Кримська війна 1853–1856 рр. була одним з наймасштабніших збройних конфліктів ХІХ ст., який значною мірою визначив майбутню долю Європи. Грандіозними були як склад держав-супротивниць (Російська імперія з одного боку, коаліція Британської, Французької, Османської імперій і Сардинського королівства – з другого боку), так і географія воєнних дій (від Кавказу і Криму до Балтійського і Баренцового морів). Датою початку війни офіційно вважається 4 (16) жовтня 1853 р., тобто, день оголошення Туреччиною війни Росії. Цьому передували довготривалі міжнародні суперечки, пов’язані, зокрема, із визначенням сфер впливу на Балканах. Російська імперія неодноразово підкреслювала своє бажання захищати права християнських народів, що перебували під владою Османської імперії. Проте основною метою усіх держав-учасниць війни було пріоритетне користування морськими торговельними шляхами.
Хоча Кримська війна і мала трагічні наслідки для Російської імперії, яка вступила у неї технічно й матеріально непідготовленою, але вона стала часом прояву народного героїзму, який досягнув свого піку під час оборони Севастополя 1854–1855 рр. Ця війна також стала причиною для перегляду усіма державами-учасницями своїх економічних й організаційних недоліків як в армії, так і у цивільному житті.
