“Шляхи удосконалення мовної компетенції майбутнього фахівця і сучасний ринок праці”

Опис документу:
В статті описані шляхи удосконалення мовної компетенції майбутнього фахівця при вивченні курсу "Українська мова за професійним спрямуванням” , щоб витримати конкуренцію на сучасному ринку праці та краще орієнтуватися не тільки на виробництві, а у безпосередніх ділових контактах із колегами.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Шляхи удосконалення мовної компетенції майбутнього фахівця і сучасний ринок праці”

Сучасний ринок праці не назвеш сприятливим для молодого фахівця.

Частково це із-за економічних змін, що відбуваються в Україні із-за недавньої світової фінансової кризи, проблем щодо формування та ефективного функціонування ринку праці. Постають питання збалансованості та працевлаштування робочої сили, зберігається нераціональна структура зайнятості.

На ринку праці постійно виникають проблеми як економічного так і соціального характеру, хоча на це працюють відповідні інститути.

На початок 2009 року спостерігалось погіршення ситуації на ринку праці. Середньо облікова кількість нештатних працівників підприємств, установ та організацій зменшилась на 1.3%.

У 2011 році ситуація дещо покращалась, але не настільки, щоб молодій людині, яка щойно отримала диплом, було легко працевлаштуватися. А ще й вимагається роботодавцем стаж роботи.

Наша педагогічна задача не просто допомагати, а навчити мовної компетентності фахівців, що є вагомим чинником якісної взаємодії, а також діяльності суб’єктів ринкових відносин. Це означає значне підвищення ролі нового компетентнішого періоду. Через ефективність компетентнісний підхід почав широко розповсюджуватися у багатьох країнах світу.

Для того, хто шукає роботу, потрібно стати універсальним працівником, який повинен мати різнобічні здібності, що ґрунтується на власних талантах і практичному досвіді, вмінні виконувати завдання та здатності вирішувати проблеми.

Отже, сьогодні вважать фахівця компетентним, який здатний отримати найкращий результат.

Компетентність розглядається як системна інтегрована єдність, синтез інтелектуальних і навичкових складових особистих характеристик досвіду, що надає людині використовувати свій потенціал, здійснювати складні культуро-відповідні види діяльності, оперативно й успішно адаптуватися в суспільстві та професійній діяльності, яка постійно змінюється. Вона відображає не лише потенціал, що є в людині, і здатність його використовувати, але й породжує нові явища, якості життя і діяльності, надаючи людині можливість бути успішною. Компетенції виступають як складові компоненти професійної компетентності.

Формування мовної компетентності фахівця – це педагогічна проблема, пов’язана з реформою вищої школи, її обов’язком формувати соціальне замовлення суспільства – надання мовної свідомості студентам – майбутнім фахівцям із різних галузей народного господарства., оскільки вміння спілкуватися мовою професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися не тільки на виробництві, а у безпосередніх ділових контактах із колегами.

У зв’язку з цим все частіше висвітлюються думки, що відповідно до засад сучасної освіти у студентів – не філологів ВНЗ повинні вироблятися певні професійні якості, у тому числі й лінгвістична підготовка, що передбачає вільне володіння українським фаховим мовленням.

Найвищим рівнем формування мовної особистості й виявом мовної культури вважається рівень володіння фаховою метамовою (терміносистемами, фразеологією, композиційно-жанровими формами текстотворення) та рівень мовного іміджу соціальних ролей.(політика, державного діяча, керівника, вченого та інш.)

Тому можна виділити такі шляхи удосконалення мовної компетенції майбутнього фахівця, щоб витримати конкуренцію на сучасному ринку праці.

1. При вивченні курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» привчати студентів:

  • вільно володіти усною та писемною формами професійного спілкування;

  • мати великий активний лексичний запас фахової термінології, яка обслуговує сферу професійно-виробничої діяльності; (фахівцями-лінгвістами доведено, що терміни становлять 60% професійної лексики фахівця);

  • потрібно розширювати активний професійний словниковий запас, що сприяє підвищенню культурного рівня майбутнього української інтелігенції;

  • поєднувати комунікативний підхід та професійний контекст;

  • виконанню вправ, спрямованих на переклад та вдумливе засвоєння термінології на активізацію вмінь говоріння та слухання необхідних для застосування цієї термінології у конкретних робочих ситуаціях;

  • поєднувати вправи, як продуктивного так і творчого характеру, які спонукають використовувати термінологічну лексику відповідно до виробничої ситуації;

  • скласти термінологічний словник до тексту фахового підручника.

2. Бажано використовувати вправи творчого спрямування, в яких проявиться більша самостійна робота студента.

Наприклад:

  • в поданому тексті виправте терміни, що вжиті за не професійним значенням;

  • за допомогою словника доберіть до термінів антоніми і складіть з ними речення;

  • за допомогою словника доберіть до термінів синоніми і складіть з ними речення;

  • складіть діалог виробничої ситуації, використовуючи професійну термінологію.

3. Впроваджувати вправи порівняльно-зіставного типу, які дають можливість студентам відчути специфіку нормативного фахового мовлення порівняно з розмовно-побутовим. Такі вправи також підвищують культуру мовлення майбутніх фахівців; дають змогу проаналізувати рівень знань лексики, граматики і стилістики. Застосовуючи такі вправи, слід звернути увагу на:

  • особливості вимову та правопису того самого терміну в російській та українській мовах;

  • доречність використання термінів та професіоналізмів у різних мовних ситуаціях;

  • нюанси вживання термінів синонімів у різних мовних ситуаціях;

  • нюанси вживання термінів-синонімів у фахових текстах;

  • особливості перекладу стійких термінологічних сполук, що не мають точних українських відповідників російським варіантам.

Такі види роботи допоможуть студентам уникати калькування при перекладі фахової літератури та написанні тестів профільного спрямування.

4. Найбільш доцільно у формуванні фахової компетенції на основі науково-професійної термінології є використання текстів зі спеціальності. Тексти мають бути невеликі, але доступні за змістом, насиченими словами, стійкими словосполученнями та граматичними конструкціями. Викладачеві мовнику знаходити інформативні тексти за фахом відібравши найбільш уживані у певній сфері виробництва. В підборі такого матеріалу можуть допомогти викладачі профілюючих дисциплін.

5. Ще у ВНЗ викладати всі дисципліни, особливо фахові, українською мовою, бо хоча держава вимагає в усі сфери виробництва та суспільного життя запроваджувати українську мову, та спеціалістів, які вільно володіють нею, але у південних та східних областях часто спеціальні дисципліни викладаються російською мовою, що створює певні труднощі для засвоєння фахової термінології та мовної компетенції вцілому.

Бажаним було б збільшення кількості україномовних підручників, галузевих перекладних тлумачних словників.

Лише зацікавивши студентів їх майбутньою спеціальністю, ми можемо привити любов до української мови та тримати національно-свідомих, мовленьєво - компетентних фахівців, що зможуть досягти особистісного й професійного самовизначення й домогтися самореалізації.

Використана література

  1. Закон України “Про вищу освіту” – К., 2007 р.

  2. Державна статистика України

“Стан ринку праці України в умовах євро інтеграції”.

  1. Андрущенко В.П. “Модернізація вищої освіти: “. проблеми теорії, методології, практики” Універсальна освіта України в ХХІ столітті Харків 2000 р.

  2. Савенкова Л.О. “Мовленньєва діяльність викладача” –

К., 2006 р., 192 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»