються уміння і навички, без яких не може бути кваліфікованого читача. Аналіз твору організовую таким чином, щоб постійно підтримувати інтерес учнів до художнього тексту.

На уроках створюю ситуацію успіху, коли дитина почувається особистістю, яку сприймають, слухають і розуміють. Учні сперечаються, помиляються і самі доходять у суперечках певних висновків, долучаються до вічних загальнолюдських цінностей милосердя, щирості, відданості, благородства, чуйності, великодушності.

Надзавдання вчителя – допомогти учневі визначитися у ставленні до самого себе, інших людей та навколишнього світу через осмислення художнього тексту.

Сьогодні важко уявити свою роботу без комп’ютера, Інтернету… Хоча ще і сьогодні у школі немає мультимедійної дошки, але є можливість працювати на комп’ютерах. Тому вже звичними стали презентації, відео, фільми, буктрейлери … А телефони дітей сьогодні стають помічниками – це і хрестоматія, і фотоапарат, і можливість виконати найрізноманітніші вправи, користуючись різними сайтами, скажімо Learning Apps.. Останні два роки опановую нові види робіт на уроках, зокрема: кроссенси, хмари слів, пазли, комікси, меми, скрайбінги, лепбуки, постери. Слід сказати, що ці види робіт дітям надзвичайно подобаються. Коли вперше використала скрайбінг, то попросили, щоб на наступному уроці знову його склали. Те ж саме повторилося і з кроссенсом.

Використання вище згаданих технологій, методів і форм навчання роблять учнів активнішими, невимушеними у спілкуванні. Вони не бояться висловлювати власну думку, ділитися міркуваннями. Якісно покращується їхня комунікативна компетенція. Учні свідомо засвоюють навчальний матеріал, творчо мислять, фантазують, залучаються до пошукової діяльності. Саме такий підхід дає змогу запалити смолоскипи дитячих душ, заохотити учнів до творчого самовияву і цим вивести їх н а шлях розвитку власної особистості. Поєднання навчальної роботи з постійним нарощуванням обсягів прочитаного сприяє вихованню уважного, допитливого, чутливого читача, людини, для якої читання є життєвою потребою. Тому щодня створюємо з учнями маленьке диво – Його Величність Урок, на якому плекаємо Слово, любов до книжки, до літературного твору у долонях серця, намагаючись відчути його аромат і силу. І якщо це вдається – переживаємо духовне очищення.

Список використаних джерел та літератури

  1. Ісаєва О. О. Організація та розвиток читацької діяльності школярів при вивченні зарубіжної літератури: Посібник для вчителя. – К.:Ленвіт, 2000. – 184 с.

  2. Ситченко А. До питання про специфіку осягнення мистецького слова. Зарубіжна література. – 2005. - №10.- с.22-25

  3. Ситченко А. Наближення до слова//Зарубіжна література. – 2008. - №3. – с.20-21

  4. Клименко Ж. В. Теорія і технологія вивчення перекладних художніх творів у старших класах загальноосвітньої школи: Монографія. – К.:НПУ імені М. Драгоманова. 2006. – 340 с.

  5. Кушнір О. Що сказати батькам про домашнє навчання читанню?// Дитячий садок. – 1999, січень - №1

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ФІЗИКИ залишилося:
0
4
міс.
0
4
дн.
2
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!