До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
5
міс.
1
1
дн.
0
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Шляхи підвищення орфографічної грамотності учнів

Опис документу:
В роботі зібрано поради вчителю-словеснику щодо формування та удосконалення грамотності учнів як основи основ мовної культури. Описано різні види робіт, що сприяють кращому засвоєнню знань з „Орфографії”, „Пунктуації” та „Граматики”. Описано різновиди орфографічних та лексичних помилок. Наведено зразки карток для тестування. Викладено основні принципи української орфографії. Зібрано зернини педагогічного досвіду: вправи з ключем, прийоми запам’ятовування правил написання.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

ВСТУП

Для громадянина національної держави любов до рідної мови - це насамперед плекання в собі таких якостей, як прагнення до знань, інтелігентність думки і слова, шляхетність поведінки та почуттів. Ко­жен українець має бути переконаний у тому, що наша національна мова як головний носій і виразник нашо­го народного духу не знівелюється, а зміцніє у статусі єдиної державної, справді рідної для українців, такої, що живить їхнє мовлення та душу.

Школі ж належить провідна роль в організації національного, мовного та мовленнєвого розвитку мо­лодого покоління. Бо вивчення мови - це площина, з якої починається пізнання світу, себе, свого народу, на якій закладається основа духовності. "Без усякої іншої науки ще можна обійтися, - стверджував

І. Срезневський, - без знання рідної мови обійтися не можна".

Виняткову роль у навчанні мають відіграти сучасні форми і методи для підвищення грамотності учнів, що сприятимуть збагаченню знань та уявлень учнів про українську культуру й основний її складник – мовну і мовленнєву культуру нашого народу.

Мета навчальгого процесу:

- сприяти усвідомленню учнівською молоддю своєї етнічної належності;

- формувати ставлення до рідної мови як до національ­ної цінності;

- виховувати повагу до культури, традицій, історії та мови рідного народу; зміцнювати моральне, духовне, громадянське та патріотичне виховання;

- розвивати потребу та інтерес до вивчення української мови і, культури та історії;

- удосконалювати культуру рідномовного спілкування;

- розвивати пізнавальну активність учнів, зміцнювати їхні навички пошукової, творчої та дослідницької діяльності.

Грамотність учнів - основа основ мовної культури . Мовна проблема традиційно залишається однією з найскладніших у сучасному українському державотворенні. Варто нагадати, що саме Закон „Про мови в Українській РСР”, який було ухвалено в жовтні 1989 року, став практично першим кроком на шляху становлення суверенітетуУкрїни. Проте з плином часу процес розв’язання мовного питання в Україні, на жаль, перейшов у площину політичного протистояння.

Школі належить основна роль у формуванні майбутніх активних творців нового життя в Україні, у вихованні з них національно самовідданих громадян, уважних до політичної діяльності й культури, отже й до культури публіцистичного мовлення. Конче потрібно, щоб в Україні всі її громадяни досконало володіли державною мовою, культурою ведення полемік, дискусій, уміли стилістично грамотно висловлювати свої думки як в усному, так і в писемному мовленні.

Шляхи підвищення орфографічної грамотності учнів

Писемна мова й орфографія - система правил про написання слів - виникли з потреб суспільного життя. Завдяки писемній мові людські думки, знання, досвід зберігаються в часі, передаються від покоління до покоління. Письмо невіддільне від орфографії, яка визначає норми писемної форми мовлення. Для повного оволодіння літературною мовою передбачає й обов'язкове дотримування орфографічних норм. Єдина і обов"язкова для всіх орфографія, як і єдина орфоепія, має велике значення в спілкуванні людей за допомогою літературної мови, полегшує його, робить більш дійовим, ефективним і разом з тим сприяє піднесенню загальної лінгвістичної культури народу.

Завдання навчання орфографії в тому, щоб, по-перше, дати учням зрозуміти й відчути її велику суспільну значимість, а звідси й потребу засвоєння; по-друге, домогтися цілковитого оволодіння необхідними знаннями, вміннями й навичками з орфографії. У процесі навчання орфографії учні вивчають правила позначення літерами звукового складу слів та їх частин, написання разом, через дефіс і окремо, вживання великої літери, переносу слів.

Відповідно до програми з української мови орфографія вивчається в 1 - 7 класах. Проте робота над удосконаленням орфографічних знань і навичок не припиняється. У 8 - 9 класах вона проводиться у зв"язку з вивченням синтаксису, набираючи характеру узагальнення, повторення, закріплення. Звичайно, розширюється й лексична база, на якій відбувається зміцнення орфографічних навичок. У старших класах орфографічна робота здійснюється також при написанні творів, їх аналізі і під час роботи над помилками.

« Системне вивчення орфографії проводиться в нерозривному зв"язку з морфологією, будовою слова і словотворенням, а також з урахуванням фонетичних процесів української мови. Все це й зумовлює місце орфографії в шкільному курсі мови. Орфографію не виділяють в окремий розділ, а вивчають у складі фонетики , будови слова й словотвору та частин мови. Звичайно, зміцнення орфографічних

навичок відбувається й під час опрацювання лексики.І взагалі глибокі знання з мови визначають можливість усвідомлено засвоювати орфографічні правила і формувати міцні навички.

Сьогодення знаменує собою час, коли закладаються підвалини для створення української національної школи - на­вчально-виховного закладу, зорієнтованого на перспективу розвитку духовного та інтелектуального потенціалу українського народу. Чільне місце в ній відводиться вивченню української мови - як рідної, так і державної. Школярі мають на­вчитися вільно володіти мовою, що функціонує у двох формах -усній і писемній. Визначальними в писемному мовленні поряд з іншими є орфографічні норми, яких завжди необхідно чітко до­держувати. Цим зумовлена соціальна функція орфографії: її правописні закони обов'язкові для всіх громадян країни, ніхто не має права видозмінювати усталене написання. Школі доруче­но виконати важливе державне замовлення - виробити в учнів міцні орфографічні вміння й навички.

Виникає необхідність переглянути підходи до вивчення ор­фографії в школі, а саме: опосередковано через писемне мов­лення як засіб вираження думки.Природними є те, що комунікативна функція мови нерозривно пов’язана з культурою мовлення, яка передбачає додержання носіями мови різноманіт­них норм: орфоепічних, пунктуаційних, правописних, лексичних, граматичних, стилістичних. Рівень сформованості навичок куль­тури мовлення перебуває у певній залежності від стану орфо­графічної грамотності учнів. Така взаємозумовленість аж ніяк не зволікатиме процес формування у школярів орфографічних умінь. Навпаки - інтенсифікуватиме становлення орфографічно грамотного письма, що вироблятиметься у взаємозв'язку орфо­графії з фонетикою, орфоепією, іншими розділами української мови. Міцне засвоєння нормативних рис вивчених розділів спри­ятиме ефективному опрацюванню відповідних орфограм.

Причину низької успішності багатьох учнів В.Сухомлинський вбачав у „вбогій примітивній" мові, якою вони користу­валися в дитинстві і ранній юності. "Отже,- підсумовує педагог, -шлях боротьби за високу успішність лежить передусім через мовну культуру, бо мовна культура - це живодайний корінь культури розумової, усього розумового виховання, високої, справжньої інтелектуальності".

Сучасне життя ставить особливо високі вимоги до рівня грамотності учнів , вимагає від них вміння користуватися писемною формою української літературної мови у різних сфе­рах суспільного життя. „Писати безграмотно — значить посягати на час людей, до яких ми адресуємося, а тому абсолютно непри­пустимо у правильно організованому суспільстві," - писав ака­демік Л.В.Щерба.

Писемна грамотність - один з показників загального рівня культури сучасної людини.Грамотна людина без труднощів на­пише заяву чи листа, занотує почуте або прочитане. Вона, без­перечно, скрізь працюватиме краще, продуктивніше. А це те, чого потребує сучасна Україна, якій потрібні грамотні фахівці в усіх галузях державної діяльності. Тому вчителям, а словесни­кам передовсім, треба домогтися, щоб наші учні були освіче­ними, грамотними людьми, достатньою мірою ознайомленими з багатими скарбами української мови і могли практично використовувати їх. Запорука успіху вчителя-словесника в цій спра­ві - вироблення системи навчання грамотного письма.

Вивчаючи зі школярами правопис, ми зустрічаємося з вели­кими труднощами. Словесник насамперед вимагає знання теорії мови - так диктує програма. Та щоб забезпечити грамотність, са­мого лише знання правил не досить, потрібна також різноманіт­на й ефективна практика письма, виконання навчально-трену­вальних вправ, які мають виробити навички безпомилково і шви­дко застосовувати вивчені правила, працювати свідомо, адже правописна практика взаємопов'язана з постійним мисленням.

Передумовою правильного виконання різних видів завдань є стійка увага. Розсіяність - характерна психологічна особли­вість підлітків. Тому-то учнів насамперед слід привчати слухати, систематично й наполегливо виробляти вміння зосереджува­тися під час будь-якої письмової роботи. Для цього потрібні різ­номанітні, добре підготовлені навчальні завдання, які активізували б думку учня.

.Готуючись до уроку, слід добре продумувати матеріал, до­бирати такі види вправ, які б зацікавлювали, викликали бажа­ння виконати їх, давали змогу осмислено засвоїти нову інфор­мацію і водночас запам'ятати відповідні орфограми. Вправи ма­ють бути дослідницькими, поступово ускладнюватися. Ще К.Ушинський стверджував, що сама психофізіологічна й суспіль­на природа мови потребує активності й самостійності.

Сьогодні очевидним стало те, що традиційна методика навчання мови у школі багато в чому вичерпала свої можливості. Потрібна внутрішня, глибинна реконструкція методичних підхо­дів вивчення мови, і одним з можливих шляхів,на мою думку, є застосування укрупнених структур навчального матеріалу. Вивчення курсу української мови методом укрупнених блоків передбачає групування системи понять теми чи розділу навколо наскрізного поняття, яке реалізується як відповідний родовий лінгвістичний термін по відношенню до вужчих за понятійним обсягом термінів.

Що дає опрацювання навчального матеріалу укрупненими частинами?

По-перше, гарантується багаторазова повторюваність теоретичного матеріалу щоразу в новій якості, що сприяє:

а) тривалості збереження в пам"яті вивченого;

б) виробленню навичок виходу на ширшу практику;

в) застосуванню диференційованого підходу, коли реально

і багаторазово можна корегувати роботу кожного учня за

наслідками проміжних етапів. По-друге, з’являються реальні можливості для інтенсифікації навчального процесу.

По-третє, опрацювання орфографії і елементарної пунктуа­ції, а також розвиток мовлення стають домінуючими внаслідок реального підпорядкування їм теоретичного матеріалу.

Саме вивчення мови укрупненими частинами вивільняє час, який використовую на вироблення вмінь грамотного письма, на засвоєння учнями орфограм. Завдяки цій системі навчання маю можливість давати учням випереджуючі завдання. Школярі складають схеми – опори (урок №1), алгоритми, готують різні повідомлення - дослідження.

Важливо під час вивчення орфографічних правил одразу виявляти прогалини у знаннях школярів за допомогою перфо-карт,словникового диктанту/само диктанту, диктанту "Перевіряю себе", невеликого граматичного твору тощо. Пропоную учням підкресллювати сумнівне (орфограму,слово), що привчатиме їх писати вдумливо, осмислено аналізуючи свої знання, бачити помилку, намагатись пояснити її, а отже розвиватиме орфогра­фічну пильність. Попередження помилок як „один із найважли­віших принципів сучасної методики орфографії" забезпечує міц-

ні знання і навички, дає змогу грунтовніше засвоїти нові прави­ла.Необхідно робити це вчасно, оскільки у формуванні орфогра­фічної навички значну роль відіграє зорова пам’ять, що надов­го фіксує написане або прочитане.

Одним з ефективних видів робіт, найбільш перевірених на практиці, і одним із засобів підвищення грамотності учнів є дик­танти. На уроках закріплення та перевірки знань учнів з орфо­графії чільне місце займають словникові диктанти, що охоплю­ють матеріал одного правила чи кількох. Проводячи їх, можна за короткий час повторити значний обсяг матеріалу, з’ясувати прогалини у знаннях. Крім того, вони сприяють виробленню ав-томатизму грамотного і швидкого письма, вчать визначати і ко­ментувати орфограми.

Перед проведенням словникового диктанту визначають йо­го мету (повторити певне правило, закріпити орфограму, підго­тувати до написання творчої роботи, контрольного диктанту, переказу тощо). Перевірка здійснюється різними способами: учні самі читають слова і пояснюють їх, звіряють з написаними на дошці, за таблицею чи підручником, коментують або перевіря­ють за орфографічним словником. Щоб пояснити ту чи іншу ор­фограму, слабшим учням дозволяю користуватись опорними картками. На повторення і закріплення написання орфограм проводжу гру „Захисти орфограму” .Кожен учень одержує карт­ку з словом і пояснює його написання.

Вправи на закріплення можуть бути різні: за підручником, за словниками, ілюстраціями, опорними словами, за індиві­дуальними картками . Використовую на таких уроках періо­дичну пресу. Пропоную перегорнути сторінки районної газети і виписати слова з орфограмами, що саме вив­чаються, чи виписати речення, у яких є слова на вивчені право­писні форми тощо.Подібну роботу можна дати на домашнє зав­дання у вигляді самодиктанту чи вибіркового диктанту.

Застосовується мною і система вправ із словами, в яких учні допустили помилки у письмових роботах. Це сприяє кращо­му запам’ятанню правил, формує вміння швидко в них орієнтуватися, застосовувати практично.

а) Складання і запис речень із словами, у яких допущено помилки; підкреслення і пояснення орфограм.

б) Словниковий диктант - гра „Чия помилка?". Вчитель виписує із учнівських зошитів для аналізу помилок слова і проводить словниковий диктант, потім читає його. Учні „впізнають" свої помилки, пояснюють орфограми.

в) Вправа - гра „Хто швидше?". Кожен учень виписує в ко­лонку за завданням учителя певну кількість слів, у яких допу­щено помилки. Далі добирає до кожного слова по кілька прикла­дів на це правило і записує. Виграє той, хто швидше виконає зав­дання за визначений час.

г) Вправа - гра „Хто більше ? ". За дві - три хвилини потріб­но дібрати якнайбільше слів на кожне правило.

Отже, постійна увага вчителя до розвитку свідомого, осмисленного письма, орфографічної пильності сприяє значному під­вищенню грамотності його вихованців.

8

  • 03.11.2019
  • Українська мова
  • 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас
  • Наукова робота
  • 60
  • 0
  • 4
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Google-сервіси в роботі вчителя»
Левченко Ірина Михайлівна
16 годин
390 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.