Підготовка до першого класу завжди викликає хвилювання і в дітей, і в дорослих. Найвідповідальніші батьки поспішають навчити майбутнього першокласника читати й рахувати, змушують виводити літери та обчислювати приклади. Утім, насправді всі ці старання мають бути справою другорядною. Передусім дитину слід підготувати до шкільного навчання психологічно. Адже це новий і досі невідомий етап в її житті. Новий режим дня, колектив, правила, обов’язки — усе це навіть у віддаленій перспективі неабияк лякає багатьох дітей. Так виникають запитання, від яких дорослі нерідко губляться. З’ясуємо, про що саме йдеться й визначимо орієнтовний алгоритм, як дорослим реагувати на чисельні дитячі «що?», «чому?» і «навіщо?» про школу.
Які запитання мають насторожити
Якщо дитина запитує, чи будуть її забирати зі школи, чи складно там навчатися, чи сваритимуть її за оцінки — це привід батькам та педагогам замислитися. У таких запитаннях майбутнього школяра проявляється його страх залишитися на самоті, зазнати невдачі чи бути підданим критиці.
Також дорослих має стурбувати запитання дитини про те, хто навчатиметься з нею. Діти не ставлять таких запитань просто з цікавості. Зазвичай в такий спосіб вони повідомляють, що в них були або є конфлікти з колективом чи конкретною дитиною.
Нерідко найперше, що цікавить майбутніх першокласників, — чи можна в школі гратися, чи буде в них час гратися вдома, як раніше. Такі запитання можуть свідчити про дві речі: або дитина боїться втратити право на гру — процес, який викликає найліпші емоції, розслабляє, або вона просто не готова до майбутніх навантажень. Тут, як кажуть, вона «ще не награлася». Тому батькам неодмінно варто зважити всі «за» і «проти» й вирішити, чи варто в поточному році віддавати дитину до школи.
Як не варто відповідати
На будь-яке, навіть найпростіше, дитяче запитання про школу варто реагувати адекватно — з увагою та повагою. Не слід відповідати жартом, висміювати дитину або те, що її турбує. Навіть якщо ви спочатку пожартуєте, а потім спростуєте свої слова, дитина почне сумніватися у вашій щирості й правдивості інформації, яку дізналася. Неодмінно похитне дитячу довіру й відповідь у стилі «Все буде чудово!», особливо якщо змальована ідеальна картинка не співпадає з реальністю. А дитина старшого дошкільного віку вже може це проаналізувати.
Намагайтеся відповідати дитині не формально. Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, обережно поясніть це дитині. При цьому спробуйте з’ясувати, чому її турбує те чи те питання, чи не потребує вона в чомусь допомоги.
У жодному разі не можна залякувати дитину, заперечувати її емоції. Так ви лише посилите проблему, що надалі, під час адаптації в школі, обов’язково про себе нагадає.
То як же правильно спілкуватися з дитиною про школу? У Додатку — картки, на яких подано найтиповіші запитання майбутніх першокласників й описано, про що вони можуть сигналізувати та як варто і не варто дорослим на них реагувати.
Додаток
Приклади дитячих запитань про школу:
А ви забиратимете мене із школи?
А хто зі мною навчатиметься?
А буде дуже складно?
А мені можна буде гратися?
Схожі запитання:
Мама, а ти точно за мною прийдеш?
А де ти будеш, доки я в школі?
А якщо за дитиною ніхто не приходить у школу, що тоді?
Що означає запитання: Імовірно, дитина боїться залишитися на самоті. Для неї розлука з батьками на час, поки тривають уроки, — загроза безпеки. Такі відчуття часто переживають діти, з якими батьки з певних причин стали проводити менше часу. Також схожі запитання можуть виникати, тому що дитина раніше чула від дорослих погрози, ніби її залишать в дитячому садку, на вулиці, здадуть у поліцію чи дитячий будинок. І ще одна причина — дитина просто не сепарувалася від батьків у достатній для її віку мірі
Правильна відповідь батьків: Поставтеся до запитання серйозно. Запевніть дитину, що кожного дня за будь-яких умов забиратимете її зі школи. Порівняйте цей ритуал з іншим, звичним для дитини: «Я приходитиму так само, як приходжу за тобою в дитячий садок». Після цього запитайте: «Ти хвилюєшся, що я не прийду?». Вислухайте відповідь і знову запевніть, що прийдете. Дайте дитині емоційну опору — обійміть, скажіть, що чекатимете зустрічі з нею наприкінці навчального дня. Намагайтеся приділяти дитині якомога більше вільного часу й водночас розвивайте досвід її самостійної активності.
Як не варто робити: Не слід висміювати чи ігнорувати дитячий страх, жартувати, виставляти умови, за яких дитина залишиться в школі/піде додому: «Усе, така твоя доля на всі дванадцять років», «Буду забирати тебе, якщо добре вчитимешся», «Досить говорити дурниці», «Хоч відпочину від тебе трішки»
Отже, дитячі запитання — це своєрідні ключики, маячки, що допомагають виявити проблеми, страхи, які виникають в дитини на порозі шкільного навчання. І ліпше їх владнати, пропрацювати до того, як розпочнеться такий важливий етап в її житті. Скористайтеся рекомендаціями й ознайомте із цим аспектом підготовки до школи батьків вихованців.