Казка про Прикметник
Жив-був у Країні Слів маленький, але дуже важливий герой — Прикметник.
Він не любив бути сам і завжди ходив поруч з Іменниками.
Одного разу Іменник Хлопчик засмутився:
— Я просто хлопчик… і все. Ніхто не знає, який я.
Тоді Прикметник усміхнувся і сказав:
— Не хвилюйся, я тобі допоможу!
І одразу хлопчик став веселим, добрим, розумним і допитливим.
Усі навколо одразу зацікавилися ним.
Потім Прикметник пішов до Іменника Будинок.
І будинок став (яким?) високим, світлим і затишним.
Вирішив Прикметник відвідати бібліотеку. На столі лежала просто Книжка. А коли біля неї став Прикметник вона стала (яка?) чарівна, кольорова, велика, цікава, казкова, загадкова, весела.
З неба на Прикметник світило сонечко. Він сказав : « Сонечко, ти (яке?) таке яскраве, гарне, тепле, лагідне, миле, любе, веселе.
Аж раптом великі хмарки затулили Сонечко. Пішов густий сніг. Прикметник подумав про Іменник Сніжинки. Вони (які?) холодні, гарні, чудові, білосніжні, маленькі, крижані, незвичайні.
— Бачите, — сказав Прикметник, — я допомагаю дізнатися, який? яка? яке? які?
Без мене слова були б сірими й нецікавими.
Відтоді в Країні Слів усі знали:
Прикметник — це слово, яке прикрашає мову і допомагає краще уявити світ.
В презентації використала малюнки ШІ та фото з інтернету.
